Тур імені Голанда, або Видовище на шкоду інтризі. Акценти глядача на іграх Ліги чемпіонів

І знову друга вісімка виявилася куди як яскравішою, порівняно з тим, що ми побачили минулого тижня. Це плюс. Однак у всіх чотирьох парах ми спостерігали очевидну ігрову перевагу господарів поля.

До двох убивць інтриги дуже скоро приєднався третій, а ось у ще одному випадку до чвертьфіналу пройшов менш гідний. Звичайно, на мій погляд.

• Ман Сіті - Лейпциг 7:0 (1:1)
• Порту - Інтер 0:0 (0:1)
• Реал - Ліверпуль 1:0 (5:2)
• Наполі - Айнтрахт 3:0 (2:0)

Видовищність. Просто свято якесь - у принципі, з апетитом виглядали всі матчі. Парадоксально, але найбільше гольових моментів нарахував у Мадриді, а найменше – у Неаполі. До того ж, останні півтайму тут футбол поїхав і просив його не будити.

Інтрига. Можна сказати, що у Неаполі вона померла, не народившись. Мало того, що господарі перед початком поєдинку мали фору у два м'ячі. Єдиний півшанс "Айнтрахта" у відповідь начисто "з'їв" кіпер Мерет.

Коли в Манчестері Холанд оформив дубль, реалізувавши пенальті, у будинку РБ "Лейпциг" заграла музика, яку йому вже не судилося почути. А через дві хвилини дубль перетворився на хет-трик. Таким чином, тут завіса впала в середині першого тайму.

"Ліверпуль" свою останню нагоду вийти вперед у Мадриді втратив на 36-й хвилині, коли Куртуа парирував удар Гакпо. Але ми пам'ятаємо, що для загального успіху забивати гостям потрібно було тричі. Нам же виразно пояснили ще тоді: вбивця - двірник.

За честь інтриги постояли лише учасники матчу у Порту. Тут господарі не складали зброї до останньої, і похоронним дзвоном для їхніх надій удар Таремі у стійку воріт пролунав практично перед фінальним свистком. "Інтер" відскочив від екстра-таймів.

Логіка. Чи варто взагалі говорити про справедливість великого рахунку в Манчестері? "Реал" цілком "награв" на перемогу. От хіба що в Неаполі, на мою думку, закономірніше виглядали б цифри 2:0, але "Айнтрахту" від цього, зрозуміло, не легше.

Злочином проти формальної логіки стали нулі на табло у Порту. Господарі поля тут абсолютно точно заслуговували перевагу не менше ніж у два м'ячі. А отже, за успішної реалізації своїх моментів, саме вони мали вийти до чвертьфіналу: "Інтер" у Мілані не міг похвалитися такою ігровою перевагою.

Суддівство. Як би все по ділу, але є один маленький нюанс, який зажадав мого звернення до друзяки Юстаса. Якщо ви дивилися ту ж трансляцію з Манчестера, що і я - українською мовою - можливо, ви пам'ятаєте, як коментатор наполягав на тому, що цей пенальті у ворота "Лейпцига" - невірний: мовляв, занадто мала відстань від м'яча до гравця, не встигав прибрати руку?

Що ж займемося лікнепом (ліквідацією неписьменності). Юстас: "Абсолютним пріоритетом у таких ситуаціях є становище руки. Крильми махати не комільфо". А тут рука справді нагадувала розправлене крило.

Думаю, вам буде цікаві і наступні його слова з нашої бесіди: "Зараз тенденція показує, що навіть дуже гранична силова боротьба трактується на користь захисту. У той час як торкання рукою, що ні на що не впливають, караються пенальті". Родрі ж, як пам'ятаю, пробивав у бік воріт.

Везіння. Тільки дикий нефарт не дозволив "Порту" використати свій останній шанс із шести і перевести-таки гру в овертайм - мова про ту саму штангу, в яку влучив Таремі під завісу. Таким чином, "Інтер" - щасливчик туру.

Поперечина імені Камавінги на 20-й хвилині, яка відстрочила поразку "Ліверпуля" в Мадриді, як кажуть, рояля не грала.

Особистості. Усі пісеньки про нього співають – скажіть, як його звуть? Ер-лінг Го-ланд, якого нині вже рекомендують називати Голанном. Шоби ви були всі здорові з вашими "своєчасними" уточненнями! Навскидку на згадку приходить найяскравіший приклад: Дірк Кейт, він же Кюйт, він Кайт, він же Кяут, він же ...

А найяскравіша фігура туру – норвезький хлопець, який забив п'ять із семи можливих – сама проситься на верхню сходинку п'єдесталу. Вбивця з обличчям... Я б сказав, таки вбивці. Принаймні в кіно не раз бачив схожих. Колись Герда Мюллера охрестили машиною для забивання голів. Потрібно щось вигадати і для цього агрегату.

Другим назву вартового воріт "Реала" Куртуа з чотирма-п'ятьма дорослими сейвами. Третім - де Брюйне з того самого "Сіті" (де Брейне не пропонувати). У п'ятірку включив би мадридця Вінісіуса та неаполітанця Осімхена.

Симпатії. "Ман Сіті" - поза всякою конкуренцією. Далі йдуть "Реал", "Порту" та "Наполі" - саме в такому порядку.

З решти жорсткої критики не заслуговує, на мене, лише "Ліверпуль". "Інтер" із єдиним випадом Груїча на 76-й хвилині рятує лише позитивний результат, але його гра глядача розчарувала. "Айнтрахт" та "Лейпциг" - обійняти та плакати.

Жеребкування. Отже, ми маємо у чвертьфіналі аж три італійські клуби, два англійські, іспанський, німецький та португальський.

Якщо вас цікавлять мої уподобання, то традиційно не хотів би, щоб жереб уже на цій стадії звів команди з однієї країни. Особливо - "Інтер" та "Мілан". Поки що виходить, що саме обом представникам Мілана симпатизую найменше.

Не хотілося б також зустрічі "Бенфіки" з "Ман Сіті" – нехай у них буде шанс порадувати глядача довше. "Реал" - "Баварія" теж якось зарано. Решта все одно.

А головне, побажаємо, щоб наступний раунд відповідав гордому імені Ліги чемпіонів. Бо, за загальним враженням від 1/8 фіналу та на перспективі геніального нонсенсу швейцарської системи у футболі, якось уже менше став дратувати нав'язливий рефрен "Суперліга".