Кубок Крадіїв Сторіччя

Футбол на американському континенті переживає один з найважчих періодів у своїй історії. Десятки функціонерів обох континентальних федерацій перебувають під слідством в рамках корупційного скандалу ФІФА, попередній Чемпіонат Північної Америки був заплямований брудними суддівськими скандалами (тоді мексиканців тягнули за вуха, не бажаючи фінал Панама - Ямайка). Але на цьому тлі діаманти на кшталт Мессі, Неймара або Луїса Суареса виблискують ще яскравіше. І якщо щось і здатне влаштувати повне перезавантаження футболу в Новому Світі - то це турнір, що відбудеться влітку в США за участю 16-ти країн з Північної та Південної Америки, присвячений 100-річчю Копа Амеріка. Але чи не занадто це складне завдання навіть для нащадків Джорджа Вашингтона? І чи не потрібна їм самим допомогa в витягуванні їх футболу з трясовини посередності?

Народи Латинської Америки, мабуть, найбільш відрізняються трьома рисами характеру - сентиментальністю, невгамовним бажанням святкувати та фанатичною любов'ю до футболу. Копа Америка взагалі і Копа Америка Сентенаріо, або Сторіччя (жеребкування якого відбулося вчора) зокрема, підтверджують це. Адже перший Чемпіонат Південної Америки (1916-ий рік) був приурочений до сторіччя Незалежності Аргентини. А перший Чемпіонат Світу (в 1930-му році) Уругвай виблагав у ФІФА на святкування сторіччя вже своєї Незалежності. Найстаріший турнір збірних у світі (якщо не брати до уваги Олімпіаду) іноді проводився два рази на рік, а іноді вісім років не проводився взагалі (через суперечки між федераціями). Матчі турніру відбувалися то в одній країні, то в різних, то протягом двох тижнів, а то й трьох місяців. З чотирма або з десятьма збірними, на відмові Бразилії або на включенні Венесуели - турнір продовжував існувати. Тож нам скоріше залишається дивуватися тому, що ідея відсвяткувати сторіччя Копа Америка особливим турніром виникла лише чотири роки тому.

Американська мрія

"Спецвипуск" Копа Америка зовсім не випадково "вийде" в США. Цей турнір ніколи раніше не проводився за межами Південної Америки, хоча сама його назва і постійна участь запрошених збірних з півночі ніби натякали на можливість такого розвитку подій. Вже останніми роками в зв'язку з економічною кризою в зоні КОНМЕБОЛ (Федерації Футболу Південної Америки) висловлювалися пропозиції провести один з чергових турнірів в Мексиці або США. А запізніле рішення про проведення турніру (Федерація Футболу Північної Америки остаточно підтвердила свою згоду на участь лише в травні 2014-го) унеможливило проведення його в будь-якій країні континенту. Крім однієї. США має в своєму розпорядженні новітні багатофункціональні стадіони, чудову інфраструктуру і величезне бажання дивитися і розвивати футбол.

Тому лише вони могли знайти 24 стадіони-кандидати на прийняття матчів турніру вже в січні 2015-го року, з яких вже в листопаді були обрані десять. Місцева футбольна ліга MLS стрімко розвивається, складається вже з 20-ти команд, завойовує все більшу увагу місцевої преси і привертає нехай і немолодих, але ще цілком здатних грати в футбол зірок, таких як Френк Лемпард, Стівен Джеррард, Давид Вілья, Кака, Дідьє Дрогба і т. д. Середня відвідуваність зростає з кожним роком, і минулого сезону перевищила 21 тисячу. Це число здається не надто вражаючим, але справа в тому, що більшість стадіонів цієї ліги вміщують приблизно таку ж кількість глядачів. А трибуни стадіонів для американського футболу використовуються на матчах MLS лише частково. Але на Копа Америка свідомо обрані десять стадіонів "американськофутбольних" або бейсбольних команд, місткість яких перевищує 60 тисяч. А з огляду на досвід Gold Cup (головного турніру збірних Північної Америки), що регулярно відбувається в цій країні і на матчах якого збірні США та Мексики регулярно збирають по 60-70 тисяч глядачів і навіть матчі Канади і Сальвадора - близько 20-ти, не варто сумніватися в тому, що Мессі, Неймар, Хамес Родрігес і Алексіс Санчес зберуть повні стадіони.

