Сезон чудес триває! Акценти глядача на іграх Динамо і Шахтаря в Лізі чемпіонів

Паралельні огляди матчів двох українських команд в одному європейському турнірі практикую давно. Однак після гри "Динамо" у вівторок і з огляду на склад "Шахтаря" на середу подумалося: писати буде майже ні про що, не кажучи вже про мінорні тони. На щастя, в другий день нам вдалося-таки прорватися на заповітний другий поверх - у відділ футбольної фантастики.

І не вперше, що характерно!

Наші суперники нині в рейтингу УЄФА ділять між собою третє місце. "Шахтар" розташований на дюжину сходинок нижче - посередині другого десятка клубів, "Динамо" відкриває четвертий.

Напевно, не варто надавати значення турнірній таблиці в коронавірусному бардаку та на старті сезону. І все ж четверте місце "Реала" і десяте - "Ювентуса" якось ріжуть око. Нагадаю, у нас "Динамо" лідирує, а "Шахтар" йде третім, відстаючи на два очки. Очевидно одне: жодна з усіх перерахованих команд не перебувають в оптимальному стані.

А кому зараз легко?

У "Динамо" були залатані діри мінімум на двох позиціях, і обидві в обороні. У "Шахтаря" в "старті" вийшло від сили менше половини гравців основи. При тому, що заміни скасовувалися: в поєдинку з таким суперником випускати було фактично нікого. А проблеми індіанців - наших візаві - українського шерифа хвилювати не повинні.

Якщо по-тверезому - без фанатизму, то стелею для "Динамо" повинна була стати нічия, а про результат матчу "Шахтаря" навіть думати не хотілося. Щоб завчасно не засмучуватися.

Київська гра виглядала середньо: три моменти до перерви, два з половиною після. У Мадриді вже перший тайм перевищив цю норму, а другий його повторив.

У Києві все вирішив перший гол Морати, забитий відразу після перерви: аж до другого м'яча "Динамо" не створило біля воріт "Ювентуса" навіть натяку на небезпечний момент. У Мадриді єдиною можливістю для "Реалу" уникнути поразки став удар Менді, заблокований Корнієнком на 78-й хвилині. Легальних гольових шансів більше не було.

"Ювентус" без варіантів "награв" на перемогу. Я б навіть сказав: без шансів – єдиним, що запам'ятався, епізодом біля воріт Щенсни став напівмомент Сидорчука незадовго до фінального свистка. Правда, справедливіше виглядав би, на мій погляд, мінімальний переможний рахунок.

"Шахтар" абсолютно точно заслужив свою перемогу, при співвідношенні гольових моментів - 7:5 на його користь. І це я ще вважаю у "Реала" перший - коли Трубін зобов'язаний був брати м'яч з гострого кута в своєму ближньому, і останній - коли м'яч взагалі не дійшов до воріт. У будь-якому випадку, на виході маємо приблизно 2:1 на користь команди Каштру. Пам'ятаючи, що в середньому реалізується приблизно кожен третій шанс.

На превелике щастя, про румунського арбітра Хацегана можемо не згадувати, а сербу Йовановичу укупі з поляком Марчінеком тільки поаплодувати. За сумлінну професійну роботу. ВАР теж різний буває, а особливо коли справа стосується домашніх матчів клубів калібру "Реала" ...

До слова, коли Кроос йшов встановлювати м'яч на кутову позначку, всередині мене щось йокнуло, і, крім свого бажання, я замогильним голосом промовив: "Зараз буде гол!" Дружина, несамовито вболіваючи за наших (так, що геть-чисто зігнала з дивану кішку), після того як м'яч влетів у сітку звинуватила мене в тому, що я "відкрив свій брудний рот".

Раніше ніколи від неї такого не чув. І швидше за все, спати б мені в цю ніч на самоті, якби ВАР не розрулив, за що йому глибоке мерсі.

Не можу сказати ні слова про чиєсь везіння в цих двох матчах. Автогол Варана, що подвоїв рахунок на користь "Шахтаря", більшою мірою став заслугою Дентіньо, який пресингував його. А в іншому все було виключно по ділу.

Найбільш помітною фігурою за підсумками обох ігор став Тете. Перший гол "Шахтаря" він забив, другий був забитий після його удару, відбитого Куртуа, а в третьому випадку він асистував Соломону. Та й взагалі, Тете взяв участь у всіх реально небезпечних для "Реала" атаках, крім першої.

Друге місце віддав би всюдисущому Корнієнку, який мінімум тричі яскраво відіграв в обороні, при цьому ефективно підключався до атак, і який став автором гольового пасу Тете.

