Не гніватимемо Бога. Акценти глядача на грі Шахтаря із Селтіком

Почитав післяматчеві коментарі і приємно здивувався тому, що загальний рефрен, вряди-годи, збігся з моїм. Це зовсім не означає, що зазвичай буває лише моя думка та неправильна. Але якось нечасто вдається йти в ногу з більшістю. Хоча й голос народу в нашому випадку не завжди сповіщає істину. На жаль, у цей проклятий час кількість адекватних коментаторів на сайті різко зменшилась.

А тут згоден: могло бути гірше, і дякую, що нічия. Заперечу лише за двома тезами. Перший: після "Лейпцигу" хотілося більшого. Невже не було ясно, що той успіх викликаний скоріше сприятливим збігом обставин? Другий: "Шахтар" боротиметься не за Лігу Європи, бо хто в цій групі явно вартий другого місця? Тут докладніше.

Слід розуміти, що попереду спарка з вічним фаворитом і матчі у відповідь з двома конкурентами, в яких вони бачаться сильнішими суперниками: "Лейпциг" у новому вигляді і "Селтік" на своєму полі. "Шахтар" ще не завершив своє перезавантаження, і в тому ж УПЛ виглядає ніяк не переконливо. Кожне очко буде за велике щастя. Не знаю, хто і чому стане другим, але особисто нам добре не замкнути таблицю.

Бо, на жаль, команда Йовічевича нині ну ніяк не 25-а в Європі, як стверджує рейтинг УЄФА, в якому той же "Селтик" відкриває лише другу півсотню. Як казав Семен Альтман, ви самі все бачили. Вчора (якщо бачили, звісно).

Гра справила подвійне враження. З одного боку, дюжина небезпечних моментів біля воріт дозволяє назвати її видовищною. З іншого боку, лише половину з них відніс би до реально гольових, а після перерви такий шанс взагалі стався лише одного разу. І, на жаль, не у нас.

Ним став чарівний промах Якумакіса на 85-й хвилині, коли "Шахтарю" знову-таки пощастило. Не настільки, як у Лейпцигу, та все ж – момент був забійним, із серії "пиши пропало". Фортуна все ще боїться повернутися тилом до команди Йовічевіча, і це не може не тішити. Але закон збереження енергії ніхто не скасовував, і я не проти, щоб нам відгукнулося у найближчих двох турах. Де ловити нема чого.

Щоб відіграти гол, "Шахтарю" знадобилося менше півтайму, і це теж добрий знак. В останніх матчах він показав нам, що здатний не лише утримувати переможний рахунок, а й тримати удар.

Слід визнати, що "Селтік" очевидно "награв" на перемогу, і результат поєдинку нелогічний. На відміну від Лейпцига, цього разу нас переграли, але не змогли втілити свою перевагу в результат, який шукали. За великим рахунком все, що "Шахтар" може записати собі в актив - це остання третина першого тайму. Коли трапилися обидва його гольові моменти, включаючи сейв Харта після удару Шведа.

На жаль, справедливо незарахований гол того ж Шведа не береться до уваги. Коментатори матчу ніяк не могли вгамуватися з приводу пенальті, не призначеного шведом з маленької літери за фол на Шведові з великої на 18-й хвилині за 0:1. На зв'язку Юстас: "Якби одразу впав, може б дивилися, а він далі продовжив рух і сам потім завалився. Вердикт – граємо далі. Але швидше за все там справді ВАРу не було чого дивитися".

Про крайню хиткість підсумкового рахунку опосередковано говорить і те, що найпомітнішою фігурою у грі став кіпер "Шахтаря" Трубін, а в другій половині поєдинку – центральний захисник Бондар. У "Селтіка" настільки ж яскраво не запам'ятався взагалі ніхто: перед очима суцільна активна біло-зелена футбольна біомаса.

За сумою двох матчів команда Йовічевича, на мій погляд, не лише заробила чотири очки, а й заслужила тверду "четвірку" за п'ятибальною системою. Насправді ж, це практично сенсаційно чудовий результат. Пам'ятаючи про те, чого ми всі від неї чекали.

А тим, у кого розвинувся надміру жвавий апетит під час прийому телевізійної їжі з лігочемпіонської ресторації, рекомендую ретельно її пережовувати, щоб уникнути проблем зі шлунком. А як упораємося з цим – тугіше затягнути пояси. Попереду два тури в компанії "Реала" - того ще ненажери, якого нещодавно "Шахтарю" вдалося протримати на голодному пайку. Боюся, на сьогодні ліміт чудес для нас вичерпано.

Що ви кажете, надія вмирає останньою? Ну а навіщо ми тоді будемо це дивитися?