Штурм на початку сторіччя вже грав у групі ЛЧ і навіть виходив із неї. Все завдяки боснійському генію

До подій сезону 2021/22 “Штурм” залишався єдиним австрійським клубом, що пройшов груповий раунд Ліги чемпіонів. У осінній частині “Зальцбург” повторив досягнення, чим дав привід журналістам підняти на поверхню історію більш ніж двадцятирічної давнини.

Так на авансцену, хоч і на деякий час, знову вийшов Івиця Осім — тренер, який своїми руками створив казку кінця 90-х. Журналісти говорили багато, шукали паралелі, хвалили 80-річного спеціаліста — словом, всіляко роздмухували смачний інфопривід.

• Всі найяскравіші моменти матчу Штурм - Динамо Київ доступні в режимі Live у нашому Telegram

У лютому-березні “Зальцбург” зустрівся з “Баварією”, дав бій і вилетів, після чого про Осіма швиденько забули. До травня — 1 числа, за п’ять днів до свого дня народження, боснієць помер через проблеми, пов’язані із перенесеним інсультом.

“Штурм” посприяв пишним похоронам, зібрав повний стадіон, поважні дядечки взяли слово, обіцяли відкрити пам’ятник і згадували дні, коли трава була зеленішою, а їхній клуб тричі поспіль виступав у групі ЛЧ. Іронія долі полягає в тому, що в 2002-му керівництво штирійців зробило все, аби знаменитий фахівець пішов. Після чого команда жодного разу не стрибала у турнірі настільки високо.

Як закладався фундамент

Осім навряд чи би очолив “Штурм”, якби не товариське прохання. В 1976-му 35-річний півзахисник повернувся до “Страсбура” — цим жестом сподівався допомогти команді вибратися із кризи. Ельзасці якраз вибули до Ліги 2, провалили процедуру злиття з місцевим клубом “П’єрро” (нехай і аматорським, але укомплектованим талановитою молоддю), через борги втратили низку футболістів і тепер хапалися за будь-яку соломинку.

Разом з Осімом прийшов такий собі Хайнц Шільхер — у майбутньому відомий функціонер та скаут (особливо добре зарекомендував себе у цьому амплуа в “Аяксі”). Шільхера призначили граючим тренером, а він зі свого боку оцінив важливість фігури Івиці — так зародилася міцна дружба, яка через 18 років зіграла немалу роль в історії “Штурму”.

В 1992-му штирійці запросили Хайнца на посаду спортивного директора. Австрієць помилився з кандидатурою Мілана Джуричича і в 1994-му зробив пропозицію Осіму — той уже мав тренерський досвід, причому підкріплений трофеями. До возз'єднання з Шільхером Івиця трудився на чолі рідного “Желєзнічара”, збірної Югославії, з якою став чвертьфіналістом ЧС-1990, “Партизана” та “Панатінаїкоса”. Незважаючи на два кубки і один Суперкубок Греції, Осім почував себе на Балканах не надто комфортно, — “Панатінаїкос” двічі прикро програв чемпіонство афінському АЕКу, — а тут його кликали туди, де гарантувалася повна підтримка.

Попередник Івиці залишив “чорно-білих” у плачевному стані (за підсумками кампанії 1993/94 колектив посів 7 сходинку із 10 загальних у австрійській Бундеслізі). Здавалося б, перед Осімом стояло непід’ємне завдання — якісно прокачати ростер, до того ж без суттєвої активності на трансферному ринку.

Оскільки “Штурм” не міг похвалитися фінансовою стабільністю, було вирішено працювати точково і з акцентом на вільних агентів — так у Граці з’явився Івиця Вастіч. 24-річний уродженець Спліта не закріпився в “Дуйсбургу”, не надто горів бажанням переїжджати до “Штурму”, однак Осім продемонстрував наполегливість. Можна з упевненістю сказати, що цей перехід виявився доленосним — у подальшому нападник присвятив штирійцям найкращі роки кар’єри і засяяв у Лізі чемпіонів.

Довірившись вихованцям, прислухавшись до ветеранів, обережно підписуючи контракти, Осім зліпив боєздатну футбольну одиницю. “Штурм” здивував вже у перший сезон під його керівництвом — ледь не здобув національне золото (“Зальцбург” зберіг першу сходинку лише завдяки кращій різниці забитих та пропущених). Через рік прийшов перший серйозний успіх — команда взяла дебютний кубок Австрії, здолавши у фіналі “Адміру Ваккер” (3:1).

