Герой футбольного дня. Віктор Циганков

Ну немає результату. Хоч під дощем, хоч на снігу. Хоч у Києві, хоч у Барселоні. Хоч проти "Бенфіки", хоч проти "Баварії". А коли немає загального успіху, доводиться вдовольнятись чимось локальним.

Похвала й компліменти окремим футболістам – уже хліб. Тренери команд-суперниць, котрі перемагають українських повпредів, часто відсипають добрі слова просто заради дипломатії. Однак історія з Нагельсманном – це про інше. Він справді нервував після голу Гармаша, а після матчу справді виглядав щирим. І компліменти Циганкову не були притягнутими за вуха.

До нього часто були претензії за підсумком попередніх матчів (навіть в УПЛ). Коли говорили, що Віктор недостатньо активний та сміливий як для лідера "Динамо". Однак останнім часом він має добрий вигляд й матч проти "Баварії" може бути певною квінтесенцією. Крім гольової передачі на Гармаша, він взяв участь ще у чотирьох гольових моментах, три з них створив самотужки, завдав по воротах суперника трьох ударів, заробив на собі один фол.

Віддав 35 пасів з найвищим серед гравців основи відсотком точності (разом з Шапаренком – 91). Має дві ключові передачі й сімнадцять єдиноборств, що є третім найкращим показником у команді. Щоправда, відсоток виграних єдиноборств дуже низький – тільки вісімнадцять. Але від Циганкова більше вимог було творити, а не руйнувати.

Цікаво, якби м'яч після підкату Горетцки та помилки Нойєра влучив не в стійку, а у ворота "Баварії", як оцінювали б вклад Циганкова? Адже саме він був активним рушієм тієї атаки й саме з-під його ніг гравець німецької команди у підкаті вибивав м'яча… А ось епізод на останніх хвилинах, коли він втікав, але зрештою так і не втік від Горетцки, точно не йде Вікторові до активу. На такому рівні й з багажем таких очікувань потрібно подібні моменти реалізовувати.

Але тому ми й говоримо про Циганкова як про героя "Динамо", а не "Баварії", "Барселони" чи хоча б якихось "Бетіса" або "Байєра". У нього є талант, бажання і можливості, але ще немає класу й зрілості. Треба рости. Інше питання, чи можна це робити в умовах, коли матчі рівня Ліги чемпіонів ти проводиш п'ять - шість разів на рік. А решта часу – це просто прогулянки на кшталт тієї, що була з "Чорноморцем".