Динамо на замітку: Штурм вже приїздив до України, і Металісту сильно не сподобалось

На дворі стояв серпень 2009 року, і здавалось, що український футбол тримає бога за бороду.

В минулому євросезоні "Металіст", "Динамо" й "Шахтар" просто порвали Кубок УЄФА; останні двоє помірялися силами в півфіналі, а "Гірники" виграли перший в історії єврокубок. Куди ще вище?

Це зараз ми знаємо, що життя дуже швидко поставило всіх на місце. "Шахтар" на шляху до ЛЧ спіткнувся на "Тімішоарі", "Динамо" - ще гірше - очолив Газзаєв.

Ну, а "Металіст" в новоствореній Лізі Європи напоровся на австрійський "Штурм", і це теж було максимально боляче.

***

Австрійці напередодні першої зустрічі жартували, що бюджет "Метала" вдесятеро більший.

Ймовірно, це гіпербола, але не критична. Бюджет дітища Ярославського в тому сезоні оцінювали в 15 млн євро; "Штурм" же проходив процес фінансового оздоровлення після банкрутства та зміни власника в сезоні-2006/07.

До речі, ту кризу спровокували борги лише на 7,5 млн - копійки для Харкова, де якраз накривали гігантський стадіон для Євро-2012.

До всього "Штурм" перед "Металістом" ледь не вилетів з австрійського кубка від аматорського "Сент-Йоханна" - ну як тут без закидування шапками? Навіть досвідчений Бордіян відмахнувся, мовляв, звісно австрійці нам по зубах, що за питання.

Харків’ян мав би насторожити початок сезону - і в УПЛ, і в ЛЄ проти "Рієки" команда мучилась, а не грала. Пшеничних не виглядав повноцінною заміною Ганчаржику; Девіч і Жажа повільно набирали форму; новачок Лисенко щоразу розчаровував. Щось йшло не так, але, як казав Мілан Обрадович, "гри нема, зате ми перемагаємо".

***

Фарт і трохи самовпевненості - таким приїхав "Металіст" до Австрії на перший матч.

І що отримав? Гострі й наполегливі контратаки господарів з перших хвилин. Воротар Горяїнов був єдиним в захисті, хто дійсно бився за результат. Захисники ганьбилися мало не в кожному епізоді.

На 31-й хвилині Едмар програв у центрі м’яч Муратовичу, той відпасував вертикально на Даніеля Байхлера, якого Обрадович опікав хіба номінально - це перший гол.

Вже через кілька хвилин Байхлер ледь не оформив дубль, пробивши з-під сонного Папа Гує. А де моменти "Металіста"? А, ось - Жажа запустив м’яч кудись в сторону пляжу. Маркевич від сорому закрив руками обличчя.

Як наші тоді вивезли з Австрії нічию 1:1 - це просто диво. Його перший і головний автор - атакуючий хавбек "Штурма" Якоб Янчер, який запоров два ідеальних шанси. Ну, а другий - лайнсмен матчу з Нідерландів. Абсолютно всі на стадіоні бачили, що в Дениса Олійника був офсайд, тільки не він - і так українець зрівняв рахунок.

***

"Мабуть, в Граці був не наш день. Минулого сезону ми грали значно краще і поки не демонструємо той футбол, який звикли бачити наші вболівальники. У "Металісті" багато новачків – Єременко, Пшеничних, Шелаєв, Лисенко… Жажа пропустив півроку. Новим футболістам потрібен час", - виправдовувався Олійник.

Маркевич перед матчем-відповіддю говорив ще менше - лише понадіявся, що домашні стіни поможуть. Схоже, на тренуваннях було видно безрадісну картину - інакше навіщо надприродні сили? Це ж лише "Штурм", не "Барселона".

Хоча на полі здавалося саме так. У Харкові австрійці знову виглядали свіжіше, цікавіше, зліше. Вони швидше доводили м’яч до ударних позицій і робили менше безцільних поперечних пасів. Пара форвардів Янчер - Байхлер робила з захистом "Металу", що хотіла.

Так, частково пасивність в центрі пояснювали дискваліфікації Едмара та Валяєва, проте в "Металіста" були Слюсар та Шелаєв - не останні люди в УПЛ; на новачка Буркхарда покладали чималі надії. "Штурм" був би на сьомому небі, якби мав таку глибину, але звідки? В нього не було грошей.

Інше питання, що в нього була гра. "Металіст" поатакував вдома хвилин 15-20, нічого путнього не створив, а далі його захисники спаплюжили все остаточно.

