Імператор гармонії. Жозе Моуріньо і перемога Роми у Лізі Конференцій заслуговують на компліменти

Corriere Dello Sport після перемоги "Роми" у Лізі Конференцій вийшла з заголовками "В Раю" та "В Країні Мрії". Там і в інших виданнях ще до фіналу Жозе Моуріньо називали королем, кумиром, імператором. Вся Італія святкує перший Єврокубок з 2010-го року. Року, коли перемагав "Інтер" того ж таки Моуріньо. Називає португальця "рятівником Італії". Ну а для "Роми" тренер-переможець першого офіційного Єврокубку УЄФА в її історії точно залишиться легендою. Хоча чи справедливо?

Не клоунський Єврокубок

Брайан Крістанте заявив, що ця перемога була важливою для клубу та для вболівальників, які заповнювали стадіон весь сезон. Капітан Лоренцо Пеллегріні, Ніколо Дзаньоло, Теммі Абрахам, Руй Патрісіу говорили про історію та мрію з дитинства виграти подібний трофей. Кріс Смоллінг - про "напристрасніше і найінтенсивніше завоювання трофею в моїй кар'єрі". А власник клубу Ден Фрідкін - про "величезний емоційний момент", який заслужили фани, місто та клуб.

Близько 30-ти тисяч вболівальників приїхали до Тирани, хоча стадіон там вміщував лише 22500. 50 тисяч зібралися на "Стадіо Олімпіко" в Римі для перегляду матчу на великих екранах. Згідно з оцінками поліції, сто тисяч святкували вчора разом з відкритим автобусом команди у всіх значних місцях Риму.

Хоча казати "мрія дитинства" про турнір, який розігрувався вперше в історії? Бурхливо святкувати третій за силою Єврокубок, у якому "Рома" переграла лише одну команду з ліг Топ-5? Який як тільки не обзивали на початку сезону. Лігою кукурудзяних пластівців (Conference Leaguе – Corn Flakes League), кумедним, клоунським турніром. Захисник "вовків" Джанлука Манчіні визнав, що вся команда спочатку вважала його таким і була впевнена, що легко перемагатиме.

За вартістю гравців, згідно з Transfermarkt, вона була третьою в Лізі Конференцій після "Тоттенхема" та "Лестера" з відривом від інших. Майже втричі більше, ніж у суперника по фіналу "Фейєноорда" і з ще більшою перевагою над "Трабзонспором", софійським ЦСКА, "Зорею", "Вітессом", "Буде/Глімт". При цьому "Тоттенхем" примудрився вилетіти ще в груповому турнірі, а "Лестер" загалом провів слабкий сезон.

Втім, цей турнір має значення. Для команди, яка не виграла жодного трофею з 2008-го року, не грала у фіналі Єврокубка 31 рік, яка перемагала в такому лише в 1961-му році в Кубку Ярмарків, не визнаному УЄФА. Більше того, на "Ромі" висіла вся Італія, яка 12 років горіла від сорому. ЗМІ щоразу вимагали "врятувати Італію". Ще й сама "Рома", найкращий італійський клуб у Єврокубках за останні п'ять років (три з чотирьох півфіналів), хотіла довести свій статус Єврофлагмана країни.

Загалом перший розіграш Ліги Конференцій вийшов симпатичним, з цікавою грою, з сенсаціями. 1:6 самої "Роми" від норвезького "Буде/Глімт", поразка "Тоттенхема" від словенської "Мури". Вже те, що він розбудив такі славетні клуби з чудовими вболівальниками як "Рома", "Фейєноорд", марсельський "Олімпік", дозволив їм забути про вкрай важкі роки і повірити у своє повернення, було варто.

"Цей трофей чимало означає, оскільки чимало з нас нічого не вигравали у кар'єрі", - заявив Рік Карсдорп. "Мені по.., якщо люди кажуть "О, це лише Ліга Конференцій". Вибачте за таке вульгарне слово, але це важливий трофей". А Моуріньо заявляє, що будь-який трофей значно важливіший за вихід до Ліги Чемпіонів, оскільки вчить гравців перемагати, надає їм віру в себе і змінює навіть долю, шлях клубу.

Зрештою, "Рома" заслуговує на цей шанс. Якщо на фундаменті цього трофею вона надовго поверне вболівальників на стадіон, поверне їм радість та оптимізм (а це вже сталося), набуде впевненості, привабить цікавих гравців, побудує міцну команду, повернеться до Ліги Чемпіонів – було варто перемагати. Чому б ні? "Вільярреал" одразу після першого трофею у своїй історії - Ліги Європи - прорвався до півфіналу Ліги Чемпіонів.

Якщо Франческо Тотті заявив, що хотів би грати у позавчорашньому фіналі – це означає, що в ньому варто було грати.

Новий Моуріньо

Зрозуміло, що головний герой цієї перемоги – Моуріньо. Його досвід, а також мотивація стати першим переможцем нового турніру, третім, хто виграв три Єврокубки та хто вигравав їх у трьох десятиліттях, стали вирішальними. Під час голу в середу на тлі гравців, що стрибали до небес, він залишався в крижаному спокої. А після фінального свистка плакав дуже щиро.

Він прийшов у незнайому атмосферу. У розвалену команду, уболівальники якої втратили надію та звикли до невдач. Покоління півфіналу Ліги Чемпіонів-2018 пішло, а нове виглядало занадто слабким. Влітку 2021-го клуб обігнав всіх інших у Серії А щонайменше в півтора рази за витратами на трансфери (127 мільйонів), але Моуріньо заявив, що все пішло не на підсилення, а на затикання величезних дірок. І він мав рацію.

