Легендарні 4:0 на Камп Ноу. Тактичний розбір феноменальної перемоги Динамо над Барсою

Телеканал "Футбол 1" в рамках проєкту "Золота колекція Ліги чемпіонів з А. Шевченком" транслював матч групового етапу Ліги чемпіонів 1997/98 "Барселона" - "Динамо", що відбувся в листопаді 1997-го року на "Камп Ноу" і завершився перемогою чемпіона України з рахунком 4:0. Кияни виграли групу і дійшли до чвертьфіналу турніру. Ми ж спробували розібратися в тактичних нюансах гри команди Валерія Лобановського під час одного з найкращих поєдинків українських команд на міжнародній арені.

Тренер "Динамо" не став проявляти надлишкового пієтету і на "Камп Ноу" проти авторитетної "Барселони" виставив склад з трьома номінальними нападниками – Андрієм Шевченком, Сергієм Ребровим та Віталієм Косовським. Юрій Калитвинцев в центрі футбольного прямокутника традиційно взяв на себе роль мозкового центру київського "Динамо", а Олександр Хацкевич з Андрієм Гусіним повинні були очолити перший ешелон захисту і сприяти тому, аби знизився тиск на голкіпера Шовковського та номінальних захисників Юрія Дмитруліна, Владислава Ващука, Олександра Головка та Олега Лужного. В порівнянні з поєдинком у Києві, який "динамівці" в третьому турі групового раунду Ліги чемпіонів 1997/98 виграли з рахунком 3:0, в основній обоймі відбулася одна зміна: Юрій Максимов присів на лавку, а Хацкевич, якого два тижні тому не було у заявці через дискваліфікацію, вийшов в числі одинадцяти.

Фактично ж за розташуванням на полі Віталій Косовський тяжів до лівого флангу півзахисту, а Юрій Калитвинцев – до правого. Шевченко і Ребров попереду залишалися вдвох. Сергій при атаках "Барселони" мав особливу функцію – підсилювати правий фланг "Динамо", не даючи легко вдихати, відповідно, лівому оборонцю "Барси" Серхі Бархуану. На стартових хвилинах поєдинку не цурався захисної роботи й Шевченко, хоча Андрій в тій чи іншій зоні з'являвся спонтанно.

Гол на дев'ятій хвилині нападник "Динамо" Андрій Шевченко забив ударом головою після подачі Юрія Калитвинцева з правого флангу – відмінна робота на стандарті. "Динамівці" покарали неуважних опонентів: позиційно помилилися двоє оборонців, випустивши Шевченка собі за спину, необачно вийшов з воріт Віктор Баїя. Але ж треба сказати про те, завдяки чому виникла можливість для штрафного удару – "Динамо" створило чималий тиск на лівий фланг оборони "Барселони". Спершу вдалося забігти глибоко до лінії воріт, хоча подача звідти у виконанні Олега Лужного була заблокована. А потім, вже другим темпом, низенький, але верткий Ребров в оточенні трьох (!) опонентів витиснув максимум з можливого після вкидання ауту – заробив штрафний.

Вже до середини першого тайму чітко простежувалася тактика "Динамо" щодо тотального футболу. Показовий момент: в районі 15-ї хвилини Андрій Шевченко вибігав в контратаку, отримавши м'яча на власній половині поля (прохід був зупинений свистком арбітра і фіксацією фолу з боку українця). А вже за кілька хвилин "Барса" не могла вийти з-під пресингу на власній половині поля, бо "динамівці" великими силами накривали опоненти у їхніх володіннях. Валерій Лобановський постійно стискав лещата, які перекрили каталонцям кисень ще у Києві.

Контратака "Динамо" – нападники розпочинають забіг зі своєї половини поля

Уже незабаром "Барселона" перехопила м'яч, але всі шляхи для стрімкого виходу з власної половини поля перекриті

То був час, коли тренерами широко застосовувалася позиція ліберо. У "Динамо" таку роль виконував Влад Ващук, а в найпоказовіших моментах видно, що для виходу з власних володінь пропонували себе опорні півзахисники. Зокрема, як видно з картинки нижче, найближче до останнього захисника – центральний півзахисник Андрій Гусін. Притім, флангові захисники розташовані в зоні між центральною лінією і власним штрафним майданчиком – це надавало перевагу на початковій фазі позиційних атак, дозволяло грати широко і різноманітно.