Причому, якщо "білі неіспанські" американці не клюнуть (а чому вони клюнуть - про це нижче) - 17 відсотків американців латинського походження вже точно допоможуть. За кількістю іспаномовних США знаходиться на другому місці в світі, і переважна більшість з цих 55-ти мільйонів обожнюють футбол. Не випадково аж два приймаючих міста знаходяться в найбільш "іспанському" штаті країни Каліфорнії (14 мільйонів, більше шести в одному Великому Лос-Анджелесі). Не випадково в список потрапили міста зі штатів Арізона, Техас і Іллінойс (13 мільйонів, з них 9 у Техасі). Не випадково збірна Мексики буде грати в Х'юстоні, Глендейлі (біля Фінікса) і Пасадені (біля Лос-Анджелеса). І фінал не випадково відбудеться в штаті Нью-Джерсі, де разом з сусіднім Нью-Йорком мешкають близько 5 мільйонів іспаномовних. Можливо, Сіеттл виглядає більш дивним вибором, однак організатори не могли залишити Північний Захід без турніру, до того ж це місто є одним з найдинамічно прогресуючих в країні в економічному плані. Крім цього, вболівальники місцевого "Сіеттл Саундерс" з MLS б'ють рекорди відвідуваності та гучності підтримки в децибелах.

За будь-якої кримінальної погоди

Угода про продаж прав на телетрансляції турніру з Fox і Univision, сума якої склала 112.5 мільйонів доларів, також свідчить сама за себе. Не випадково тимчасовий голова КОНМЕБОЛ Альфредо Хавіт в кулуарах лобіював проведення турніру лише в США, тому що "там всі гроші, там всі доходи". В грошах заарештований в грудні минулого року в рамках корупційного скандалу ФІФА функціонер тямить.

Як і інший натхненник проекту, який також сидить у в'язниці за тією ж справою - Ніколас Леос. І цим висловлюванням ми переходимо до дьогтю. А його останнім часом на американському футбольному континенті багато. Ще в жовтні минулого року турнір був під загрозою зриву. Ви вже не раз чули прізвища Чака Блейзера, Джеффрі Вебба, Джека Уорнера, Еуженіо Фігейредо, Леоса та інших. Та й взагалі серед звинувачених американським правосуддям функціонерів ФІФА переважну більшість складають представники КОНМЕБОЛ і КОНКАКАФ, в тому числі і керівники проекту. Що не могло не паралізувати на деякий час підготовку до турніру.

Більш того, один зі скандалів безпосередньо був пов'язaний з самим Копа Сентенаріо. В грудні 2014-го один із власників концерну Datisa, що придбав медіа-права на турнір (за суму, що перевищує 300 мільйонів доларів) був визнаний винним в рекеті, фінансових махінаціях і хабарництві. У тому числі і за право купити ці самі медіа-права. За даними ФБР, Жозе Хавілья cплатив хабарі в сумі 20-ти мільйонів доларів, з них по три - трьом провідним особам КОНМЕБОЛ, а від 0.5 до 1.5 - кожному з решти членів виконкому. Рахунки Datisa були заарештовані, на них залишилися близько 50-ти мільйонів доларів, що належать оргкомітету турніру. В підсумку після довгих місяців, протягом яких доля турніру була незрозумілою, угоду з Датіса було анульовано, а організатори бадьоро рапортували, що турнір відбудеться за будь-якої кримінальної погоди.

Нездоровий резонанс викликав і посів групового турніру. Якщо потрапляння до першого кошика господарів з США і "кращої команди КОНКАКАФ протягом останніх стa років" Мексики цілком зрозуміло, то чому кращою командою КОНМЕБОЛ визнана Бразилія, а не 15-разовий переможець Копа Америка (рекорд) і дворазовий чемпіон світу Уругвай? І чому четвертою командою в першому кошику став не, наприклад, чинний Чемпіон Південної Америки Чилі, а Аргентина? Так, офіційно поява Аргентини пояснена її найвищим зі збірних континента місцем в рейтингу ФІФА, а успіх Бразилії, мабуть, виміряли виключно Чемпіонатами Світу. Однак не залишає відчуття, що все це притягнуто за величезні слонячі вуха з метою якомога більше убезпечити найзірковіші (хоч і не факт, що найсильніші) збірні. Щоб зрозуміти логіку у визнанні заслуг в рейтингу ФІФА і на Чемпіонатах Світу та одночасному повному ігноруванні заслуг на Копа Америка, і все це під час посіву на... Копа Америка - треба бути корумпованим діячем КОНМЕБОЛ або КОНКАКАФ.

