UA-Футбол представляє суперника Шахтаря: Болонья (Італія)

“Болонья” невпевнено просувається Серією А (15-й рядок першості), тоді як “Шахтар” продемонстрував гарний футбол (не без огріхів у обороні, однак всі ми не ідеальні) та здолав львівські “Карпати” 5:2. Порівнювати ліги безглуздо, але для початку важливо розуміти становище суперників — принаймні, у донеччан кращий настрій.

А для глибшого ознайомлення пропонуємо наш матеріал — роздивимося “россоблу” під різними кутами.

Загальна історія

Може здатися, що “Болонья” нічим не прикметна — ну, “вистрілила” минулоріч, і “вистрілила”. Це ж не щось унікальне — ті ж “Жирона” чи “Брест” також забезпечили прописку в ЛЧ. Втім, навіть якщо “червоно-сині” загубляться у турнірі, їм все одно є чим похвалитися.

На секундочку, колектив є одним із найтитулованіших на Апеннінському півострові — має в активі 10 нагород та за цим показником знаходиться на восьмій сходинці. Пʼять із семи медалей були взяті у міжвоєнний період, одна — під час Другої світової (саме тому “ходили” та “ходять” конспірологічні теорії про звʼязок із Беніто Муссоліні; зауважимо, що прямі докази про фанатські смаки дуче не знайдені).

Останнє Скудетто далося в 1964-му, а з 2001-го, коли був виграний Кубок Інтертото, трофейна поличка “россоблу” пустує. Причому траплялося й таке, що клуб не те що не сперечався за високі місця, а стрімголов летів до нижчого дивізіону (Серія С — не виняток). Тим не менш, з 2015-го спостерігається стабільність — так, “Болонья” переважно трималася нижче середини таблиці, але хіба це погано для непретензійного борця за виживання?

Все змінив Тьяго Мотта, призначений восени 2022-го. Наведений порядок у роздягальні, правильна мотивація, цікаві тактичні ходи — як підсумок, футболісти понеслися вперед, порадували низкою, нехай і не надто ефектних, зате ефективних результатів. Без розширення ЛЧ, за старого формату бразильський італієць не вийшов би до змагання, але й не сказати, що “Болонья” не справедливо присутня серед еліти.

До речі. Так, команда є новачком у Лізі чемпіонів, але це не означає, що вона не бачила єврокубків. Є участь в КЄЧ-1964/65 (швидкий виліт від “Андерлехта”, але все ж), Кубку володарів кубків, кілька походів у 90-х за чашкою КУЄФА. В кампанії 1998/99 “россоблу” замахнулися на перемогу — залишила позаду лісабонський “Спортинг” (4:1), празьку “Славію” (4:1), “Бетіс” (4:2), “Ліон” (3:2), а у півфіналі пропустила “Марсель” лише за різницею забитих та пропущених.

А якщо копнути ще давніше, то “Болонья” є трикратним володарем Кубка Мітропи (це, звичайно, зараз не має ваги, адже не котується УЄФА), але цікавий епізод, адресований тим, хто закидатиме нашим опонентам у відсутності історії та ідентичності. Все там присутнє.

Сучасний стан

• а) тренер

Вінченцо Італьяно вряди-годи прогулькував в українських медіа. Влітку 2023-го преса різної “свіжості” повʼязувала фахівця із донецьким “Шахтарем”, але, як бачимо, “помаранчево-чорними” все ще керує Марино Пушич. Якщо й зацікавленість дійсно була, то цілком виправдана — на той момент алленаторе вивів “Фіорентину” до вирішальної стадії Ліги конференцій, де поступився “Вест Гему” (1:2).

Відмотаємо час ще назад. Італьяно перебуває на тренерському поприщі з 2014-го й змусив говорити про себе на чолі “Спеції”. “Орлята” і до цього наставника претендували на підвищення в Серію А, проте саме Вінченцо спромігся кваліфікуватися до “вишки” — у кампанії 2019/20 фінішував третім, а далі в плейоф не без труднощів розібрався із “Кʼєво” та “Фрозіноне”. Хоча це все деталі, головне інше — клуб вперше за дні існування добився такої величини.

Наступне завдання — втриматися, й Італьяно тут також не схибив. 39 очок в 38 турах — ніби небагато, але яка ж колосальна робота була виконана. “Спеція” точно не виглядала наляканою та мала свій стиль, непогано підлаштовувалася під суперника та контратакувала — зрештою, завдяки цим скілам вдалося переграти “Удінезе” (2:0), “Наполі” (2:1), “Мілан” (2:0), “Торіно” (4:1) у чемпіонаті та “Рому” в національному кубку (3:0).

