Вбивця - двірник, але ви читайте... Акценти глядача на іграх Ліги чемпіонів

Друга половина матчів 1/8 фіналу жваво нагадала збірник поганих детективів. Читаючи які, ти немов чуєш нав'язливий голос автора: "Вбивцею виявиться двірник, але ви вже стежите, хлопці, за сюжетом до переможного кінця – раптом щось ..."ю Тут все було вкрадено до них - до ігор у відповідь. І тому неабияк передбачувано. Аналог на цьому рівні пригадати мені складно.

• Реал - Аталанта 3:1 (1:0)
• Ман Сіті - Боруссія М 2:0 (2:0)
• Челсі - Атлетіко 2: 0 (1:0)
• Баварія - Лаціо 2: 1 (4:1)

Видовищність. На належному рівні "глядабельності", на мій смак, пройшов лише поєдинок в Мадриді. "Реал" з "Аталантою" тільки за другий тайм створили більше гольових моментів, ніж учасники інших пар за весь матч.

Очікувано найбільш скупою на події стала гра в Лондоні. Хоча за ту ж другу її половину поставив би "Челсі" з "Атлетіко" залік. Решта пар - сем-восем.

Інтрига. Як було сказано вище, в принципі, дивитися "відповідь" мало сенс скоріше з любові до мистецтва.

Якщо хтось і сподівався (у що важко повірити) на два виїзних голи "Боруссії", то м'яч, забитий де Брюйне вже на 12-й хвилині ще більш ускладнив це і без того нереальне завдання.

"Лаціо" потрібно було відіграти всі чотири. Так що реалізований Левандовським на 33-й хвилині пенальті лише підкреслив неминучість безвиході для римлян.

Наступна хвилина фактично опустила завісу в останніх двох поєдинках. Бо після голу Бензема в Мадриді два м'ячі для "Аталанти", як би нам її НЕ нахвалював коментатор, виглядали нездійсненною мрією. Ну а перша серйозна загроза воротам "Реала" після цього тут була створена вже при 0:2. Далі були конвульсії: перед смертю небіжчик сильно пітнів ...

Тоді ж - на 34-й хвилині гол Зієша в Лондоні, вважаю, поставив хрест на честолюбних задумах "Атлетіко". Як то кажуть, не сьогодні: коли пробити по воротах - вже проблема.

Тобто, якщо дивитися гру через результат, то у всіх чотирьох випадках можна було кинути цю безнадійну справу ще до перерви. А по-хорошому, взагалі пропустити Лігу чемпіонів на цьому тижні. Як це дивно не прозвучить.

Логіка. Думаю, що найбільш адекватний рахунок ми побачили у зустрічі "Баварії" з "Лаціо". Хоча і не впевнений в тому, що гості "награли" на свій гол. Підсумкові 2:1 цілком підійшли б і для "Реала" з "Аталантою". А "Ман Сіті" з "Челсі" цілком могли б задовольнитися мінімальними перемогами.

Словом, як на мене, всі, хто вже стояли однією ногою в чвертьфіналі, знову були сильнішими за грою, але ніхто з них явно не претендував на безапеляційне перевагу. Кожен спокійно здійснив свій контрольний постріл. І лише реалізація в більшості випадків дозволила забити більше. Тим нуднішим було це "кримінальне чтиво".

Суддівство. Виявив лише один епізод, вартий уваги. На 26-й хвилині в Лондоні, за 0:0, італійський арбітр Орсато проігнорував падіння Карраско в штрафному "Челсі" після контакту з Аспілікуетою. А незабаром "Атлетіко" пропустив доленосний для цього матчу гол, який, наполягаю, перекреслив його шанси на прохід.

Що було? Звертаюся до свого консультанту Юстасу. "Я б жовту дав за симуляцію. Хотів прихопити захисник за футболку, а в підсумку погладив по животу. Від лоскоту впав". Так що не будіть сплячу Феміду: тут і вона б не допомогла.

Везіння. Відчайдушно позіхаюча Фортуна лише злегка заступилася за тих, хто програв, щоб не посилювати їх фіаско. В середині другого тайму, за 0:1, стійка воріт "Лаціо" відбила удар Левандовського, відтермінувавши другий гол "Баварії" на шість хвилин. Тоді ж штанга допомогла кіперу "Аталанти" Спортьєлло, прийнявши на себе повторний удар Бензема, вже за 0:2.

Особистості. Футбол був настільки "захоплюючим", що мені навіть не вдалося нашкребти худо-бідну трійку найяскравіших виконавців. Можу виділити лише Зієша з "Челсі", чию неоптимальну форму регулярно підкреслював коментатор - як в тому анекдоті: і це я ще хворію !!! І "реаліста" Бензема - коли добре, тоді добре.

Методом виключення, відзначу також воротаря "Реала" Куртуа з його трьома серйозними сейвами.

Симпатії. Якщо коротко, всі переможці були в порядку, а ті, хто програв, співчуття не викликали. У перших більше за інших сподобався "Реал", серед останніх гіршими за інших, на мій погляд, виглядали "Атлетіко" і "Лаціо".

За сумою двох поєдинків найбільш сильне враження справила "Баварія" з її дюжиною гольових моментів. Відверто зайвим на цьому рівні змагання і глядацьких очікувань від нього виглядав "Атлетіко". Він розродився першим подобою гольового шансу аж на 76-й хвилині матчу.

Чвертьфінали. В цілому, на минулій стадії плей-офф мої глядацькі симпатії завоювали "Ліверпуль", "Баварія", "Боруссія" (Дортмунд) і ПСЖ. "Реал" і "Ман Сіті" - туди-сюди. Не хотів би бачити в півфіналах "Порту" і "Челсі". Це все на сьогодні.

Впадає в очі тріо з АПЛ. В останні роки домінування англійських клубів вже виглядає тенденцією. Після багаторічної гегемонії іспанських. Ну а німецький дует - в принципі, звичне явище.

Неможливо не констатувати потрійну невдачу представників Серії А. І вже майже не віриться, що колись тон в плей-офф Ліги чемпіонів задавали саме вони. Мабуть що в епоху торжества прагматизму. Яка, на щастя, пішла в історію. Або таки-обіцяла повернутися? З тієї Італією я б попрощався навіки. А цій, сьогоднішній скажу: до побачення!

На жаль, висока ймовірність того, що в ¼ фіналу ми побачимо пари суперників, складені з представників одного чемпіонату. Особисто мені завжди було цікавіше спостерігати за суперечкою клубів з різних національних ліг.

І ще раз, дуже не хочеться пари: "Порту" - "Челсі". Уже ситий по горло поєдинком століття з "Атлетіко", в якому за перші півтора матчу було створено два гольові моменти. В іншому - все одно. Лише б не було у нас з вами таких мід-віків, як цей. В який, чесне слово, дивився футбол швидше за потребою. Даєш якісну детективну літературу!