Вони зупинили Дніпро-1: розповідаємо, як грають та розвивають футбол у крихітному Ліхтенштейні

Ліхтенштейн у груповому раунді еврокубків виглядає якось дивно.

Крихітне князівство високо в Альпах асоціюється хіба що з крупними поразками на рівні збірних. Географічні карлики приречені бути і футбольними, як інакше?

В своєму найширшому місці Ліхтенштейн сягає 24,5 км, на яких мирно живуть майже 40 тисяч чоловік. Мирно - і ще дуже заможно, бо середня зарплата тут сягає 6-7 тисяч євро.

На чолі Ліхтенштейну, як і століття тому, стоїть князь, у якого навіть є реальні повноваження. Колись давно рід Ліхтенштейнів викупив ці краї, аби мати право засідати в рейхстазі Священної Римської Імперії. Чисто кар’єрна покупка, бо ніхто з них не жив у горах, і лише після аншлюсу Австрії у 1938-му князі згадали про свої володіння та замок у Вадуці.

Мальовниче місце, до речі. Із замкових веж усе містечко видно як на долоні, а навколо величні гори.

Ну, і ще стадіон "Рейнспарк" прямо під палацом, бо ж що то за столиця без свого футбольного клубу?

***

Поточний сезон для "Вадуца" вже зараз історичний.

"Дніпру-1" не варто посипати голову попелом аж надто завзято. Перед українцями "Вадуц" уже знімав скальпи з "Коньяспора" та віденського "Рапіда".

Направду, це якась аномалія. Паралельно з тріумфами в Європі єдиний професійний клуб Ліхтенштейну займає передостаннє, 9-те місце у другому швейцарському дивізіоні, і ось це для нього значно типовіше.

Князівство надто мале для власного чемпіонату, тож роками "Вадуц" був клубом-ліфтом між нижчими лігами Швейцарії. В еліті вдалось дебютувати лише у 2008-му; потім були ще три сезони у середині десятих; ну, і нарешті чемпіонат-2020/21, коли гості з Ліхтенштейну навіть деякий час йшли у лідерах, проте однаково фінішували останніми.

Швейцарська футбольна влада "Вадуц" не щадить. За участь в Суперлізі він сплачував 1,4 млн франків і до всього не отримував грошей від продажу ТБ-прав, як клуби-резиденти. Додайте сюди мізерну фан-базу, яка незрівнянно менша, ніж у швейцарських конкурентів, і що отримуємо?

"Ми заробляємо за сезон 6 млн франків, а наші конкуренти, "Лозанна" та "Лугано", по 14", - бідкався спортивний директор "Вадуца" Франц Бургмаєр.

Разом із братом Патріком вони управляють клубом вже чимало часу і неодноразово просили допомоги у князя Ганса Адама ІІ, проте той до футболу байдужий.

Для "Вадуца" стало приємною несподіванкою вже те, що сестри князя, які живуть у Відні, відвідали його переможний матч проти "Рапіда".

***

Втім, Франц Бургмаєр пам’ятає і дещо неймовірніше. 9 жовтня 2004 року він забив один з двох голів Ліхтенштейну на полі Португалії, і той матч завершився внічию 2:2. Сам Роналду був тоді на полі!

"Я так і залишився напівпрофі, проте я все життя хотів стати професіоналом, чесно", - зізнається Франц.

На піку кар’єри він грав у 4-му англійському дивізіону за "Дарлінгтон", навіть два голи забив, проте власник клуб покинув, з них зняли очки, і Бургмаєр лишився без роботи.

"Борнмут", який тоді грав у Чемпіоншипі, пропонував йому перегляд, проте гордий горець відмовився з формулюванням "у вас був сезон, щоб роздивитись мене з усіх боків", а тоді повернувся додому, де вже потихеньку брався за роботу в клубі його брат.

Вони так ніколи й не зіграли разом. Якщо Франц їздив по світу легіонером, то Патрік бігав лише по неділях з любителями, а в основний час вивчав ділове адміністрування в університеті Фрайбурга. Футбол як хобі - звичайна річ у Ліхтенштейні. Всього тут грою займаються 1700 чоловік, проте лише 5-7 виступають професійно.

За "Вадуц" грають переважно швейцарці; є також косовари, серб, нігерієць. Корінних у команді мало, і результати клубу вже давно не корелюються з виступами національної збірної, як колись. Так, в останніх 20 матчах у Ліхтенштейну 19 поразок і єдина нічия проти вірмен. В цей же час "Вадуц" потрапив на перші шпальти європейських таблоїдів.

Хоча, з іншого боку, деякий любительський колорит зберігається і тут.

