Нетцер, Маццола і банка кока-коли: найскандальніший матч в історії Гладбаха

La partita della lattina - під такою назвою ця гра увійшла в історію.

"Матч банки" - зустріч, якої краще б зовсім не було, але в підсумку навіть через десятиліття її герої описують всі подробиці, немов пройшло не більше двох годин.

Вони до сих пір котять бочку один на одного. Бонінсенья ніколи не визнає, що симулював; Нетцер не погодиться, що штовхнув банку навмисне. Те, що обом під 80 років, нічого не міняє. Люди приходять і відходять, їх підточує час, але міф залишається жити. І кожна сторона ретельно оберігає свою власну версію.

***

Діло було 20 жовтня 1971 року. "Інтер" здобув чергове чемпіонство і був одним з фаворитів Кубка чемпіонів. У його складі виблискували Жаїр, Маріо Корсо і Сандро Маццола, які принесли клубу дві перемоги в турнірі в 60-ті.

Фанатів трохи засмутила пасивна трансферна кампанія, під час якої вдалося підписати тільки запасного "Наполі" Джанп’єро Гіо, але президент "Нерадзуррі" Івано Фраїццолі всіх заспокоїв: "Більшого зробити не вдалося, адже всі кращі і так грають за нас".

У "Гладбаха" справи йшли не гірше. Команда виграла дві поспіль Бундесліги в 1970 і 1971 роках, її обороною керував сам Берті Фогтс, а вперед "Лошат" вів неповторний Гюнтер Нетцер - технічний хавбек з 47 розміром ноги. Його передачі забезпечили парі форвардів Хайнкес - Лаумен 61 гол в сезоні-1970/71.

Без перебільшення, це був кращий "Гладбах" в історії. У першому раунді КЄЧ німці розбили шотландський "Хайберніан" навіть впевненіше, ніж це вийшло у "Інтера" з АЕКом - італійці після домашнього розгрому 4:1 поступилися в Греції 2:3.

На цьому тлі гри з "Нерадзуррі" в Німеччині дочекатися не могли. Вона сприймалася, як реванш за поразку 3:4 в півфіналі ЧС-70. У складі "Інтера" в Гладбах прилетів один з героїв тієї зустрічі Роберто Бонінсенья. Німці готувалися прийняти його максимально "тепло". Навіть небо підтримало їхні плани - в день гри над "Бекельберг Штадіоном" пішов холодний осінній дощ. Звична погода для німців, які зі старту рвонули в атаку.

***

"Інтер" недооцінив суперника і, відповідно, переоцінив себе. Гості навіть не потренувалися на чужому полі. Вони зупинилися в Кельні і приїхали в Гладбах безпосередньо на матч.

Remember to Remember
Günter Netzer Borussia Mönchengladbach 7-1 Internazionale Milano, 71-72 European Cup 1971.10.20. pic.twitter.com/QyvJPYEmHC

— tphoto (@tphoto2005) August 26, 2017

Юпп Хайнкес не завжди був сивим і досвідченим - в молодості він забивав море голів, і в матчі з "Інтером" теж відкрив рахунок, скинувши з себе Джубертоні, як порошинку.

Бонінсенья або, як його називали фанати, Бонімбе, оперативно рахунок зрівняв, але вже через дві хвилини партнер Хайнкеса по нападу Ульрік Ле Февр знову вивів "Борусію" вперед, замкнувши подачу на дальній штанзі. Справа запахла смаженим - довелося італійським легендам включатися по повній. Гра пішла від ножа - атака на атаку. Стадіон вирував і шаленів, і в якийсь момент безумство перевалило за край.

На 29-й хвилині зустрічі Роберто Бонінсенья, такий собі прототип Карлоса Тевеса з 70-х, раптово звалився на газон, як підкошений. Йому потрапила в потилицю банка кока-коли.

"Я не пам'ятаю, що було далі. Я тільки що забив гол, який міг повернути нас в гру. Потім я пішов кинути м'яч з ауту, і в цей момент отримав удар ззаду по голові. Я втратив свідомість, але доктор Корренті облив мене водою з відра, і я очуняв. Хотів продовжувати гру, але доктор заборонив і відвів мене в роздягальню".

Так описав те, що трапилося сам Бонінсенью незабаром після фінального свистка. Тоді-то директор "Борусії" Герман Грасхофф і пошкодував, що не домовився про трансляцію матчу на ARD. Камер на стадіоні виявилося недостатньо, щоб оскаржити слова італійця.

***

Джефф Дорпманс теж запам'ятав той вечір назавжди - це були найважчі сім хвилин в його кар'єрі арбітра. Італійці навперебій кричали, що не продовжать матч; німці бурхливо наполягали на симуляції. На трибунах правоохоронці вже взяли під руки 29-річного Манфреда Кірстейна - хтось помітив, що банку з колою кинув саме він.

Поки рефері приймав рішення, Гюнтер Нетцер ніби випадково штовхнув ту саму банку за межі поля. Там її підняв поліцейський і жбурнув ще далі на трибуни. Італійці згодом клялися, що бачили, як один з фанатів ховає її під куртку. Німці, звичайно, все заперечують.

