Відсутність лідера і питання до де Дзербі. Чим запам'ятався старт Шахтаря в групі ЛЧ

Це було погано. Вболівальники того чи іншого клубу часом ображаються на критику в сторону улюбленої команди, але перформанс "Шахтаря" проти "Шерифа" хорошим назвати не вийде. Команда де Дзербі їхала в Тирасполь в статусі явного фаворита, але покине землю суперника з гірким присмаком поразки і розумінням того, що на очки в вечір середи вони не награли.

Давайте ще раз згадаємо провальний старт "гірників", виділивши головні аспекти минулого матчу.

"Шахтар" переоцінив себе

Перед грою в Тирасполі, тренер "Шахтаря" Роберто де Дзербі говорив про повагу до суперника і про те, що його футболістам потрібно налаштовуватися на матч проти серйозного опонента. На ділі все вийшло інакше. Більшу частину матчу створювалося відчуття, що "Шахтар" банально не налаштувався на стартовий матч ЛЧ, порахувавши, що три очки автоматично впадуть на їх рахунок, як зарплата в кінці кожного місяця. Видно ніхто не врахував, що в суперниках - дебютант турніру, якого підтримує весь стадіон, а тренер добре знає "гірників", і кілька разів уже їх обігрував.

"Шахтар" грав повільно і без агресії, що є неприпустимо на матчах такого рівня. Гравці часто обрізалися, губили м'яч, але за весь перший тайм ніхто не зробив ніякого висновку, а тому це повторювалося з разу в раз. Непоганий спалах спостерігався на старті другого тайму, але після цього другий пропущений після першої ж контри і білий прапор. Так, "Шахтар" більше володів м'ячем, частіше бив (в основному в небеса) і мав навіть кілька моментів. Але справжній фаворит повинен грати інакше. Агресивніше і більш націлено на результат. Ніякої недооцінки. Ніякого піжонства.

В принципі, подібна тенденція простежується в діях футболістів "Шахтаря" вже кілька років. Правда раніше на поле виходили Тайсон, Марлос часів Фонсеки, Ісмаїлі у своїй найкращій формі, які могли місцями дозволити собі розслабитися, десь недопрацювати або зіграти вальяжно, але паралельно з цим кожен з них міг вирішити результат матчу поодинці. Нинішні молоді герої на таке нездатні і до рівня Тайсона і Марлоса їм ще рости і рости. А тому запитання: "Звідки така віра в себе і власні сили?". Здавалося, що минулий сезон повинен на довгі роки подібне вибити з голови.

Коли у команди з'явиться лідер?

Програвати 0:2 на 61-й хвилині - не вирок. Особливо, коли граєш не з "Реалом" або "Баварією", а, при всій повазі, з "Шерифом". У "Шахтаря" був шанс врятувати гру, але тут потрібно було вже не просто катати м'яч між гравцями, а, як кажуть в народі, показати зуби. Але для цього на поле потрібен вожак, який може повести за собою інших. На жаль, такого в складі "гірників" не знайшлося.

До недавнього часу здавалося, що Марлон, будучи головним послідовником ідей де Дзербі, зможе стати лідером, капітаном, прикладом для інших, але саме в такі важкі моменти, який трапився в Тирасполі, внутрішній Акела повинен вийти назовні. Бо в матчах з аутсайдерами в УПЛ кожен другий може вести за собою, а ти спробуй це зробити в Лізі Чемпіонів, коли справи йдуть жахливо і потрібно показувати ті самі "серце і яйця", які, судячи з усього, залишилися в Києві.

У "гірників" вже кілька років немає лідера. Є формальний капітан, який виводить гравців на полі, але в середу Пятов не зміг завести гравців. Не зміг цього зробити ні Майкон, ні Додо, ні хто-небудь ще. Але ж як би більшість не відносилися до того ж Тайсону, часом він міг дати необхідний заряд. Але що ми знову повертаємося в минуле...