Прогрес не залишився непоміченим — у 2021-му “Фіорентина” зробила пропозицію та зовсім не пожалкувала про призначення. Вінченцо гарантував сходинку ЛК та у наступному сезоні повторив досягнення (не без “допомоги” туринського “Ювентуса”, дискваліфікованого із міжнародних турнірів). Два фінали третього за знаковістю єврокубка — візитівка, завдяки якій менеджер став ще більш відомим та отримав запрошення від “Болоньї”. Так, раніше не пощастило із вищезгаданим “Вест Гемом” та “Олімпіакосом”, але загалом Італьяно суттєво виріс в очах колег та тепер заслужено спробує себе в Лізі чемпіонів.

Треба сказати, що “Болонья” була авторською командою, повністю залежала від системи, вибудуваної Тьяґо Моттою, тому логічно, що зараз “червоно-синіх” відверто лихоманить. Старт видався натужним — 1:1 із “Удінезе”, поразка “Наполі” (0:3) та знову нічиї — проти “Емполі” (1:1) та “Комо” (2:2).

Це стовідсотково не те, на що розраховували вболівальники, але що поробиш — Вінченцо прийняв колектив, де одразу треба доводити та налаштовувати; “Болонья” не потребує цукерково-букетного періоду, адже вже торкнулася уявної стелі, й якраз отут наш герой має підтвердити свої готовність та уміння.

• б) команда

Насамперед скажемо про втрати. Стрибок “Болоньї” прикував підвищену увагу, тож були вигідно продані Ріккардо Калафіорі (45 млн євро, в лондонський “Арсенал”) та Джошуа Зіркзе (42,5 млн євро, в “Манчестер Юнайтед”; правда, частина цієї суми згідно домовленостей відійшла мюнхенській “Баварії”). Також із кінцями пішов Марко Арнаутович — це відомо давно, але 9 мільйонів, виплачені “Інтернаціонале”, на дорозі не валяються. Щодо орендованих, то Алексіс Селемекерс та Віктор Крістансен, безперечно, важливі фігури у планах Мотти, теж повернулися у розташування своїх клубів (а дехто встиг оформити нову прописку).

Власне, виручені кошти були одразу інвестовані — прибули та були повноцінно викуплені Тейс Даллінга (15 млн євро, із “Тулузи”), Ніколо Камбіагі (10 млн євро, із “Аталанти”), Еміль Гольм (7 млн євро, із “Спеції”), Мартін Ерлич (7 млн євро, із “Сассуоло”), Ремо Фройлер (4,5 млн євро, із “Ноттінґем Форест”), Бенья Домінґес (4 млн євро, із “Хімнасії”), Єнс Одгар (4 млн євро, із АЗ Алкмар), Ніколо Казале (1,5 млн євро, оренда із “Лаціо”) та Хуан Міранда (вільний агент, із “Бетіса”).

В “Болоньї” розуміють, що кількість фронтів, на яких клуб змагатиметься, виросла, але водночас закуповувалися в режимі “дешево та сердито”. Готові побитися об заклад, що “червоно-сині” мають намір повторити схему, за якою розкручуватимуть недорогих футболістів, сподіваючись, що ті невдовзі гарно себе покажуть та автоматично підіймуть цінник (чудовий приклад — Зіркзе).

Зауважте, що майже всі або молоді, або ті, хто все ще прагне щось довести — той же Фройлер відчуває, що і в тридцять два здатен принести клас. Інша справа, що поява стількох новачків потребує тривалої адаптації — це ще один явний мінус, який заважає команді оперативно набрати темп. Італьяно призвичаюється, це ж робить пів складу — сам Бог велів “Шахтарю” скористатися ситуацією.

Скорупський, Стефан Пош, Мішель Абішер, Джон Лукумі, Сем Баукема та Льюїс Ферґюсон (наразі порвав хрестоподібні звʼязки) робили погоду в минулому сезоні, але, на щастя, для нас, хімія ще не відновлена.

Підсумок

Незважаючи на зміну тренера та відхід деяких лідерів, “Болонья” досить високо котується в очах експертів та букмекерів. Середовище чимало вирішує — у контексті динаміки та фізичної підготовки італійці нам ще дадуть “прикурити”.

“Шахтар” теж невдало розпочав в УПЛ (дві поразки у 5 турах — серйозний привід занепокоїтися), й злі язики миттю записали “гірників” у аутсайдери. Десь із цим можна погодитися, проте ми маємо те, чого “Болонья” позбавлена — регулярний та великий досвід повинен допомогти Марино Пушичу. Українцям не звикати до тиску, вони знають, як реагувати, усвідомлюють відповідальність (попереду значно переважаючі конкуренти) й не факт, що розсипляться, як цього хочуть хейтери.

Враховуючи форму господарів, ми не надто віримо, що “донеччани” програють — сумнівно, що візьмуть верх, однак без очок не залишаться.

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine