Настрій бадьорий - йдемо на дно, або Проблеми шахтарів шерифа не хвилюють

Автор не має на меті порівняння матчів "Динамо" і "Шахтаря" на чиюсь користь. Це звичайний паралельний огляд, який він практикує з незапам'ятних часів. А в ідеалі було б непогано знайти у них щось спільне. На жаль, якщо це і вийде, то навряд чи порадує в підсумку.

А навскидку, так: команда Луческу виглядає веселіше за команду де Дзербі, і це почалося не вчора. Скажу більше, якщо згадати мої враження від "Динамо" рік тому і порівняти з нинішнім "Шахтарем", то, мабуть, навряд чи щось зміниться. Зазвичай однаково вболівают проти обох в Україні та за - в Європі, але зараз в цілому кияни якось викликають більше симпатій.

Додайте до цього авторську упередженість проти ставленика Срни, з переговорів між якими ще в минулому році (чомусь переконаний в цьому) і почався кінець Каштру в "Шахтарі", до того цілком благополучного. Тоді як "Динамо" в цей же час стабілізувалося після похмурого лихоліття. Словом, що тут порівнювати - і так все ясно. Просто проведемо паралелі.

Чисто за звичкою заглянемо в рейтинг УЄФА. Бо реально ми навряд чи нині відповідаємо займаним в ньому позиціям. Але навіть тут "Бенфіка" випереджає "Динамо" на три місця. Тоді як "Шахтар" знаходиться на 48 сходинок вище "Шерифа". І сьогодні це, напевно, не відповідає дійсності.

Відзначимо, що стан поля в Тирасполі явно поступався київському, що не могло не позначитися, перш за все, на грі гостей. Думаю, саме це мав на увазі де Дзербі, кажучи про везіння. Втім, це саме той випадок, коли проблеми шахтарів шерифа не хвилюють. Зрештою, буде ще й матч - в тому самому Києві.

Вважаю, що, в плані видовищності, ми побачили приблизно однаковий рівень футболу в обох іграх. Можливо, в Тирасполі другий тайм вийшов яскравішим першого, тоді як в Києві вони виглядали більш рівно.

Інтрига швидше відпустила нас в Тирасполі - коли на 62-й хвилині Янсане забив другий гол, все стало ясно, чи не так? Єдиним шансом "Шахтаря" після цього був дальній удар Майкона, який прийняв на себе захисник.

"Динамо", навіть якщо говорити тільки про легітимні моменти, могло вирвати перемогу вже в компенсований час: удар Гармаша парирував Влаходімос.

З іншого боку, вважаю київську нічию закономірним підсумком поєдинку. На мій погляд, у команд було порівну реальних можливостей забити. Але точнішим був би рахунок 1:1.

Можете зі мною не погоджуватися, але такі ж фінальні цифри на табло вважав би логічними і в Тирасполі, де побачив те ж саме. І хіба що мінімальну перевагу "Шерифа" в напівмоментах. Просто команда Вернидуба використала два свої шанси з трьох, а "Шахтар" - жодного.

У Тирасполі обійшлося без втручання Феміди. А ось в Києві, на думку мого консультанта, вона таки-зобов'язана була втрутитися в хід подій на 34-й хвилині, коли Сидорчук зіграв у своєму штрафному рукою. Дослівно: "Пенальті і жовта. Нападаючий міг забити, якби не гребок рукою". Де були англійський рефері Тейлор, а головне, ВАР - історія замовчує.

Скажімо ж їм за це спасибі, і не будемо бухтіти на скасований під фіранку гол Шапаренка - офсайд у Гармаша таки-був, і нічого з цим не поробиш.

Зате "Бенфіку" взяла під заступництво Фортуна. За хвилину до останнього шансу того ж Гармаша, і за дві - до незаконно забитого м'яча сталося рідкісне. Шапаренко пробив у хрестовину, після чого Влаходімос врятував ворота від добивання Буяльського, а потім вже свій же торохнув в стійку воріт, від якої м'яч пішов на кутовий. У Тирасполі і тут було тихо.

Найбільш яскравими особистостями в обох поєдинках показали себе воротарі. В першу голову, виділив би того ж Влаходімаса. За ним, приблизно в однаковій мірі, його земляка з "Шерифа" Атанасіадіса і "динамівця" Бойка.

Ну а головним героєм однозначно став тирасполець Крістіано - автор обох гольових передач. У Києві з польових гравців більше за інших запам'ятався Шапаренко.

Зайве було б говорити про те, яка з двох наших команд сподобалася більше. Але і то - лише методом виключення. Що ж я побачив спільного?

Ми очевидно здаємо свої позиції в Європі. Одні досить покірно поступаються номінальному аутсайдеру групи, інші - задовольняються роллю андердога у зустрічі з передбачуваним головним конкурентом на своєму полі. І запізнілий невдалий штурм не береться до уваги, навіть якщо він планувався.

Одна путівка в Лігу Європи на двох вже буде за велике щастя. Те, що наш хоровий проліт фанерою над Європою в кваліфікації не був ланцюгом збігів, ясно було давно. До речі, по-хорошому, "Шахтар" там теж не мав відриватися від колективу, але сталося диво. І в тому, що це було саме воно, ми переконалися учора. Тепер наші лідери підтвердили правило.

Так, "Динамо" виглядає краще, ніж рік тому на цій же стадії. Але воно як і раніше не виросло з латаних штанців бідного родича, який підпирає стіну на балу. Так, у нього, напевно, будуть шанси в Лісабоні, а про те, що я з надією дивлюся в сторону "Барселони", говорив вам ще після жеребкування. Але це все поки з області припущень.

Про "Шахтар" же сьогодні або добре, або нічого. Найбільш втішне, що можу придумати, це знову процитувати свій нехитрий і, ймовірно, вже набридлий каламбур: начебто зебра життя при де Дзербі. Це був чорний колір, зате в Маріуполі гарантую вам білий.

Словом, настрій бадьорий - йдемо на дно ... Тільки якось дивно усвідомлювати, що всі ті веселощі, які ми спостерігаємо останнім часом в УПЛ, насправді, виходить, метушня невдах на дні. Прямо як в анекдоті. Ти чув, як отi кляті москалі кажуть на наше Шалене кохання? Блі-і-ізость ...

Але настрій-то бадьорий. Нехай і не у всіх. Що ж, для повноти картини давайте подивимося, що покаже "Зоря" в Турнірі номер три, такому собі спеціально придуманому втішному заїзді. А може бути, в цьому і є проста правда, і це тепер - наш улюблений розмір? Або нам непідвладні навіть горезвісні вершини лондонського дна?

Але поки ми йдемо до нього все ще в бадьорому настрої. До завтра!