Причина прогресу полягала у філософії Осіма, його готовності чекати, вчити і терпіти. У розмові з журналістами він завжди був мовчазним і навіть відстороненим — лише очі виказували бодай-якісь емоції. Початок Югославської війни, бомбардування Сараєва, а згодом різанина в Сребрениці відчутно зістарили Івицю — з енергійного фахівця, готового розривати у технічній зоні, він перетворився на стриманого мудреця. Така поведінка вплинула на оточення — всі зрозуміли, що тут не до жартів.

Осім специфічно оцінював результат — для нього ріст виконавців був куди важливіший, ніж кількість чашок на трофейній поличці. Боснієць обожнював комбінаційний футбол, його ставив і у підсумку створив так званий “магічний трикутник” — з Вастічем, Маріо Хаасом та Ганнесом Райнмайром у головних ролях. Відсутність тиску, тонкий психологічний підхід, сімейна атмосфера — нюанси, які вдихнули у “Штурм” нове життя.

Логічно, що показники “чорно-білих” стрімко злетіли вгору — в 1996-му Івиця тріумфував у ще одному кубку Австрії, в 1998-му відсвяткував чемпіонство і Суперкубок, а в 1999-му приємно шокував внутрішнім треблом. Прекрасні досягнення, однак найважливішим здобутком Осіма був перформанс у Лізі чемпіонів.

Європейські чудеса

Попри те, що “Штурм” феєрив у Бундеслізі, це мало кого цікавило у Європі. Ну зібрав Осім сплав молодості та досвіду — і що? Вищезгадані Вастіч, Хаас та Рейнмайр у купі з Маркусом Шоппом, Казімежом Сидорчуком, Томіцею Коціяном, Франком Фодою чи Маркусом Шуппом не могли викликати захоплення у масового глядача.

Тому ніхто глобально не розчарувався, коли в 1998-му дебют штирійців у групі ЛЧ вийшов провальним — колектив без проблем подолав відбірковий раунд, знищивши “Уйпешт” 7:2, а далі прогнозовано отримав на горіхи.

З одного боку це не страшно, оскільки австрійці склали компанію “Інтеру”, мадридському “Реалу” та московському “спартаку” Олега Романцева. Погодьтеся, вбивчий квартет, де статус андердога очевидний. Як наслідок, гравці обмежилися 1 очком, оформленим у боротьбі з росіянами, забили 2 м’ячі (авторство належить Вастічу та Хаасу), зате пропустили у 8 разів більше.

Осім не хотів більше ганьбитися. Будучи адептом контратакувального стилю, коуч побачив кричущу різницю у класі. Він свідомо відмовився від “магічного трикутника”, — продав Хааса до “Страсбура” за 3 мільйони євро, — і виручені кошти направив на укріплення лінії оборони. Придбання опорників — Андреаса Флеркіна і Геральда Штрафнера, а також центрбека Дьордя Корсоша зробили “Штурм” більш стійким і варіативним.

Підсилення принесло певні плоди. Зі стартом кампанії 1999/00 “чорно-білі” знову натрапили на явних фаворитів, — “Манчестер Юнайтед” та Марсель”, — проте цього разу сподівалися відштовхнутися від відносно рівного суперника у вигляді хорватської “Кроації” (так певний час називалось загребське «Динамо»).

Це вдалося зробити, але у другому колі — перші три матчі “Штурм” безбожно програв. Зате за підтримки рідних трибун показав характер — вибачився за поразку в Хорватії (1:0), а потім неочікувано поклав на лопатки “Марсель” (3:2). Роман Мелих відкрив рахунок, Крістоф Дюгаррі відповів дублем, проте кінцеве слово взяв Коціян — хорват також двічі розпечатав ворота суперника.

Маючи у розпорядженні 6 очок, штирійці гарантували участь в 1/16-й Кубка УЄФА, де здорово помучили “Парму”. В Італії Осім поступився 1:2, та все ж випромінював задоволення — “Штурм” виглядав зарядженим і зберіг непогані шанси. У Граці ж розвернулася драма — “Парма” відкрила рахунок на 5 хвилині, Рейнмайр та Вастіч перевели зустріч у екстратайм, там же господарі вийшли вперед. Але рано повірили у зроблену справу і пропустили — точні удари Маріо Станича та Ернана Креспо зафіксували на табло 3:3. Італійці рушили далі.

Все це дуже добре, однак і поряд не стоїть з розіграшем 2000/01. У відборі клуб залишив позаду тель-авівський “Хапоель” і претензійний “Феєнорд” (у наступному році роттердамці завоюють Кубок УЄФА), а квартет D підкинув “Галатасарай” (чинного володаря Суперкубка УЄФА), “Рейнджерс” та “Монако”.