***

Тунахана Чічека, який забив вирішальний гол "Рапіду", можна помітити на гірських дорогах за кермом вантажівки. Його тесть - власник птахофабрики, і інколи просить зятя розвести по магазинах свіжі партії яєць.

Подібна історія і з Сандро Візером, який давно не грає через травми. Хавбек ще надіється повернутися на поле, проте за його межами вже проходить стажування на біржі:

"Футбол для мене ось-ось закінчиться, і я б хотів плавно перейти до наступного етапу в житті, а не починати все з нуля".

Зараз Візер в команді хіба номінально, тож із надважливих "корінних" у "Вадуці" хіба воротар Бенджамен Бюхель та хавбек Ніколас Хаслер.

Перший вже підготувався до завершення кар’єри і отримав диплом електрика. Другий - син найкращого футболіста в історії Ліхтенштейну Райнера Хаслера, який ставав чемпіоном Швейцарії у складі "Серветта" ще у 80-ті. В кар’єрі Ніко нічого особливого нема, але він змінив кілька клубів у МЛС, і для місцевих, звісно, зірка.

"Я пишаюсь ФК "Вадуц". Цей клуб - чудовий посол та представник нашого міста. І найкраще тут те, як "Вадуц" бореться, маючи скромний бюджет; те, як гравці б’ються один за одного"", - каже мер Манфред Бішоф.

Йому 47, і в молодості він теж любив футбол; заходив у ресторан, який тримала мама Бургмаєрів; дивився матчі, де їх дід працював лайнсменом. Всі вони тут знайомі й іноді здається, що це не країна, а просто одна велика сім’я.

***

Після "Рапіда" віденська Kronen-Zeitung писала, мовляв, "це гірко й ганебно, і хочеться вжатися в сидіння, щоб тебе не бачили". Як бідкалася українська преса після нічиєї "Вадуца" з "Дніпром-1" ви читали й самі.

В той же час Патрік Бургмаєр запевняє, що на майбутнє його клубу останні сенсації не вплинуть приблизно ніяк:

"Це правда, ми отримаємо кілька мільйонів додаткового доходу, але наша стратегія залишиться сталою. Ми не будемо підписувати футболістів інакше, ніж безплатно. Ми не будемо різко піднімати зарплати тим, хто забиває зараз в Лізі конференцій. Жодних фінансових авантюр не буде".

Генеральний директор "Вадуца" додатково закінчив курс спортивного менеджменту від Німецького футбольного союзу, де його одногрупником був сам Єнс Леманн. І він міцно тримає синицю в руках.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений FC Vaduz (@fcvaduz)

Кожен, хто прагне дотягтися до журавля, змушений йти, як Маріо Фрік. Ще два роки тому він називав себе "найщасливішим тренером у Суперлізі", але далі команда вилетіла, і легенда Ліхтенштейну пішов на підвищення до "Люцерна". Тинятися нижчими лігами не для нього.

У 2002-му "Тернана" заплатила "Вероні" за Фріка 2,5 млн євро - і це досі рекорд для гравця з Ліхтенштейну. Чи народився той, хто його поб’є, навіть попри шалену інфляцію?

Впевненості нема. Зарплати офісних працівників тут такі, що молодь не хоче втрачати здоров’я на зелених полях, і навіть задатки не аргумент. Даніель Брандль їх мав і дебютував за збірну у 2014-му, проте вже через три роки влаштувався проектним менеджером в маркетингове агентство в Мюнхені. Серед його клієнтів і гравці "Баварії" теж:

"Я вже виміняв футболки у Верратті, Ліхтштайнера, Харніка, Себастьяна Ларссона, проте коли гравці "Баварії" приходять до мене за консультацією, вони, звісно, не знають, що я гравець збірної".

***

Життя та кар’єра Брандля - справжня норма Ліхтенштейну. Те, що витворяє "Вадуц" в єврокубках, - ні.

І не буде ніякої нової ери. Це князь Монако одружився з Грейс Келлі; його колега з Ліхтенштейну вибрав принцесу Баварську. Консерватизм панує на цьому клаптику альпійської землі, і народу це подобається.

"Дніпро-1" приїде і поїде; минуть і єврокубки, як сон, і далі все повернеться туди, де завжди було. Напевно, "Вадуц" втримається у другій лізі Швейцарії, бо ж весною йому не доведеться грати на два фронти. В кінці сезону він 49-й раз виграє Кубок Ліхтенштейну - і усі гравці та тренери відсвяткують рекорд в пабі неподалік, а містечко засне.

Лише на світанку тесть Тунахана Чічека повезе гірськими долинами свіжі яйця ліхтенштейнським домогосподаркам, і все почнеться з початку.