Нуль - значить вендета! Акценти глядача на грі Інтера з Шахтарем

Відкладена помста "Шахтаря" була подана до столу не те що холодною - буквально з морозильника. Причому, це була тонка вишукана вендета - в кращих традиціях італійського футболу. Тобто, на п'ять сухих голів у півфіналі Ліги Європи формально не відповіли жодним в двох матчах. Але при цьому "Інтер" залишився біля розбитого корита.

І підозрюю, що втратити Лігу чемпіонів для нього болючіше, ніж не потрапити в фінал ЛЄ. Природно, в команді Каштру думали не про це, а про власні перспективи, про те, як би достойно завершити груповий турнір. Але вийшло красиво. Фактично без єдиного пострілу завалили досвідченого звіра, якого багато хто, включаючи мене грішного, вже бачили в плей-офф.

У порівнянні з матчем "Динамо", ця гра виглядала майже вдвічі цікавіше (якщо говорити про кількість яскравих епізодів). Хоча, звичайно, "Шахтар" поступався "Інтеру" в творенні рази десь в чотири. Воно й зрозуміло: його завданням було не програти – виграти будь-якою ціною треба було супернику.

Максимальна пауза в гольових моментах наступила в середині другої половини поєдинку і склала півтайма. Характерно, що почалося це відносне затишшя після небезпечної контратаки "Шахтаря" з Тете і Майконом на вістрі. Це був другий і останній наш шанс забити. А закінчилося - бомбардуванням воріт Трубіна в валідольній кінцівці матчу.

Кавалерія, що підоспіла на виручку "Інтеру" з-за пагорбів - Санчес і Еріксен - свою справу робила. Кожен мав по дві серйозні можливості принести команді Конте жадану перемогу. Але "Шахтар" сенсаційно відбився (другий раз поспіль - як і в Києві), залишивши господарів поля і фаворитів пари при своїх інтересах. "Інтер" не зміг довести свою перевагу.

Останню спробу Еріксена припинив Трубін на третій компенсованій хвилині. Насправді, ефектних і потужних сейвів у нього в цей вечір було три: цей, незадовго до свистка на перерву - після удару Мартінеса, і незабаром після відновлення гри - коли бив Лукаку. Тому воротар "Шахтаря" - і головний герой, і найяскравіша особистість матчу.

Напевно, можна було б виділити особливу місію Степаненка, Додо на фланзі, Майкона в центрі, здорово увійшли в гру Хочолава і Соломон. Ймовірно, можна було б покритикувати, як мінімум, Бондаря і Марлоса. Але чи варто?

Це був тріумф команди, яка чітко знала свій маневр і холоднокровно відбивала удар за ударом, йдучи до кінцевої мети. Тобто, це був тріумф тренера. Черговий успіх Луїша Каштру, чия фігура все більше і більше зростає і підноситься над блідою тінню Фонсеки, який відійшов в історію "Шахтаря".

Слід розуміти, що "Інтер" обов'язково "награв" на парочку "сухих" голів за сукупністю і якістю своїх моментів. Також слід пам'ятати, як нам пощастило в самому дебюті гри, коли Мартінес розстріляв поперечину воріт. Та й в ендшпілі - коли "сейв" Лукаку після удару Санчеса перевів епізод в розряд нелегітимних.

В останньому випадку я кажу про сам факт офсайду у Лукаку, який опинився в потрібний момент в потрібному нам місці. І, знаєте, було в цьому щось символічне, з серії "хто нам заважає, той нам допоможе". Монстр атаки "Інтера", який шматував нас в тому злощасному півфіналі, звів нанівець зусилля партнерів. І тепер уже не ми "облукакались".

Дивовижна це була група. Здавалося б, її переможець двічі переграв невдаху-аутсайдера. Логічно. Але самого лідера двічі обіграла третя команда. Вона ж двічі з оглушливим свистом пролетіла, здавалося б, головному конкуренту. І вона ж з героїчними зусиллями двічі видряпала очки у ... того ж аутсайдера. І ім'я їй "Шахтар".

Парадокс - не те слово. Додайте до цього, що "Боруссія" в першому колі зіграла з обома фаворитами в 2:2, а в другому - обом програла. І на виході, що ще парадоксальніше, ми з подивом виявимо, що всі ролі тут були розписані заздалегідь! Жарт, звичайно. Але як химерно тасувалася ця колода ...

Найголовніше для мене те, що в цій групі нам було зовсім не нудно. Ми пережили в ній з "Шахтарем" весь спектр емоцій. А до того ж все завершилося хеппі-ендом. В який, відверто кажучи, особисто мені не вірилося.

"Боруссія"? Кажуть, є таке поняття: незручний суперник ...

І хтось буде шкодувати про те, що продовження буде не в Лізі чемпіонів? Тільки не я. Все правильно, одягаємося в наш улюблений розмір: сподіваюся, побачимо більше цікавого футболу з нашою участю. А там, дивись, і "Динамо" за зиму підтягнеться. Адже, не в образу його особливо вразливим уболівальникам, там ще явно є куди тягнутися. Але найважливіше - що пройшли обидва.

Поздно мы с тобой поняли,
Что вдвоем вдвойне веселей
Даже проплывать по небу,
А не то, что жить на земле.

Це для тих, хто після успіхів в Європі вітає "заклятих" в коментарях. Для нормальних українських уболівальників.