Ліберо з м'ячем

В тому епізоді передача пішла саме на флангового захисника

Можна дивуватися витривалості Андрія Гусіна. То він відкривався для передачі від ліберо, то відбирав м'яч від активного Рівалдо на правому фланзі, то випалював центр поля, то біля чужих воріт загострював. В середині першого тайму Андрій мав супер-момент після флангового навісу Дмитруліна, а потім і забив гол, але – з офсайда. Хоча удар з прицілом під стійку (Баїя витягнув) відбувся третьою хвилею після розіграшу кутового, а гол, скасований арбітром – після перехоплення м'яча на чужій половині поля. Гусін не залишав половину поля "Барселони" впродовж кількох хвилин і треба робити компліменти командній роботі "Динамо" – воно не допустило контратаку на свої ворота, яка за умови відсутності на власних позиціях опорних півзахисників могла бути вбивчою. Ще й ще раз – пресинг працював просто шикарно. А вміння українців відбирати м'ячі у підкатах в щільній боротьбі просто зачаровує.

Динамівський відбір – двоє гравців на фланзі знищили опонента на його половині поля

Власне, про Гусіна – то ще не все. Другий гол Шевченко забив саме з навісної передачі свого тезки, але атака мала в собі лише чотири передачі на чужій половині поля. Зверніть увагу – чотири передачі, притім, що передгольовий пас пішов від гравця атаки в районі центрального кола, а вже за мить той гравець готовий був замикати навіс Гусіна.

Передгольовий пас на Гусіна. За мить уже Гусін подаватиме в напрямку Шевченка та другого гравця, який був біля центрального кола

Зароблений Андрієм Шевченком пенальті наприкінці першого тайму – результат сольного рейду центрального нападника від правої бічної лінії, розпочатий в зоні між центральним колом і чужим штрафним майданчиком. Фол зароблений в оточенні трьох опонентів. Тут будь-які коментарі зайві: "Динамо" мало перевагу на кожному клаптику поля і було сильніше в індивідуальних єдиноборствах.

За кілька секунд Шевченко заробить пенальті. Простір є, але фол відбудеться в оточенні трьох гравців "Барселони"

Другий тайм був вже не такий показовий. "Барса" швидко залишилася в меншості через вилучення Серхі Бархуана, але грала навіть ліпше, аніж до перерви. Хоча загроза воротам Шовковського, як і раніше, йшла переважно лише від Рівалдо.

Валерій Лобановський до 60-ї хвилини включно зробив усі три заміни, усі – за позиціями. Юрій Калитвинцев не вийшов на другий тайм, поступившись місцем Юрію Максимову. Власне, цю заміну можна розцінювати як посилення центру поля в плані оборонної роботи. Гусін пішов з поля на 60-й хвилині через забій – вийшов Михайленко. На Дмитра поклади ті ж функції, що й на Андрія, проте за продуктивністю Михайленко помітно поступався Гусіну. Волосянко на фланзі замінив Лужного.

Від "Динамо" було більше спроб засушити гру, але звинуватити команду Валерія Лобановського в антифутболі, зважаючи на якість і рахунок першого тайму, язик не повернеться. Ребров і Шевченко, як і до перерви, продовжували глибоко опускатися на власну половину поля під час позиційних атак "Барси", яких стало більше. Попереду в кількох моментах ситуативно опинявся Юрій Максимов, але в діях центральних півзахисників побільшало браку. Наприклад, в одному з епізодів Максимов не зумів віддати простеньку точну передачу на кілька метрів на Волосянка. Косовський вже остаточно забув про атаку і формація "Динамо" виглядала як 1-1-4-2-3. При обороні власних воріт кияни стабільно грали з вісьмома-дев'ятьма гравцями на своїй половині поля, кожен з яких чітко знав свої функції й позицію.

Дев'ять гравців при обороні власних воріт

Зверніть увагу на розташування гравців "Динамо" при позиційній атаці в середині другого тайму. Варіантів гострого розвитку наступу не так вже й багато, але така гра мінімізує ризик наткнутися на контратаку – п'ятеро гравців щільно в лінію перекривають усю ширину поля. Втрата м'яча не стане катастрофою, ефективний пресинг застосувати проти такої побудови теж не вдасться – це була гра на утримання, але не бездумна.

Перекрита уся ширина поля, "Динамо" спокійно тримає м'яч

В епізоді, наведеному на верхній картинці, "Динамо" доставило м'яча до центральних захисників, а потім довго розігрувало його в центрі поля, навіюючи тугу на господарів і вболівальників "Камп Ноу". Глядачі ринули зі своїх місць у напрямку виходу.

"Динамо" ж забило четвертий гол після помилки захисника Альберта Феррера і не найнадійніших дій голкіпера Баїя. Повна декласація. Звісно, то була далеко не найліпша "Барселона" в історії, але заслуги "динамівців" у цій перемозі цей нюанс не применшує. Кияни вийшли на свій пік і наступного сезону не випадково дійшли до півфіналу Ліги чемпіонів. Навпаки, можливо, випадково не пройшли до головного матчу турніру, втративши нагоду поборотися за трофей.

Золота епоха, золоті часи київського "Динамо". Від перегляду ігор тих часів мурашки шкірою носяться наче навіжені.