Навесні 2021-го італійські та особливо римські преса та вболівальники перебували в захопленні, говорили про повернення клубу до центру футболу, про "найкраще підписання десятиліття", про "крадіжку століття". Малювали меми з ним в образі Папи Римського, Римського Імператора. Вболівальники навіть плакали в ефірі місцевих радіостанцій. Разом з тим, були і коментарі про "найбільш антиРомського тренера", меми з "його" фото за рік-два, на якому виглядає старим.

Справа в тому, що психоз (не побоюся цього слова) щодо футболу у Римі і особливо навколо "Роми" - типово південноамериканський. Десяток радіостанцій говорять лише про неї. За неї вболівають чимало митців та політиків, не боючись постійно висловлюватися. І від неї вимагають насамперед не результати, а яскравий футбол та зв'язок з вболівальниками, з громадою. Вибухонебезпечна атмосфера. В такій швидко можна стати кумиром, улюбленцем. Але й швидко стати парією.

Моурінью вдалося перше. Причому в рекордні терміни.

Його обожнюють. Вважають, що він позбавив команду ганьби, прищепив їй характер, дух боротьби. Якого не було ще під час 1:6 від "Буде/Глімт", не було у січні під час втрати 3:1 проти "Ювентуса" та поразки за сім хвилин. Навесні з'явився. Команда стала жорсткою, організованою, міцною в обороні. Знайшла "інстинкт вбивці", як заявив колишній спортивний директор клубу Вальтер Сабатіні.

Він спромігся перетворити команду, яка кілька років ганьбилася в Топ-матчах, на таку, що вміє грати в них. "Після 1:0 на 32-ій хвилині перемога стала ясною. Характер, голод, злість Моуріньо запанували над командою", - заявляє його колишній підопічний Крістіан Ківу. "Відчуття сили, але водночас усвідомлення недоліків. І все це він прищепив менш, ніж за рік".

Недоліки? Похмура гра в атаці. В плей-офф ЛК лише в одному матчі з семи "Рома" забила більше одного м'яча. У фіналі в першому таймі завдала лише одного удару у площину. Крім того, у матчах проти "Лестера" у півфіналі відсоток володіння м'ячем не перевищував 37, у фіналі склав 33, навіть за 4:0 проти "Буде/Глімт" склав сорок. Але команда зовсім не хвилюється через це. А паркує "автобус" та знаходить контратаки. У лізі цього вистачило лише для шостого місця, але в ЛК – для максимуму.

Змінився і сам Моур. Він не звик до команд, для яких четверте місце у лізі та будь-який трофей за щастя. Але спромігся пристосуватися. Він зовсім не поводиться як бог, що спустився до недостойних лузерів. Важко працює, проводить багато часу на тренувальній базі, знає там весь персонал. Він тримає руку на пульсі всього. Перед фіналом ЛК замкнувся з помічниками на базі на кілька днів. При цьому гравцям давши спокій.

"Ясно, що я не звик до таких проектів. Я зазвичай приходжу перемагати. Тут ж завдання побудувати з часом. "Час" - нове для мене слово. Його мені ніколи не давали. Я і не звик терпіти помилки. Але тут вчуся змінюватися і задоволений цим. Звісно, трапляються моменти роздратування, оскільки мені не хочеться грати за 5-6 місця. Але я створив тут гармонію, яка важливіша за результати. І я вже почуваюся романістою". Ось слова про гармонію - антиМоуріньо, але на сто відсотків "Рома".

"Багато років я хотів перемагати для себе. Тепер я також хочу перемагати, але вже для гравців "Роми", які нічого не вигравали. А також для посмішки звичайного вболівальника, який приходить додому після важкої роботи".

Двері в майбутнє

Невже не можна припустити, що навіть такі циніки, як Моур, здатні змінюватися? Особливо після кількох невдалих років поспіль, які змушують замислитись і, можливо, змінити пріоритети. Адже він розпочинав сезон у своєму стилі. Накидався на арбітрів та своїх гравців. Останніх часто звинувачуючи у відсутності тестикул і у рівні Серії С. Але врешті-решт заспокоївся. Та й достукався до них. Можливо, він має рацію, і гравці і справді полюбили такий жорсткий стиль спілкування.

Він знайшов теплу домівку, спокійний проект. Молодих гравців, які не пихаті, готові слухати навіть занадто жорсткі слова тренера і вчитися в нього. Чому б не попрацювати тут?

Що означає ця перемога для розвитку клубу? В історії було чимало прикладів, коли локальні перемоги викликали занадто велику ейфорію та самозаспокоєність і шкодили клубам. А ейфорія нині в "Ромі" на піку. При тому, що в Серії А вона виступила слабко. "Вболівальники повинні заспокоїтися. Ми не "Ювентус" чи "Мілан" і не можемо витрачати багато, ми зараз не гранд Ліги Чемпіонів. Ми маємо будувати поступово". Чи почують Моура?

Чи почують Пеллегріні: "Після великих перемог дуже важко починати знову, але великі команди це роблять. Ми також зобов'язані". Дзаньоло: "Цей трофей має стати лише початком"?

Чи велика команда "Рома"? Ще ні. І чи здатний цього разу Моуріньо затриматися надовго? Поки що неясно. Але нинішні гармонія та трофей здатні відчинити двері до успіху.

Фото - Getty Images