Траоре добре зіграв, центр оборони провалився

Відрізками все було не так і жахливо, як ми писали вище. Кілька футболістів "Шахтаря" провели не найгірший матч і про це теж треба говорити. З позитивного боку відзначився Лассіна Траоре, який, судячи з усього, надовго застовпить за собою місце в основному складі. Траоре поєднує в собі багато функцій - він хороший в підіграванні, швидко думає в штрафній, може нав'язати боротьбу і завдати непоганий удар. Саме Лассіна мав найнебезпечніший момент серед усіх футболістів "гірників", але кіпер суперника зміг парирувати його постріл в кінці першого тайму.

Місцями непогано виглядали і центральні півзахисники - Майкон і Антоніо. Заміна Маркоса, який віддав сто відсотків точних передач, ще зробивши два Key Pass, негативно вплинула на гру. Патрік вже забув, як грати в центрі поля і цікавіше виглядав би на позиції "десятки", де міг підмінити втомленого Педріньо. Але ДД вирішив інакше.

Від солодкого до гіркого. До пропущених голів і центральних та флангових захисників. У великому інтерв'ю Роберто де Дзербі чітко дав зрозуміти, що бачить Марлона і Матвієнка в якості двох основних центрбеків. Ймовірно, після другого пропущеного він трохи пошкодував про сказане. Досі незрозуміло, як нападник "Шерифа" зміг опинитися на ударній позиції між двома гравцями захисту "Шахтаря"? Який сенс будувати зонну оборону, якщо навіть при звичайному навісі форвард залишається без прикриття. І це ж не перший подібний випадок, матч з "Генком" ще свіжий у пам'яті. Паралельно з цим провалювалися фланги, де "Шериф" повністю переграв українців.

У першому голі Матвієнко підсковзнувся в найбільш невідповідний момент, але тут швидше питання до гравців і тренерського штабу, які виявилися неготовими до поля опонента. Негативне враження залишив по собі бразилець Тете, на якого ми рік тому покладали великі надії, але в останніх матчах починаєш розуміти, що, ймовірно, йому варто пройти терапію у вигляді 2-3 матчів на лавці. Може після цього вінгер прийде в себе.

Пятов? Перший гол залишиться і на його совісті. А шкода, в останніх іграх була непогана серія без грубих помилок.

Поразка де Дзербі

Не тільки до гравців накопичилися претензії. Роберто де Дзербі працює з донецьким "Шахтарем" вже близько трьох місяців. Чи великий це термін? Не сказали б, але обриси нової команди все одно повинні вимальовуватися. Ви їх спостерігаєте? Ось і ми ні. Так, "гірники" багато володіють м'ячем, фулбеки намагаються грати вужче, атаки будуються через короткий пас від воротаря. На папері читається захоплююче, але хіба можна домогтися чогось без агресії і бажання? Чому "Шахтар" виходить на матч єврокубку без належної мотивації? Чому гравці поводяться так, як ніби за останні роки виграли все в Європі і ця Ліги Чемпіонів їм вже в тягар? Хіба не головний тренер повинен відповідати за подібне?

Юрій Вернидуб - молодець. Він і футболістів мотивував, і структуру вибудував, і суперника вивчив, і в контратаки відточив. Але хіба гра "Шерифа" когось здивувала? Хіба ми всі не розуміли, як буде грати команда Вернидуба? І якщо більшість з нас знає стиль Юрія Миколайовича, то чому для де Дзербі це стало сюрпризом? А якщо тренер готувався, то внаслідок чого планував перемогти? І чому, коли команда пропустила другий гол, тренер стояв з кам'яним обличчям, взагалі не знаючи, як виправити становище?

Відразу знищувати де Дзербі немає сенсу. Будь-кому, навіть найкращому з геніальних, завжди потрібен час, щоб освоїтися в нових умовах і донести до кожного свої ідеї. Але за останні три місяці так досі незрозуміло, що хоче побудувати де Дзербі. І дуже б хотілося, щоб найближчим часом ми отримали хоча б якусь відповідь на це питання. Ні в УПЛ, ні в ЛЧ ще нічого не втрачено, але якщо подібні перформанси будуть повторюватися, то навряд чи де Дзербі зможе занести собі в актив переїзд в Україну...