(Анти) Герой футбольного дня. Альберт Селадес

У Марселіно Тораля була інша команда… Це була команда, яка своєю грою ідеально показувала на полі характер свого тренера: вдумлива, виважена, по-спортивному хитра і з вмінням прораховувати на кілька кроків наперед. З Альбертом Селадесом – інша історія. Він – не безталанний тренер, однак відсутність навіть найменшого досвіду роботи на топ-рівні не може не відбитися на команді. Ідеї спалахують в молодій голові тренера, а шквал уламків від цього вибуху зачіпає суперників на полі. Так були поранені "Атлетко", "Реал" і "Барселона" в чемпіонаті, спалахами була виграна група у Лізі чемпіонів. Але коли ударна хвиля сходить нанівець, "Валенсія" страждає.

Нестабільність – характерна риса цієї команди. А ще – невміння грати проти аутсайдерів та рівних собі суперників. Можливо, будь вчора на місці "Аталанти" умовні "Баварія" чи "Манчестер Сіті", "Валенсія" зіграла б ліпше.

Хоча й поразку від "бергамаскі" пояснюють об'єктивними причинами. Наприклад, якраз тим таки невмінням прорахувати на декілька кроків наперед. Безперечно, Марселіно Тораль передбачив би проблеми в захисті у зв'язку з дискваліфікацією Паулісти (заробив її в останньому матчі групового етапу) і хронічними проблемами зі здоров'ям Есекьєля Гарая. І точно підняв би перед президентом клубу питання січневого підсилення захисної ланки. Однак Альберт Селадес – не той тренер, який буде смикати Пітера Ліма з приводу кадрової ситуації. Він працює з тим, що має, і головним своїм завданням бачить здобути серед підопічних максимальну повагу. Тому на поталу одній з найліпших атак Європи (це про "Аталанту") були кинуті вайлуваті Манґаля та Дьякабі. І кожен м'яч, який проходив повз них, створював небезпеку воротам Хауме Доменека. Бо в кожній атаці "Аталанти" брали участь як мінімум троє гравців. Це той факт, який не дозволяє повісити всіх собак за таку поразку лише на оборонців команди. Винуваті усі.

Винуваті ще й в тому, що атака "Валенсії" працювала кволо. Лише до одного гравця не може бути претензій – його ім'я Ферран Торрес. Він видав до штрафного майданчика суперника три чи чотири передачі, які, як написала іспанська преса, "мріяв би отримати будь-який нападник світу". Однак вчора був не день Максі Гомеса, котрий то по м'ячу не влучав, то з кількох метрів бив прямісінько в руки уже статичному Голліні. А Гонсалу Гуедеш і близько не був Родріго, хоча й грав на його позиції. Ось і ще одна причина такого результату: "Валенсія" закономірно багато пропустила, але незакономірно мало забила. Будь на полі Родріго, одним пропущеним оборона "Аталанти" не обійшлася б. Занадто важливий цей гравець для нинішньої "Валенсії".

А ще "Валенсія" – це не "Атлетико". "Матрацники" після серії жахливо-ганебних результатів можуть опанувати себе і зіграти в стилі Сімеоне навіть попри кадровий дефіцит. Селадес же не вміє давати собі раду зі своїми емоціями, не говорячи вже про емоції команди. Коли у наставника на тренерській лаві при розмові з помічником тремтить рука, наче у хворобливого стариганя, почуватися впевнено на полі його підопічні не можуть. Гасперіні – теж новачок на такому рівні, однак він свої гулі з командою уже набив в Серії А. І тремтять у нього лише вилиці від збудження, та точно не руки чи коліна від хвилювання.

Що буде на "Местальї"? Певно, будуть шанси для "Валенсії"… Ця "Аталанта" не уміє грати на втримання рахунку, не вміє діяти прагматично, тому шансів забити у "кажанів" буде не менше, аніж на "Сан-Сіро". А якщо повернеться Родріго, то гарантовано підвищиться рівень реалізації. Інше питання – як спиняти шалену атаку "бергамаскі" на чолі з неперевершеним Папу Гомесом? Чи допоможе повернення Габріеля Паулісти? Чи встигне одужати Есекьєль Гарай? Чи додасться щільності у центрі поля з поверненням до гри Франсіса Коклена? Бо саме щільності, а не винахідливості, вчора не вистачало іспанській команді. Три тижні житимемо у передчутті…