Клубок світу. Навіщо ФІФА Клубний ЧС

Визначення кращих у всьому – це в крові людства. Такого турніру, просто не може не існувати. Могли б брати участь у цих процесах як катарські гроші, так і просто кращі клуби самі організуватися з метою заробити, що вони вже, в принципі, робити і почали (про це трохи нижче). ФІФА, як орган, який в останні десяток років намагається підтримувати реноме ведучого у сфері футболу, просто не міг не взяти такий ласий шматок на себе. Залишалося тільки попрацювати над організацією турніру, аби надати йому хоч трохи комерційний вигляд. На папері все виглядало чудово, підводить поки реалізація. Зараз врятувати турнір з яскравою обгорткою, але дуже слабкою начинкою, може тільки реорганізація.

МІНУСИ

Глядачі продовжують залишатися ключовим інструментом, який змушує організаторів футбольних і не тільки форумів шукати все нові способи їх залучення та заробітку. За прикладами далеко ходити не потрібно: чемпіонат Європи вже розширений до 24 команд, ходять розмови і про Кубок світу серед збірних. Не так давно з подібною заявою виступав нинішній президент ФІФА Джанні Інфантіно щодо КЧС.

Але нинішня система з семи клубів виправдовує себе у відношенні лише кращої команди Європи. Ефект чимось схожий з приїздом "Манчестер Юнайтед" до Одеси: всі, навіть ті, хто не можуть відрізнити аут від офсайду, знали, що в місто на півдні України прилітає іменита команда з купою зірок. Можливо, хтось із тих, хто не цікавиться футболом, навіть чув колись словосполучення "Златан Ібрагімович" і "Погба куплений за багато грошей". Вже це стало каталізатором сходити на футбол.

2014 рік. Марокко. Матч між алжирським "Сетіфом" і австралійським "Вестерн Сідней" прогнозовано не викликав у країні особливого ажіотажу/Фото - ФІФА

Тут можна навести приклад: в якому випадку глядача може зацікавити поєдинок між Південною Кореєю і Австралією? Навряд чи кожен десятий з нас зараз згадає, що це був фінал Кубка Азії в 2015-му, проте якби суперники зійшлися у зустрічі основної стадії ЧС, напевно, половина змогла б зараз сходу назвати і результат.

Кого може зацікавити протистояння новозеландського "Окленда" і японської "Касіми" крім вболівальників цих команд? Деколи глядач може собі дозволити виокремити час на матч ще більш диких команд, але для цього має бути якась підмога у вигляді іміджу самого турніру. Клубний ЧС поки що такого не має і навряд чи, якщо не почне еволюціонувати, він з'явиться. Тому витягає турнір не він сам по собі, а тільки один з учасників. В даному випадку – "Реал".

Можна умовно уявити навіть таку ситуацію. "Динамо"/"Шахтар" виграють Лігу чемпіонів і під кінець року їх очікує вояж у далекі, як для України, нетри світу на клубний ЧС. Що має статися, щоб ви погодилися туди поїхати? Можливо, достатнім приводом і є півфінал з фіналом. Але ще далеко не факт, що ваші улюбленці можуть зіграти у вирішальному поєдинку турніру. Не виключений варіант, який на собі нинішнього сезону показав колумбійський "Атлетіко Насьональ", злившись у першому ж матчі. А це додатковий стимул відкласти поїздку в Азію, віддавши перевагу перегляду поєдинку по ТБ. Все-таки, різниця між фіналом (яким би він не був) і "бронзовим" матчем більш ніж висока. А витрачати свої час і гроші в даному випадку багато хто погодиться лише в разі поєднання корисного з приємним, відправившись на схід, наприклад, у відпустку або для переговорів з потенційно новими партнерами.

У протилежну з "Атлетіко" ситуацію потрапив 2014-го новозеландський "Окленд Сіті": вічний учасник і такий же вічний аутсайдер КЧС. Команда, яка з восьми випадків тільки двічі вигравала стартовий матч і проходила до наступного раунду. Як вгадати, коли на представника Океанії наступного разу зійде осяяння у вигляді успішного старту, щоб вболівальники не скасовували квитки, заздалегідь зарезервовані і сплановані під поразку своєї команди?

Зрозуміло, що це впливає на вболівальницький інтерес. Стадіони, як показав навіть останній розіграш турніру, можна заповнити у двох випадках: а) якщо це "Реал"; б) якщо це клуб-господар турніру. І якщо ФІФА влаштовує ситуація, коли даний турнір є локальним, а весь інший світ обмежується лише ім'ям переможця, то в такому випадку питання можна знімати.

