Італіські хроніки Шахтаря. Чи щасливе для гірників місто Мілан

Напередодні виїзного поєдинку "Шахтаря" з міланським "Інтером", який стане для "гірників" (втім, як і для їхього суперника) вирішальним в нинішній Лізі чемпіонів, ми згадуємо деякі з попередніх візитів "помаранчево-чорних" на Апенніни.

І ЛЕВ ЯШИН НА ДОПОМОГУ...

Італію "Шахтар" відкрив для себе в самому кінці 1975-го року. "Гірники" провели на Апеннінах два "товарняки" - 17-го грудня виграли (2:1) у "Чезени", яка займала тоді другий рядок в серії А, а на наступний день зіграли внічию (1:1) з "Болоньєю", котра займала четверте місце.

У жовтні 1976-го "Шахтар" здійснив міні-турне Сардинією, яке пройшло в рамках днів СРСР в Італії. 3-го жовтня "гірники" зіграли календарний матч чемпіонату країни в Єревані (поступилися "Арарату" на останніх хвилинах 0:1), і прямо звідти, не заїжджаючи додому, вилетіли до Італії. Очолював радянську спортивну делегацію знаменитий воротар Лев Яшин, якого на Сардинії дуже тепло приймали.

6-го жовтня на стадіоні "Сан-Елія" в Кальярі "Шахтар" провів товариський матч з однойменним клубом. Поєдинок, який зібрав близько 20-ти тисяч глядачів, пройшов під вивіскою прощального матчу легенди сардинского клубу і збірної Італії Луїджі Ріви (хоча сам Ріва участі в ньому не брав). "Шахтар" переміг 4:2 завдяки дублю Резника і голам Роговського і Шевлюка.

8-го жовтня відбулася ще одна гра - в містечку Куарту-Сант-Елена "помаранчево-чорні" провели спаринг з однойменною аматорською командою. Зустріч пройшла на горілому полі, а тому наставник "гірників" Володимир Сальков вирішив поберегти деяких футболістів основи, зате в якості польових гравців використовував навіть тренерів Михайла Калініна і Володимира Ониська. У підсумку гості здобули досить скромну перемогу 1:0, єдиний гол записав на свій рахунок Валерій Шевлюк.

А вже за півтора місяці відбулося і перше єврокубкове побачення "Шахтаря" з італійським клубом. І відразу з "Ювентусом"! Поєдинок пройшов 24-го листопада 1976-го року на "Стадіо Комунале" (нині - Олімпійський стадіон) в Турині в рамках 1/8-ї Кубка УЄФА. "Гірники" не мали жодного уявлення про суперника - нікому з тренерського штабу донеччан не вдалося виїхати до Італії, щоб подивитися в справі "Стару Синьйору" Джованні Трапаттоні. І тоді Володимир Сальков зумів домовитися в спорткомітеті про виліт команди на Апенніни за три доби до гри - щоб всім разом відвідати поєдинок "Юве" в серії А проти "Верони" і наживо поспостерігати за грою майбутнього суперника. Були вже замовлені і квитки на цій матч, але ось невдача - авіарейс з Москви (про чартери тоді ніхто і не чув) через метеоумови затримали на пару годин, і в Турині борт приземлився, коли гра вже почалася. У підсумку, подивитися на суперника так і не вдалося.

Напередодні матчу безглузду травму отримав центрбек "Шахтаря" Горбунов: вдома перекинув на себе каструльку з киплячою кашею (подейкували, що Валерій зробив це не сам - нібито, "допомогла" дружина в ході сімейної сварки) і був госпіталізований з опіками другого і третього ступеня. "На будь-яку іншу позицію ми б підібрали відповідну заміну, але тільки не на цю, - журився тоді Сальков. - Гра нашої оборони багато в чому залежала від Горбунова". У підсумку місце в центральній зоні захисту тренери довірили Яремченку, а праворуч грав номінальний опорний півзахисник Рудаков (йому протистояв знаменитий Беттега). Незіграність оборони укупі з незнанням суперника призвели до підсумкових 0:3.

Надалі донеччани ще тричі після виїзних єврокубкових дуелей з італійськими командами залишали поле битви на щиті, поступившись "Віченці" (сезон 1997/98), "Лаціо" (2000/01) і "Мілану" (2004/05). А вперше не програти в офіційному матчі на Апеннінах "помаранчево-чорним" вдалося в поєдинку кваліфікації Ліги чемпіонів-2005/06 в протистоянні з... "Інтером".