Залишившись без речового доказу, гравці "Інтера" зневірилися, але спрацювала кмітливість у Сандро Маццоли. Він збігав на трибуну, де сиділи італійці, і попросив у першого ж фаната його банку з напоєм, яку і пред'явив Дорпмансу. Через багато років легендарний хавбек сам зізнався в підміні, але провини своєї не визнав - мовляв, точно така ж банка вліпила в потилицю Бонімбе, ніякої різниці.

"Таке не можна забути, це точно. Мене попросив продовжити гру особисто комісар поліції, щоб уникнути заворушень. Я до сих пір впевнений, що Бонінсенья тоді прикидався, він грав на публіку. Банка не була повною, і до того ж пролетіла 20-30 метрів. Цей удар не міг викликати такий ефект. Кидати сміття в гравців, звісно, неправильно, але і реакція була явно надмірною".

Так заявив 86-річний Дорпманс в інтерв'ю в 2012 році. Його позиція ніколи не змінювалася - він завжди відстоював сторону "Гладбаха", який того вечора давав справжню виставу. Ледве гра поновилася, як Ле Февр оформив дубль. Через десять хвилин трюк повторив Хайнкес, потім прийшов час Нетцера. Два м'ячі від лідера "Лошат" не залишили від "Інтера" каменя на камені.

Коли ж Зілофф під завісу гри забив сьомий гол після відверто лівого пенальті, нерви здали у Корсо. Маріоліно вліпив стусана арбітру і пішов в роздягальню.

***

"В той день ми грали матч всього свого життя. Жоден суперник нас би не зупинив. Ми б обіграли "Інтер" і без будь-якої банки".

Гюнтер Нетцер був категоричним навіть в 2002 році, коли емоції вже давним-давно вляглися. Крім того, він зізнався, що нітрохи не повірив в падіння Бонінсеньї:

"Пам'ятаю, я скептично поставився до того, що наш тренер послав лікаря в роздягальню "Інтера". Звичайно, його туди не пустили. Двері були замкнені для сторонніх, щоб вони не побачили зайвого".

У італійців, звісно, своя точка зору. Леле Ореана згадував, що "після заміни Бонінсеньї був несправжній матч, команда більше не думала про футбол і просто чекала свистка". У тому ж ключі, але трохи більш детально описав стан партнерів капітан Джачінто Факкетті:

"Після інциденту гри вже не було. На полі ми не бігали, а гадали, що ж буде далі. Одні думали, що призначать перегравання, інші сподівалися на автоматичну перемогу, але грати не грав ніхто".

У "Інтері" тоді й гадки не мали, як сильно ризикують. До початку 70-х в УЄФА ще не були прописані критерії для перегравання або скасування матчів, на відміну від італійського чемпіонату, де це правило працювало ще з 40-х. Але на слуханнях в Дисциплінарному комітеті віце-президент "Нерадзуррі" Пеппіно Пріско вщент розгромив німецьких юристів, домігшись перегравання. Він взагалі хотів технічної поразки для "Борусії", але в УЄФА на це не наважилися після 7:1.

***

Італійці досі пишаються Пріско - його майстерність не тільки захистила клуб, але і створила важливий прецедент в європейському футболі. Відтепер той, хто кидав сторонні предмети на поле, добре знав, чим ризикує.

Ще один важливий прецедент влаштували Корсо - йому за напад на суддю впаяли рекордні на той момент 6 матчів дискваліфікації. Повернувся в єврокубки Маріо лише через 14 місяців.

Чи то "Борусію" ці розбірки ментально прибили, чи то "Інтер" більше не грав в піддавки, але 3 листопада на "Сан Сіро" італійці впевнено перемогли 4:2, після чого завдяки феноменальній грі воротаря Івано Бордона відстояли 0:0 на нейтральному полі в Західному Берліні.

49 years ago today, the Foals beat @Inter_en 7-1 in the @ChampionsLeague

If you look for it in the history books, however, all you'll find is this empty can of Coca-Cola #DieFohlen #UCL #InterBMG pic.twitter.com/EfqL74540n

— Gladbach (@borussia_en) October 20, 2020

Ось так навіть поступившись 1:7 "Інтер" пройшов далі. Попереду по сітці у нього були "Стандард" і "Селтік", яких "Нерадзуррі" з боями пройшли, але вже в фіналі їм довелося капітулювати перед "Аяксом" Йохана Кройфа. Все справедливо - на відміну від Корсо і Маццоли, його час тільки починався.

Ну а головний герой пам'ятних подій в Гладбасі - та сама банка коли - цілих 40 років пролежала в музеї в Арнемі, куди її привіз з матчу суддя Дорпманс. Лише в 2011-му "Лошата" випросили "реліквію" для власної колекції, де вона з тих пір і стоїть поруч зі всілякими кубками та медалями. Такий собі алюмінієвий трофей, який цілком міг стати чимось більшим, якби не один влучний хуліган і один блискучий юрист. Наздогнати цей тандем не вдалося навіть Нетцеру з його-то 47 розміром ноги.