Хонатан Майдана згодом зробив велику кар’єру в "Рівер Плейті" і грає за нього досі, проте того вечора він був клоуном. Гол Байхлера повністю на його совісті - ну що це за пас?!

Ще двічі команду виручив Горяїнов після ляпів Обрадовича та Гує - здається, воротар знову був єдиним, хто дійсно хотів виграти, а не відбував номер.

Так, весь другий тайм "Металіст" провисів на воротах "Штурма", але ж моментів не було; якась ідейна імпотенція у всіх відразу. Девіч, Жажа, Зезе - нуль; лише Олійник наостанок непогано сходив у прохід і майже заробив пенальті, але суддя не повірив. Та й контрастувало те падіння з духом гри, яку австрійці виграли по ділу навіть без своєї травмованої легенди Маріо Хааса.

***

"Ми граємо потворно. Команда розбалансована. Такі помилки, які допускали Обрадович, Папа - я їх не впізнаю, і не лише сьогодні. В команді кожен грає сам за себе, а це страшний симптом. Колективу нема", - бідкався Маркевич.

Чимало аналітиків після тієї невдачі навіть пророкували йому відставку; інші, більш виважені, заговорили про перебудову "Металіста" у щось якісно інше. Ярославський послухав других.

Жажа хоча й виправився, забивши 16 голів в чемпіонаті, та в новому проекті себе все одно не знайшов. Новий "Метал" мав грати кожен день, а не під настрій.

Щоб це забезпечити, з Латинської Америки виписали Себастьяна Бланко, Джонатана Крістальдо, Крістіана Вільягру, Фініньо, Клейтона Шав’єра, Тайсона. Не команда, а золотий фонд УПЛ - особливо двоє останніх. Навіть дивно, що за Ярославського вони так і не стрибнули вище бронзи. Кожен з легіонерів мав неабиякий характер, але колектив… швидше, ні. Мабуть, тому й треті..

Що ж стосується "Штурма", то він після тієї перемоги очікувано зайняв останнє місце в групі ЛЄ, проте це анітрохи не розчарувало австрійців. Для них сам факт виходу вже був перемогою.

Клуб без багатого спонсора з камерним стадіончиком на 16,000 місць - на що він міг претендувати? Як тільки в Австрію зайшов концерн "Ред Булл", з головною командою країни стало все ясно. Навіть потужніші "Аустрія" та "Рапід" миттю змирилися - куди там "Штурму"? Свої головні активи він щороку продає, як-от Келвіна Єбоа рік тому. Між іншим, рекордна угода - на 6,5 млн євро.

***

Прохід "Металіста" й далі одна з найславетніших сторінок клубної історії після банкрутства.

Її головного творця - тренера Франко Фоду - ви точно знаєте. Саме він на чолі збірної Австрії в одні ворота переграв Андрія Шевченка на Євро-2020.

Футбольна доля Даніеля Байхлера, який забив у 2009-му обидва м’ячі, склалася трагічно. Він подавав великі надії, перейшов до Бундесліги, проте хронічні травми коліна зламали його ще у 27.

Один лише Якоб Янчер досі на місці і, по правді, "Динамо" сильно пощастило, що він травмований. Минулого сезону ветеран видав 16+15. У киян індивідуаліста такого рівня нема - навіть Циганков не тягне, і це, мабуть, симптоматично. Наші більше не фаворит протистояння з австрійцями.

Це 13 років тому український футбол тримав богу за бороду, а зараз ледь тримається за рятувальний круг у вигляді воєнного чемпіонату, який проводитимуть незрозуміло як і незрозуміло де. Все змінилося.

Vor dem Anpfiff wurde Jakob #Jantscher die Trophäe für den @OEFBL Spieler der Saison überreicht! Congrats, Jantschi! #sturmgraz #AdmiralBL #FAKSTU #GEPApictures
______________
FAK 2:1 STU | HT' pic.twitter.com/Yyh70OMO6J

— SK Sturm Graz (@SKSturm) May 21, 2022

Лишилося тільки змінити рахунок на табло і цього разу перемогти. І нехай у це важко повірити, але як там казав Забарний? Команда налаштована вийти і битися за всю Україну.

Якщо так дійсно станеться, "Штурму" буде в рази складніше, ніж у ситому й мирному 2009-му. коли 11 гравців "Металіста" мали все, чого зараз не має "Динамо", проте вийшли грати не за країну і навіть не за клуб, а кожен сам за себе.