15 РОКІВ ТОМУ НА "САН-СІРО"

Справедливості заради треба сказати, що "Шахтар" тоді прилетів до Мілана після 0:2 в домашній грі, а тому в матчі-відповіді у "нерадзуррі" не було якоїсь супермотіваціі на обов'язкову перемогу. Не особливо зачіпав той поєдинок і італійські ЗМІ. На передматчеву пресконференцію Мірчі Луческу з'явилося тоді не більше півдюжини представників італійських друкованих видань і ТБ. "Мабуть, вони вже знають результат завтрашнього матчу", - пожартував з цього приводу румунський наставник "гірників".

Цікаво, що той поєдинок на "Сан-Сіро" (він же "Джузеппе Меаца") теж проходив при порожніх трибунах - в якості покарання за безлади на грі 1/4-ї фіналу попередньої ЛЧ з "Міланом" на арені був введений чотириматчевий мораторій для глядачів. Однак близько двох тисяч тіффозі все ж прийшли до стадіону повболівати за свою команду - для них поряд з "Сан-Сіро" був встановлений великий екран. Влаштоване уболівальниками "нерадзуррі" шумове оформлення долітало звідти в чашу стадіону і справило незабутнє враження. А керівники "Інтера" в знак солідарності з шанувальниками своєї команди прийшли на гру не в строгих костюмах, а в чорно-синіх клубних футболках - з номерами і прізвищами гравців. Бос міланців Массімо Моратті виявив найбільшу прозорливість, вибравши майку з двадцяткою на спині - номером Альваро Рекоби, який і відкрив рахунок в тому поєдинку. Втім, не минуло й чверті години, як "гірник" Елано забив у відповідь, і дві одинички на табло дожили до фінального свистка. Підсумкова нічия одним принесла моральне задоволення, а інших вивела в груповий турнір Ліги чемпіонів.

РІК ТОМУ НА "САН-СІРО"

Свій попередній вояж до Італії "Шахтар" здійснив трохи більше року тому, і теж на міланський "Сан-Сіро" - саме там проводила свої домашні поєдинки в минулому євросезоні "Аталанта". Те рандеву з "бергамасками", за яким з трибуни спостерігали тренер збірної України Андрій Шевченко і екснаставник "помаранчево-чорних" Мірча Луческу, завершилося неймовірною вольовою вікторією "гірників" - 2:1. Притому, що починалося все для нашого клубу дуже невесело: за перші півгодини Тайсон і Ко жодного разу не пробили по воротам господарів. У італійців ж, яких підтримували галасливі фанати, Ілічіч не реалізував пенальті (суддя Тобіас Штілер призначив його після консультацій зі своїм відеасистентом, який працював з системою VAR), Пашаліч перевірив на міцність стійку, а Сапата - міцність сітки, головою вколотивши м'яча у ворота П'ятова. Лише після цього "Шахтар" згадав, що вміє не тільки оборонятися, а й атакувати. І на перерву команди йшли за однакової кількості голів у рахунку - Алан Патрік диво-пасом вивів Мораеса один на один, і той все зробив майстерно. Донеччани могли ще забити і "гол в роздягальню", але Марлос зі штрафного лише хитнув поперечину.

У другому таймі боротьби було набагато більше, ніж осмислених дій. Штілер раз у раз зупиняв гру через те, що комусь із гравців була потрібна медична допомога. Що ближче до завершення зустрічі, тим все більше нервували біля брівки тренери обох команд. Гасперіні так взагалі перестав помічати кордону технічної зони, вибігаючи за її межі на кілька метрів. Здавалося, ще трохи - і він сам вискочить на поле допомагати своїм підопічним. Мабуть, алленаторе господарів щось передчував - і передчуття його не обманули. На 5-й (!) компенсованій хвилині два джокери Каштру - Додо і Соломон - провели стрімку контратаку. Бразилець протягнув м'яч по правому флангу і віддав в центр на ізраїльтянина, який продавивши захисника, акуратно пробив під ліву стійку. І ви, напевно, ще не забули, які емоції викликав цей гол у коментатора "Футболу" Кирила Круторогова.

А які емоції подарує нам вечір середи? Чекати залишилося зовсім недовго.