Реал - Касіма Антлерс 4:2. Королі світу

Приклад Ліги чемпіонів і чемпіонату світу показує, що організатори заради грошової вигоди можуть наступити на горло амбіціям країн другого ешелону заради загального збагачення та підвищення іміджу. Люксембуржський "Дюделанж" зможе зіграти з "Реалом" в ЛЧ тільки якщо подолає пару-трійку (а зараз і більше) кваліфікаційних раундів. Те ж стосується і збірних: більш прогресивна Європа отримує більше місць на мундіалях, виправдовуючи це своїми перемогами, в той час, як Океанія і, наприклад, Азія можуть тільки мріяти про шістнадцять команд на головній футбольній події чотириріччя.

Але такі аргументи щодо КЧС чомусь не діє. Зрозуміти керівництво ФІФА можна: турнір із самого початку і з'явився як можливість "почути кожного", наділивши їх практично рівними правами з титанами футболу на хоча б одному з десятків турнірів. А це вже сильний аргумент, щоб на майбутніх виборах глави федерацій проголосували саме за нинішню владу, адже нова мітла цей шабаш може і розігнати. У такому випадку клуби Азії та Океанії продовжать варитися у власному соку, не маючи і частки шансу показати себе.

2005 рік. Японія. Стівену Джеррарду з "Ліверпулем" виграти КЧС не вдалося/Фото - imgci.com

Можливо, інфантинівський варіант з 32-ма клубами – це перебір, однак, якщо відштовхуватися від нього, він дасть можливість залучити тих самих шістнадцять найсильніших команд Старого Світу, що збільшить не тільки інтерес до турніру, але і його значимість. Фінал "Реал" – "Барселона" став би набагато сильнішим аргументом телевізійникам охочіше купувати медіаправа на турнір, а глядачам – за ним стежити, ніж зустріч "вершкових" із "Касімою". Цього року інтрига жила до овертайму, але це, як показує практика, лише виключення з правил. Навіть південноамериканські клуби, які вважаються першими серед рівних, не завжди можуть скласти гідну конкуренцію представникам Європи.

ПЛЮСИ

Як одним із досить вагомих аргументів "за" є можливість обкатати нововведення. Одними з таких на останньому турнірі стали відеоповтори, а також проведення четвертої заміни в додатковий час. Тільки для всього нового у ФІФА є безліч інших турнірів, починаючи від юнацьких і закінчуючи, зрештою, Олімпіадою.

Споруда біля кромки поля, призначена для переглядів арбітрами в полі повторів/Фото - cp24.com

Деякі запитують, навіщо, наприклад, "Реалу" відправляти зіркову основу, коли в самому розпалі боротьба в національному чемпіонаті. Однак насправді це найзацікавленіша категорія, якій такий турнір потрібен. "Реал", "Барселона", "Ман Сіті" та інші завжди будуть виступати за розширення меж для збільшення впізнаваності бренду і його популяризації.

У світі вже існує турнір, який негласно (щоб не почули у ФІФА) іменується "Чемпіонатом світу серед клубів", або офіційно – "International Champions Cup". Проходить він щорічно під час антракту, збираючи практично всіх найсильніших і найбільш "жирні" в плані розкрученості клуби. До того ж, в якості місць проведення ігор обрані не там, де більше заплатять, а футбольні ринки, які найбільш активно розвиваються: США, Китай і Австралія. Так, наставники дозволяють собі в таких іграх здорово тасувати склади, залучаючи молодь, але в цьому також є свої плюси. Наприклад, за "Баварію" на останньому подібному турнірі відіграв американець Джуліан Грін, який жодного разу не отримав шансу від Анчелотті в поточному чемпіонаті країни. Однак зараз це і не так важливо, головне, що влітку він грав і забивав, стаючи каталізатором появи нових вболівальників у мюнхенського клубу за океаном.

Інфантіно обіцяє, що зміни формату чемпіонату світу серед клубів відбудуться 2019 року. До того часу альтернативний турнір, який з кожним роком набирає все більшу популярність, є ризик уже не наздогнати. Ні для кого не секрет, що консервативне мислення у ФІФА переважає і побороти його в силах тільки грошова складова. Вона на КЧС на дуже низькому рівні, тому не доводиться говорити, що всесвітня футбольна федерація носиться з цим турніром заради фінансової вигоди. Але вона може бути, якщо в турнір вдихнути нове життя. А зробити це можна тільки завдяки залученню більшої кількості клубів з топових країн.