Сидячи в чужих санях. Акценти глядача на іграх наших клубів в Лізі чемпіонів

"Динамо" і "Шахтар" немов би помінялися ролями після першого туру. Тепер в перших летять хмари критичних стріл, а вболівальники других заспокоюють себе результатом - нульовою нічиєю з сильним суперником на своєму полі. І тепер автору легше розгледіти те, що об'єднує футбольних посланців України в Європі.

Має сенс нагадати ще раз. Я не переслідую мету порівняння їх матчів на чиюсь користь. Це звичайний паралельний огляд, практикований тут з незапам'ятних часів. І, на жаль, загальним у команд Луческу і де Дзербі в Лізі чемпіонів є те, що нас ніяк не потішить. Говорячи простою мовою, вони сіли не в свої сани.

Одні потрапили сюди без відбору - завдяки рейтингу країни, інші - по-справжньому дивом. І початковим завданням обох, сподобається нам це чи ні, було: благополучно перебратися звідси в Лігу Європи. Поки не хочеться говорити: продовжити агонію. Хочеться вірити в те, що навесні щось зміниться на краще. Але туди ще потрібно зуміти потрапити.

Ви не повірите, але в рейтингу УЄФА "Шахтар" випереджає "Інтер" на вісім позицій. Тоді як "Динамо" поступається "Баварії", яка панує в цьому списку, двадцятьма дев'ятьма. І, мабуть, це точніше відображає дійсний стан справ. Після шести турів "Баварія" звично очолює таблицю в Бундеслізі, тоді як "Інтер" йде в трійці в Серії А.

Більш видовищним вийшов мюнхенський матч. Я б сказав, всього на парочку гольових моментів в цілому. Зате в ньому було забито аж п'ять м'ячів, а в Києві їх так і не дочекалися. Відзначив би, що в обох випадках небезпечні епізоди біля воріт розподілилися по тайму порівну. І нейтральний глядач повинен бути задоволений якістю дійства.

А ось з інтригою ситуація полярна. Перший же гол Левандовського за фактом означав капітуляцію "Динамо" вже на 12-й хвилині. Свій єдиний гольовий шанс у грі кияни отримали незадовго до перерви, за рахунку 0:2. "Інтер" же міг вирвати перемогу ще на 87-й, але Пятов Чудовий відбив удар де Врея після кутового.

Мені важко судити про те, наскільки логічна нічия в Києві. З одного боку, чисто формально, по моментам цілком могло б бути 1:1. З іншого - у "Інтера" їх все ж було трохи більше, а головне - вони були значно гострішими. Тому залишилося відчуття, що ми відскочили. А не провели матч, в якому "до ідеалу не вистачило голу".

"Баварія" безумовно "награла" на великий і "сухий" рахунок. Напевно, голів могло б бути і менше, але з реалізацією понад 50% виросло те, що виросло. Залітало навіть те, що не повинно було залітати: Сане, по-моєму, сам так і не зрозумів, як у нього це вийшло.

Про суддівство ми, як правило, або говоримо погано, або мовчимо. Сьогодні другий випадок.

Той же Сане міг робити рахунок великим в Мюнхені на півгодини з гаком раніше - ще на 35-й хвилині, коли влучив м'ячем у стійку воріт Бущана. А ось "Шахтар" до цього часу "пробачили" вже двічі: спочатку Барелла розстріляв поперечину, а потім Джеко незбагненним чином пробив вище, перебуваючи впритул до воріт.

Зрозуміло, найяскравішою постаттю в пам'яті залишився Левандовський, який "вбивав" "Динамо" в перші півгодини. Особисто мені з інших учасників мюнхенського поєдинку запам'яталися також Зюле і Сане. Можете плюватися, але в Києві більше за інших виділявся критикований вами Соломон. Він був всюдисущий, але, правда, лише до перерви.

Ну а П'ятова ви давно вже назвали самі. Два крутих сейви протягом хвилини в ендшпілі не залишили сумнівів, хто став героєм України в цьому турі. І зберегли очко для "Шахтаря".

У футболі всяке трапляється, і я не виключаю того, що команда де Дзербі може навіть вибратися в плей-офф Ліги чемпіонів. Хоча для цього одного везіння не вистачить. Можливо збіг обставин. Багато що прояснить спарка з "Реалом", але особисто мені поки мало віриться в хеппі-енд. Тут б не віддати "Шерифу" ЛЄ, що дуже ймовірно.

Шанси "Динамо" на неї видаються більш реальними. Навіть не дивлячись в таблицю. І тут майбутня двораундова дуель з "Барселоною" точно стане визначальною. Якщо пам'ятаєте, ще після жеребкування говорив вам, що з надією дивлюся в її бік. Післямессіанський розбрід і хитання в її стані можуть зіграти на руку команді Луческу.

На жаль, але покладати надії доводиться лише на зовнішні чинники. На мій погляд, ми занадто слабкі для Ліги чемпіонів. Сьогодні наша доля - з трепетом чекати, коли ж ми в ній "розмочимось". Нехай ніхто і не заборонить уболівальникам "Динамо" тішити себе ілюзіями після "Бенфіки", а вболівальникам "Шахтаря" - після "Інтера".

Але, думаю, більшість вже змирилася з тим, що дай Бог хоча б одному з наших телят не те що вовка впіймати, а хоча б від нього втекти. В ту ж Лігу Європи - куди, нагадаю, в цьому сезоні наша нога ще поки не ступала. А якщо так і не ступить, ось це і буде втрата втрат. Словом, незатишно нам в цих санях - бовтає в них не по-дитячому.

Нічого не поробиш, ми продовжуємо пожинати гіркі плоди семи худих років і мудрого рішення розширити УПЛ. Якість в якій переростає в кількість вже другий сезон. І не варто тикати пальцем в сторону "Шерифа": це приблизно такий же феномен, яким було "Динамо" Лобановського на стику століть. Тобто, виключення з правила.

Втім, феноменом ми назвемо команду Вернидуба, якщо вона продовжить набирати очки в групі. А поки ми маємо лише два випадки, які, з точки зору банальної логіки, цілком можуть виявитися збігами. Не виключено, що "Шериф" елементарно недооцінили. Обіграти "Шахтар" вдома - не штука, а ось "Реал" в Мадриді - інша справа.

Ось тепер і настане момент істини - в двох поєдинках з "Інтером". Заодно подивимось, як проявить себе "Шахтар" де Дзербі на тлі "Реала". Подвигів а ля Каштру чомусь тут не чекаю. Але і ця спарка теоретично може підвищити шанси "Шахтаря". Хоча якраз після домашньої поразки від "Шерифа" "Реал" повинен бути відмобілізованим.

Але для початку давайте ми просто заб'ємо гол. Хоча б один на двох.