Олександр Караваєв: Дуже хотів забити Фенербахче, після голу були всі емоцій

30-річний універсал "Динамо", який у грі з "Фенербахче" замінив поляка Томаша Кендзьору перед початком додаткового часу, став автором переможного голу. Це допомогло українському гранду вийти до наступної стадії Ліги чемпіонів.

Розмову з Олександром Караваєвим кореспондент UA-Футбол почав із привітань щодо цієї події.

- Велике дякую вам, - відповів він. - Це дуже важлива перемога для всієї країни і наших захисників із ЗСУ та тероборони.

- Після першого матчу з турками, що завершився внічию, 0:0, відчуття нереалізованості було присутнє?

- Звісно, було. Проте ми розуміємо, що в нас не було офіційних ігор більш ніж пів року, тож знаємо, на що спроможні. Однак з кожним матчем будемо прогресувати.

- Зазвичай у матчі-відповіді грати на досягнення результату значно важче, ніж його утримувати. Ця думка психологічно тиснула?

- Ні. Ми розуміли, що буде важко, адже у Стамбулі у нашого суперника зазвичай дуже сильна підтримка. Та попри це, наша команда була напрочуд добре підготовлена до матчу-відповіді.

- Що сказав Мірча Луческу перед грою у Стамбулі?

- Те, що можемо і вміємо вигравати матчі, коли ми єдині та виконуємо установку на гру.

- За рахунок чого, на вашу думку, вдалося досягти потрібного результату у стамбульському матчі?

- За рахунок командної гри. Ті хлопці, що виходять у старті, як і ті, що сидять на заміні або не потрапили до заявки - всі були налаштовані на перемогу та підтримували один одного.

- Доля везіння мала місце?

- Везіння сприяє сильнішим!

- Пропущений наприкінці основного часу м’яч – наслідок втоми чи втрати концентрації?

- Вважаю, це збіг обставин. Можливо й втома, а може й втрата концентрації. Та найголовніше, що після голу у наші ворота ми змогли зібратись і все ж досягли своєї мети.

- Як оцінив би суддівство у Стамбулі ?

- Арбітри судять так, як вважають за потрібне - вони ж бо професіонали. Тому не хочу щось коментувати, це їхня справа. А наша - виходити та грати!

- Як народився ваш гол?

- Все зробили так, як говорив тренер: розхитати оборону, зробити простріл та замкнути передачу. От і все. Саме так і було в моєму випадку. Після вкидання м’яча з ауту за допомогою трьох пасів він опинився у Вівчаренка, той прострілив – і я замкнув.

- Після забитого м’яча у ваших очах були сльози. Що вас так розчулило?

- То були всі емоціі одразу. І те, що на той момент цей гол виводив нас вперед у рахунку, і те, що я забив саме "Фенербахче", в якому був п’ять років тому. І, зичайно ж, думав про нашу країну. Всі думки були про те, щоб якнайшвидше ми дочекалися перемоги у війні і настав мир.

- Як гадаєте, чисельна меншість для "Фенербахче" у додатковий час далася взнаки?

- Так, я вважаю, що турки дуже втомились і вже не здатні були щось зробити.

- Який з двох поєдинків із турецькою командою дався важче?

- Другий. Адже в ньому була сильна підтримка суперників та відповідальність.

- Враховуючи колишні виступи у "Фенербахче", для вас цей матч був особливим. Що відчували, коли вийшли на поле стадіону "Шюкрю Сараджоглу"?

- Звичайно, були спогади, що я тут колись грав. Дуже хотів зіграти на знайомому мені стадіоні і обов’язково забити, щоб допомогти нам перемогти. Дуже радий, ще це зробити вдалося.

- Зазвичай вранці у день матчу гостьова команда здійснює невеличку прогулянку. У Стамбулі це безпечно?

- Ми нікуди не виходили з готелю, готуючись до гри. А от за день до матчу були на невеличкій екскурсії по Босфору. Гарно дуже, мені сподобалось. Хоча якщо не брати період моїх виступів у "Фенербахче", у Стамбулі я був вже більше десяти разів! Містер нам каже, що ми маємо чудові нагоди, коли їдемо в інші країні та міста. Це гарна можливість подивитись та пізнати світ.

- Чи пізнавали тебе вболівальники на вулиці?

- Так, досі впізнають – і це, звичайно, приємно. Після матчу до мене ще більше підходили та фотографувались.

- Мірча Луческу у Туреччині є досить відомою персоною, адже окрім столичних грандів – "Галатасараю" та "Бешикташу" він тренував ще й національну збірну. Як його зустріли вболівальники?

- Точно так, як і в інших країнах. Луческу всюди знають та впізнають.

- Підтримку українських вболівальників впродовж матчу відчували?

- Звісно, ми її бачили і чули! Хоча в такій атмосфері, серед гарячих турецьких вболівальників, доводиться важко. Однак коли ми забили другий гол, всі прихильники "Фенербахче" мовчали, а наші були дуже раді і підтримували до самісінького фінального свистка. Ми це цінуємо і дуже їм вдячні.

- Чим запам’ятався вам період, проведений у "Фенербахче"?

- Все це висловив би лише кількома словами: професіоналізм, любов до футболу та вболівальники.

- Хтось із колишніх партнерів по цьому клубу у складі вчора грав?

- З того складу нікого з футболістів у "Фенербахче" не залишилось. Тільки два масажисти та один тренер з фізпідготовки. Що найприємніше: вони до цих пір мені пишуть, ми спілкуємось. З початком війни навіть свою допомогу пропонували. Гарні люди.

- Що зберігаєте на пам'ять про період, проведений у "Фенербахче"?

- Є футболки гравців, які грали у цій команді. І, звичайно ж, моя.

- На "Динамо" чекає черговий благодійний матч – цього разу в Англії з "Евертоном". Відновитися після стамбульського поєдинку встигнете?

- Я зіграв у Стамбулі лише тридцять хвилин, тому буду готовий. І впевнений, що проти "Евертона" вийдуть хлопці, які із "Фенербахче" не грали взагалі або ж провели на полі меншу кількість часу.

- Як налаштовує тренер на подібні матчі? Стоїть завдання неодмінно перемогти чи результат не ставиться понад усе?

- Результат завжди на першому місці, адже ми – "ДИНАМО"! Але й саму гру також треба показувати на нашому, гідному, рівні.

- Наступним єврокубковим суперником буде австрійський "Штурм". Що відомо про цього суперника?

- Поки що не розбирали цього суперника. Ретельно готуватись до поєдинку із "Штурмом" будемо після "Евертона". Знаю, що цей клуб є доволі непоступливим і в чемпіонаті Австрії виглядає досить пристойно. Особливо у минулому сезоні, в якому фінішував другим.

- З ріднею, яка мешкає на Херсонщині, постійно на зв’язку?

- Звісно. Кожного дня з батьками по аудіо та за допомогою смс спілкуємось. Робити це інакше варіантів немає.