Караул втомився. Акценти глядача на грі АЗ із Дніпром-1

Той випадок, коли поразка не викликала негативних емоцій. Це як дивишся цікавий фільм, у якого трохи змазана кінцівка, але загальне враження від сюжету та гри акторів залишається задовільним. Принаймні особисто у мене так.

А коли читаєш у коментарях, як цю поразку порівнюють із фіаско "Шахтаря" та "Динамо", дивуєшся, наскільки далекі від футболу можуть бути люди, які про нього говорять. Начебто вони не гру дивляться, а суто стежать за титрами у лівому верхньому кутку екрану.

Поєдинок в Алкмаарі, сам по собі, вийшов в півтора рази видовищнішим за те, що ми бачили днем ​​раніше в Лейпцигу. Вже за один його перший тайм було створено стільки ж реальних загроз воротам, як за матч напередодні. Не підвів і другий, хоч у ньому і була майже півгодинна пауза: п'ятірка найяскравіших епізодів гри сконцентрувалася на початку та наприкінці тайму.

Пропустивши вже на 8-й хвилині, "Дніпро-1" зрівняв рахунок за п'ять хвилин до перерви. А програвши за фактом на 87-й, на початку компенсованого часу мав шанс відігратися знову. Парадоксально, що місія влучити у ворота АЗ випала на долю його ж гравця Базура, але кіпер Верхюлст зумів захистити їх, у відчайдушному стрибку перевівши м'яч у стійку. Самі дніпряни в цьому сенсі провели другу половину зустрічі в режимі тиші.

Вони просто втомилися, а повноцінно освіжити атаку було практично нікому – ні якісно, ​​ні кількісно. І якщо перший тайм суперники провели на рівних, то саме у другому АЗ досяг тієї ігрової переваги, яка дозволяє назвати підсумковий рахунок цілком закономірним.

Заради справедливості, і щастило цього дощового вечора не лише господарям поля. Фортуна навіть була більш прихильна до "Дніпра-1": на 29-й хвилині, при 0:1, після сейву Валефа у штангу пробив Беукема, а при 1:1, ще на 47-й, Павлідіс промахнувся по порожніх воротах, коли як кажуть, легше було по них влучити. На жаль, під завісу матчу він таки реабілітувався.

Але характерно, що цей форвард, що вийшов на заміну, в результаті запам'ятався так само, як і воротар його команди. А найяскравішою фігурою футбольного дійства я назвав би Карлссона, якого в останні півгодини на полі вже не було. У гостей у центрі уваги частіше опинявся кіпер Валеф, який три-чотири рази рятував їх від гола протягом півгодини в середині гри.

Це не означає, що гра переважно проходила біля його воріт. Саме серед цього каскаду сейвів Довбик відіграв пропущений м'яч. А ще до цього забивати могли ж він, Піхальонок і Бабенко.

Але після перерви, як то кажуть, караул втомився. І ми не маємо права звинувачувати в цьому команду, у якої двоє із трьох польових гравців на лаві запасних були захисниками; яка майже без ротації грає матч за матчем у напруженому графіку; і яка, примудряючись при цьому впевнено лідирувати у чемпіонаті, чесно та сміливо грала на перемогу, вже маючи у кишені путівку до плей-офф. Поки вистачало сил.

Команда Кучера тішить око своєю грою і не розчаровує результатами в Європі, поряд із "Шахтарем" Йовічевіча. А особисто мені вона подобається навіть більше, викликаючи дедалі виразніші асоціації з "Металістом" Маркевича. Хоча суто фактично спільне у них лише одне: Красніков.

Не влазячи у тему недавно розпіареного конфлікту, дозволю собі лише одне спостереження. Якщо прізвище Краснікова народжує асоціації з видовищним футболом (і повірте, навіть не відразу згадав про його дискваліфікацію), то Дедишин викликає в пам'яті лише печію від перманентних бур у склянці води, яка свого часу влаштовує "Карпати".

Тож не дивно, що він знову нагадав про себе саме в клубі Козловського. До речі, знову львівською. Але вимовити сакраментальну фразу: "Збіг? Не думаю" заважає той незаперечний факт, що є все-таки у Львові клуб із однойменною назвою, в якому займаються лише футболом.

Повертаючись до "Дніпра-1", думаю, лідерство після третини чемпіонату за плечима і вихід із групи в дебютний сезон у Європі дозволяють нам зробити попередній висновок: Кучер таки тренер. Не забудемо, що він очолив дніпрян цього літа.

Роти "підвальним" критикам заткнули результати. А ось мені з перших матчів сезону сподобалася гра, навіть у програній дуелі з АЕКом у кваліфікації Ліги Європи, коли в критиці не вправлявся хіба що лінивий.

І знаєте, парадоксально те, що, на мій погляд, так само легко і навіть, мабуть, цільніше тоді ж з АІКом виглядала "Ворскла", яку теж щойно прийняв Скрипник. І куди все поділося? Тим ціннішими є успіхи Кучера. Хоча, можливо, тут справа не лише у суто футбольній складовій.

Ні для кого не було одкровенням, що головним конкурентом "Дніпра-1" у боротьбі за плей-офф стане "Аполлон". І саме у нього було відібрано всі шість очок. А обійшли його на три. Довелося поколупатися з "Вадуцем" - що правда, то правда. Але завдання вирішили. А з фаворитом, котрому на старті явно поступалися, до фінішу виглядали на рівних. Поки не втомилися.

Я не знаю, як виглядатиме команда Кучера в Європі навесні, але мені було б дуже цікаво на це подивитись. Зрозуміло, за умови, що вона збереже свій потенціал. Хоча щось підказує, що втрата одного умовного Довбика може виявитися менш болісною, ніж втрата "Шахтарем" Мудрика. Але можу помилятися.

А ось прямо зараз щирість намірів "Дніпра-1" і його футбольна безпосередність, що підкуповує, можуть обернутися турнірними неприємностями в УПЛ. На тлі серйозних кадрових проблем і втоми команді доведеться провести три матчі поспіль протягом тижня. Після чого ще за тиждень – "Шахтар". Як вона з цим впорається? Чи все-таки хтось піде назустріч з перенесенням?