Атракціон нечуваної щедрості, або Ілюзія рахунку. Акценти на грі Динамо з Гентом

Напевно, потрібно відразу дещо уточнити (а кому і нагадати). По-перше, автор в єврокубках незмінно вболіває за ВСІ наші команди, і цій звичці вже понад сорок років - з тих пір, коли нашими ще вважалися "Жальгіріс" і тбіліське "Динамо".

По-друге, у внутрішніх змаганнях він радий кожному очку, відібраному у "Шахтаря" і "Динамо" представниками іншої футбольної України. Коли ж ці двоє грають між собою, тут можливі варіанти. Сьогодні, мабуть, більше схиляюся в бік команди Луческу.

Тому той, хто вважатиме, що стаття продиктована прагненням зіпсувати свято вболівальникам Києва, заодно може привітати себе з примітивністю мислення. Такі вже вони образливі, ці "динамівці", а особливо, коли самого приводу для радості доводиться чекати так довго ...

Ми тут днями злегка подискутували щодо "супервидовища" в одному з матчів нашого чемпіонату. Так ось вам протилежний приклад, коли глядача неможливо відірвати від екрану. Нехай навіть і півтора тайму з двох - остання чверть гри блиснула єдиним моментом аж перед самим фінальним свистком.

І знаєте, якось паралельно, чи були численні видовищні епізоди наслідком елементарних помилок в обороні. Це нехай профі цокають язиком і хитають головою. Інша справа, що на душі при цьому було неспокійно: адже з півтора десятка моментів лише чотири - в нашу користь.

Однак три з них завершилися голами, а в ще одному - на 17-й хвилині, за 1:0 - на боці "Гента" було везіння: удар Шапаренка прийшовся в стійку, після чого "промазав" Караваєв. Тоді як всі зусилля суперника пішли прахом. Скажу більше, дуже небезпечними визнав би не більше половини його гольових нагод. Але вже дали дрозда!

Думаю, в принципі, все вирішив - і в матчі, і в двораундовій дуелі - другий м'яч, забитий з пенальті Де Пеною на 35-й хвилині. Але сама "точка" викликала питання. Справа в тому, що, за новими рекомендаціями арбітрам, удар головою собі в руку не повинен судитися. Незалежно від того, яке було її становище. Чи то польська бригада відстала від життя, чи то одне з двох ...

До речі, під роздачу потрапив не хто інший, як Пластун - "український слід" в фіаско "Гента" отримав своє продовження і нове прочитання. Для повного джентльменського набору не вистачало лише пенальті. Жарт, звичайно, але прямо навмисне не придумаєш.

Слід розуміти, що до цього команди мали порівну моментів (нехай у "Динамо" вони і були кращі). Та й взагалі перший тайм був, в цьому відношенні, рівним. Нехай навіть фанатам привиділося інше.

Незабаром після перерви був призначений другий 11-метровий у ворота "Гента" (а з урахуванням скасованого ВАРом - вже третій) - цього разу безперечний, і рахунок парадоксально виріс до великого. Неприродність цих цифр на табло підкреслили наступні двадцять хвилин, які потрясли Київ. Правда, потрясли-потрясли, але так нічого з нього і не витрусили.

Але ви мене вибачте, ці сім (!) загроз поспіль, коли суперник буквально творив в нашому штрафному все, що йому заманеться (і це кризовий депресивний "Гент"), не могли не вразити. І я б жодного разу не применшував значення цього відрізка матчу. Чорта з два "Динамо" "грало за рахунком і заспокоїлося, думаючи про майбутнє"! Це була реальна паніка.

Відбилися - молодці. Чого варті тільки п'ять сейвів Бущана (однозначного героя матчу - і це при великому рахунку на користь його команди!) плюс ще один - Караваєва! Але якось не хочеться думати про те, що могло бути далі, реалізуй "Гент" хоч один з цих шансів.

Психологічний фактор голу ніхто не відміняв. А "Гент", прикувавши "Динамо" до воріт конкретно і наглухо, вразивши ціль, воістину знайшов би крила. З іншого боку, виникло відчуття, що підопічні Луческу дійсно порахували справу зробленою. А в такій ситуації надзвичайно важко перебудуватися назад.

Не раз довелося читати в коментах, що, мовляв, підкачали тільки останні двадцять хвилин. Аж ніяк, хлопці: ці двадцять хвилин були якраз передостанній! Подвійний шанс Кляйндінста, яким завершився цей шторм в штрафному Києва, мав місце на 70-й хвилині. Тобто, і часу в їх розпорядженні було б ще більш ніж достатньо.

Важко собі уявити, що "Гент" забив би чотири рази, жодного разу більше при цьому не пропустивши? Ну, у футболі всяке буває. Але ж ми з вами побачили притиснуте до канатів "Динамо". І добре, що вдалося вистояти і уникнути нокдауну, після чого виснажений супротивник вже, за великим рахунком, молотив повітря.

Якщо ж підрахувати всі можливості для взяття воріт протягом гри (хоча розумію, що ми з вами можемо трактувати їх по-різному), у мене виходить, що "Динамо" цілком могло програти з потрібним "Генту" рахунком 1:3. Так, майже на всі ці голи гості "награли" вже після 3:0, так і не втіливши в життя хоча б один з них. Однак такий результат був би закономірним по грі.

Дорш, Ньянгбо, Кляйндінст і той же Пластун - саме ці прізвища частіше домінували в важливих епізодах матчу. Правда, Бущан їх всіх точно переплюнув, але чи пишатися нам цим? Ах да, гра забувається - результат залишається. Що ж, будемо пишатися цим ілюзорним рахунком. На щастя, для Луческу мірилом буде не він.

Був дещо здивований, виявивши в "підвалах" звіту про матч ціле співтовариство хейтерів Супряги. А чим він вам не догодив? Тим, що створив передумови для обох голів - крім сумнівного пенальті? Або тим, що його агент справно вкидає ліву інфу про свого клієнта? Причому тут хлопець - він сумлінно робить свою справу. І вже точно цікавіший за умовного Бесєдіна.

Розумів, що, в світлі рішення командою Луческу головного завдання сезону, давно і рішуче засунутим в тінь "борцям за справедливість" з фанатського підворіття доведеться непросто. На затертий рефрен: "А Баба-Яга проти!" народ реагує все рідше і, як правило, суто роздратовано. Невже знову візьмуться бубоніти: не забудемо, не пробачимо?

Недооцінив гнучкість поводирів ультрас. Тепер їх акцент був спритно перенесений на партійну приналежність одного з Суркісів. І жертви політпропаганди з готовністю поповнять ряди незадоволених.

Та й дурень з ними. Єдине, на що хотілося б звернути увагу: саме цим і саме зараз, в передвиборні жнива, вони демонструють, що головне для них - не футбол. У зв'язку з цим мені пригадується анекдот про невловимого Джо. Який був невловимий тому, що на хрін нікому не потрібен. Любителям футболу рекомендував би ставитися до цього так само.

Повертаючись же до футболу, констатуємо: Луческу виконав свою місію в цьому році. Суркіс задоволений. Здається, першорядним було отримати доступ в засіки Ліги чемпіонів. А що там нас чекає далі - бр-рр ...

Можна говорити про те, що в цьому кваліфайні "Динамо" пощастило з суперниками. Якщо коротко, обидва були не в найкращій формі. Зрозуміло, що у киян були свої складності. Але фактор зміни тренера виявився вирішальним. І вже він-то з честю впорався з поставленим завданням. Але щоб не провалитися в групі, одного його вміння не вистачить. Тут знадобиться дещиця магії ...

Ігор Юрич