І лише третім назву автора дубля "Ювентуса" Морату. Він зробив рахунок, але крім цього мною помічений не був. Відзначив би також К'єзу, який в цілому запам'ятався навіть більше. Цікаво, що у складі "Реала" частіше за інших в ключових фрагментах гри фігурував кіпер Куртуа. Та й у того три сейви при трьох пропущених м'ячах.

У "Динамо", вибачте, виділити нікого. Бо тут говорять про футбол в чистому вигляді - те, що цікавить не фахівців і професіоналів, а звичайну більшість глядачів. І, зрозуміло, це не чорнова робота, не боротьба за м'яч, і не самовіддача. Так уже ми влаштовані, дилетанти - любителі гри.

Загальне враження. Багато довелось почути похвальних слів на адресу "Динамо". І, напевно, вони заслужені. Особисто мені хвалити нема за що. Матч був програний в одні ворота. В тому сенсі, що ми НІ РАЗУ не спромоглися серйозно загрожувати воротам "Ювентуса". Тоді як біля наших воріт, крім двох голів, були ще два пристойних сейви Бущана і ледь не придуманий ним же потенційний гол К'єлліні.

Ми повинні були програвати вже після першого тайму. Тому швидкий гол "Юве" після перерви виглядав абсолютно логічно. А так да, якщо методом виключення, більше запам'ятався Сидорчук. Однак на жаль, його успішні дії не могли позначитися на результаті, або хоча б на рахунку.

Если у вас нету тети, то вам ее не потерять.
И если робко в атаку идете, то вам и не забивать.

Виходить, єдиним нашим шансом було: відстояти нулі на табло. І тут протрималися лише пів-гри. Це не критика, це об'єктивна реальність, дана мені у відчуттях. Суперник був очевидно сильнішим, і, всупереч всім авансам і реверансам з його боку, виграв по суті на класі. А шо робити? Вчитися, прогресувати, щоб далі бути більш конкурентними.

​​​​​​​

Набагато складніше коментувати те, що трапилося в Мадриді, де все перевернулося з ніг на голову. Рецепт цієї перемоги вам випишуть експерти. А у мене до цих пір в голові не вкладається, як залізобетонний фаворит міг після першого тайму програвати знекровленому андердогу з великим рахунком. І як він не зумів його дотиснути потім, маючи вже просто жахливу перевагу в замінах.

Дивні діла твої, Господи!

Пересуди про "гру на контору" залиште тим хворим, для кого футбол вже давно перетворився з улюбленого видовища в цю саму гру. А мені буде дуже складно придумати що-небудь менш банальне, ніж недооцінка суперника.

І тепер, користуючись нагодою, хочу передати привіт вже критикам Луїша Каштру і провісників "кризи в" Шахтарі ". Адже все вищесказане анітрохи не применшує ні сенсаційності результату, ні заслуги команди в його досягненні. А проблеми індіанців ... ну, ви в курсі.

Сезон чудес триває! Ще одне подібне диво, і можна буде говорити про те, що нам на руку ловити рибку в каламутній воді коронавірусного сезону. Яка частка правди в цьому жарті - вирішуйте самі. Але факт залишається фактом. Фактично другий склад чи не аутсайдера групи завалив головного монстра в його ж лігві. Коли в пам'яті ще свіжий схожий успіх збірної.

Що це було - дізнаємося в наступних серіях. Поки ж залишається побажати, щоб Мадридське диво не залишилося чудовою випадковістю після закінчення турніру. І щоб навпаки, імпотенція "Динамо" в атаці на той час сприймалася б як безглуздий випадок, заминка на старті. Підкреслю: незалежно від зайнятих місць.

Хочеться дійсно гідної гри. А то якось навіть ніяково читати, коли нею називають 0:5 по моментам. Або ж ми остаточно впевнені в тому, що сіли не в свої сани ...

Отже, ми побачили київський лід, ковзаючи по якому було складно дістатися до воріт суперника, і мадридський полум'я, з якого, наче Фенікс, відродилася команда Каштру.

А особисто для мене це був тур парадоксів. Команда, що програла без єдиного шансу в атаці, отримала масу компліментів. Тоді як команда, що здавалося, спочатку шансів не мала, зробила воістину неможливе.

Не те щоб я віддавав перевагу комусь із них. Однаково співпереживав обом - так само, як сьогодні буду вболівати за "Зорю". Просто поділився з вами своїми враженнями, як зазвичай. Як там було у Макаревича: "І що побачу, про те заспіваю".

Якщо перед грою "Динамо" обережно сподівався на краще, а від такого "Шахтаря" взагалі нічого не чекав, то "Зоря" з "Лестером" відверто інтригують. І чомусь здається, що найбільш близьке до істини уявлення про рівень нашого чемпіонату може дати саме цей поєдинок. Як кажуть в Одесі, будемо подивитися.

Ігор Юрич