У глибині душі Осім надіявся знову зачепитися за плей-офф єврокубків, але навіть він не міг передбачити результат: після шести поєдинків “Штурм” лідирував із 10 заліковими пунктами. Хоча це не той випадок, коли все далося невимушено — в Шотландії і князівстві штирійці були розтрощені з однаковими 0:5. Втім “Штурм” вкотре зарекомендував себе у якості домашньої команди — повністю виклався (3 перемоги, до того ж жодного пропущеного м’яча) і витримав випробування навіженими турецькими вболівальниками (2:2 у Стамбулі). Десь посміхнулася доля, як і з автоголом Хакана Унсала, десь самі австрійці вичавили із себе всі можливі сили і максимально бережно використали моменти — тут треба віддати належне Маркусу Шоппу, який порадував 4 влучними пострілами.

А от другий груповий раунд, де “Штурм” зіткнувся з “Манчестер Юнайтед”, “Валенсією” (майбутнім фіналістом) та “Панатінаїкосом”, склався прозаїчніше. Тим не менш, Осім й тут не обійшовся без подарунка — впорався з греками і з шістьма балами покинув змагання. Все одно гідно.

Згарище через самодурство

У 2001-му “Штурм” фінішував четвертим у турнірній таблиці Бундесліги. Громадськість відреагувала спокійно, зважаючи на феєрію в Лізі чемпіонів, проте не керівництво — Ганнес Картніг, президент клубу, вийшов у медійну площину і накинувся на Осіма. Ми спеціально до цього моменту не розповідали про Ганнеса — попри те, що він у 1992-му довірився Шільхеру, а також вклав кошти у розкрутку проєкту, функціонер все ж запам’ятався шкідником і популістом.

Увесь час Ганнес ходив бюндючним, самовдоволеним індиком — президенту подобалися увага преси, те, як йому потискають руку сер Алекс Ферґюсон та Гус Гіддінк, переповнені трибуни і, звісно ж, гроші. Подвиги Осіма Картніг вважав своїми, втратив голову і зрештою пустився берега — вирішив, що на тлі проколу Івиці краще розбирається у справі і повинен взяти її у свої руки.

Розпочався тривалий конфлікт, причому двосторонній — Ганнес вилив стільки бруду, що вивів із себе зазвичай врівноваженого Осіма. Однак очільник клубу не обмежився словами, а вдався до радикальних дій — не пролонгував контракти із тринадцятьма футболістами, серед яких був й Вастіч, продав Шоппа і натомість привіз “пасажирів”, яких і близько не просив тренерський штаб.

Івіца Осім

“Штурм” дивом витягнув чемпіонат 2001/02, задовольнившись другою сходинкою, проте з початком нової кампанії розсипався з легкістю карткового будиночка. Команда жахливо стартувала (5 поразок в 10 турах) та не подолала третій кваліфікаційний раунд ЛЧ, поступившись “Маккабі” з Хайфи (3:5). Картніг невимовно зрадів, коли у вересні Івиця здався — заявив на прес-конференції, що збирається піти. Президента шматували у пресі й він, зробивши невинне обличчя, картинно попросив боснійця лишитися — сподівався таким чином хоч якось зберегти репутацію.

Не зберіг — по-перше, Осім красиво гримнув дверима. Захищаючи честь та гідність, боснієць притягнув Картніга на лаву підсудних, змусив відповісти за слова, легко виграв і віддав отримані 170 тисяч євро на благочинність. По-друге, Ганнеса допекли кредитори — “Штурм” очікувано втратив провідні позиції і з 2003-го по 2006-й роки метався між шостим та дев’ятим місцем. У жовтні 2006-го горе-президент подав заяву про банкрутство, попрощався з найближчими соратниками (Шільхер йшов зі сльозами на очах) і в листопаді ганебно покинув пост.

Постскриптум

Після відходу з команди Осім перебрався до Японії, де трудився на чолі “Джеф Юнайтед” та збірної, з якою дістався до півфіналу Кубка Азії-2007. У грудні того ж року завершив кар’єру через серцевий напад і до останніх днів проживав у Граці.

У 2007-му Шільхер працевлаштувався в “Аяксі”, попередньо ледь не опинившись за ґратами — австрійця, як праву руку Картніга, підозрювали в оборудках з податковою і змусили виплатити 1,9 мільйона євро. Помер у липні 2018-го.

У лютому 2012-го Картніг остаточно погруз у судових процесах, був сукупно засуджений до 9 років, однак у вересні 2017-го вийшов на свободу з випробувальним терміном. Будучи винним майже 9 мільйонів євро, розпродав усе майно.