І чому представниками Північної Америки стали саме переможці Gold Cup, Чемпіонату Центральної Америки, Чемпіонату Карибського Басейну та ще два переможця стикових матчів з кращих команд того ж Gold Cup (Трінідад і Тобаго - Гаїті та Панама - Куба)? Невже лише через нестачу часу?

Америка проти Європи проти Америки

В американському соккері вже кілька років триває боротьба ідей, боротьба концепцій між керівництвом Федерації і MLS. А насправді - між європейською футбольною концепцією (яку представляє головний тренер збірної і технічний директор Федерації Юрген Клінсманн) і американською, представленою системою коледжів і MLS. Ця неймовірно цікава тема заслуговує на окрему статтю. Тут лише коротко зазначимо, що Клінсманн оперує ідеями командного футболу, планомірного розвитку, поступового професійного зростання молоді та відсутності "его". В американському ж професійному спорті цінуються за великим рахунком лише дві речі - перемога та зірковість. Або ти суперзірка, супергерой, або переможець. А краще і те, і інше разом. І яким шляхом - не важливо, аби законним. Тому такими неприйнятними для американських вболівальників були навіть заяви Клінсманна про те, що його збірна не здатна виграти Чемпіонат Світу. Не кажучи вже про відсторонення від збірної її головної зірки Лендона Донована. Американський соккер саме через відсутність гучних успіхів і яскравих зірок й доcі не зробив стрибок вперед в очах вболівальників, регулярні виходи в 1/8 ЧС, перемоги над Мексикою на Gold Cup і Майкл Бредлі з Джермейном Джонсом не вражають уяву тих, хто бачить Леброна Джеймса, Сіднея Кроссбі та Пейтона Меннінга.

До чого все це? А до того, що влітку 2016-го до них приїдуть футбольні леброни - Мессі, Неймар, Хамес, Луїс Суарес. Суперзірки, віртуози гри та переможці. Які грають яскраво, стильно, нахабно і "без гальм". Саме таких люблять американські вболівальники. І саме тому Копа Америка Сторіччя має всі шанси на грандіозний успіх в США. Саме Копа Америка. Не Євро і не Чемпіонат Світу, де грають в "занадто" командний і загнаний в рамки футбол. Саме цей карнавал здатний зробити революцію в свідомості спортивних вболівальників США і змусити їх зацікавитися футболом на постійній основі. Що означає нові багаті ринки, мерчандайзiнг, телеправа та іншу "смакоту" для причетних до футболу людей.

Такі грошові вливання, зрозуміло, не завадять латиноамериканському футболу. Але його головна проблема - це аж ніяк не гроші, а незаконне їх використання. І є велика небезпека, що успішно проведений турнір лише посилить статус і незалежність високопосадовців-хабарників і дасть їм легітимацію і силу продовжувати свої брудні справи. Як попередні турніри часто зміцнювали силу, легітимність та самовпевненість диктаторів. Хіба що в США самі серйозно продовжать займатися раптом таким улюбленим футболом, забажають остаточно звільнити його від бруду і перебудувати за лекалами власних професійних ліг. Але найголовніше питання - чи можливо розвивати футбол "американським шляхом" - залишиться відкритим. Як і питання "чи можна європейським шляхом значно покращити американський соккер". Ці дилеми навряд чи будуть вирішені і в разі провалу збірної Клінсманна на Копа Сентенаріо і навіть в разі її перемоги в цьому турнірі. Тож на чіткі відповіді на глобальні футбольні питання за результатами турніру ми навряд чи дочекаємося. А ось на появу нових завдань і початок їх вирішення - цілком можливо.