Долгоиграющие звезды. Райан Гиггз (Манчестер Юнайтед, Уэльс)

Райан Гіггз (“Манчестер Юнайтед”, Англія)

Райан Гіггз

Вік: 39 роки
Дебютний сезон: 1990/91
Клубна кар’єра: “Манчестер Юнайтед”, 1990 – … (24 сезони, 948 матчів, 168 голів)
Кар’єра в збірній: Уельс, 1991 - 2007 (64 матчі, 12 голів), Великобританія 2012 (4 матчі, 1 гол)

Трофеї и досягнення*:

- Прем’єр-ліга (13): 1993, 1994, 1996, 1997, 1999, 2000, 2001, 2003, 2007, 2008, 2009, 2011, 2013
- Кубок Англії (4): 1994, 1996, 1999, 2004
- Кубок Ліги (4): 1992, 2006, 2009, 2010
- Суперкубок Англії (9): 1993, 1994, 1996, 1997, 2003, 2007, 2008, 2010, 2013
- Ліга Чемпіонів (2): 1999, 2008
- Суперкубок УЄФА (1): 1991
- Міжконтинентальний кубок (1): 1991
- Клубний чемпіонат світу (1): 2008
- Молодий гравець року (2): 1992, 1993
- Футболіст року за версією футболістів Професійної футбольної асоціації (1): 2009
- Спортсмен року за версією Бі-Бі-Сі (1): 2009
- Спортсмен року в Уельсі за версією Бі-Бі-Сі (2): 1996, 2009
- Увійшов до складу команди століття за версією Професійної футбольної асоціації (1): 1997–2007
- Увійшов до залу слави англійського футболу: 2005
- Найкращий гравець за всю історію “Манчестер Юнайтед”
- Golden Foot: 2011
- Орден Британської Імперії: 2007

*Подано перелік найзначніших нагород

Рекорди:

- Найтитулованіший британський футболіст
- Рекордсмен Прем'єр-ліги за кількістю матчів: 664 матчі
- Рекордсмен Прем'єр-ліги за кількістю гольових передач
- Єдиний гравець, який грав і забивав в усіх сезонах Прем'єр-ліги
- Рекордсмен “Манчестер Юнайтед” за кількістю проведених матчів
- Рекордсмен Ліги Чемпіонів за кількістю матчів
- Найбільш віковий гравець, що забивав у Лізі Чемпіонів (37 років та 289 днів, коли забивав “Бенфіці” 14 вересня 2011 року)

Статистика

На початку цього року Кевін Ашфорт, один із фанів “Манчестер Юнайтед”, просто “підірвав” інтернет, виклавши стареньке фото, зроблене батьком. На ньому він, семирічний хлопчик, сфотографований із Гіггзом, перспективним півзахисником команди. Через двадцять років Кевін, цього разу - вже із власними маленьким сином, знову сфотографувався з тим же футболістом.

“Він зробив неймовірне і фотографії це демонструють. Я виріс, одружився, в мене є син, а він досі продовжує грати… Я не думаю, що ми побачимо щось подібне знову”, - не приховує свого захоплення Ашфорт.

Справді, коли говорять про такий велетенський відрізок часу в людському житті, важко уявити і сприйняти, що це може стосуватися ігрової кар’єри одного гравця. Валлієць - не просто легенда клубу, на рівні із Фергюсоном він - ціла епоха в його історії. Адже з того моменту, як сер Алекс постукав у двері родини Гіггза, щоб запропонувати контракт юному Райану, минуло майже 27 років.

Райан з’явився на світ в столиці Уельсу 29 листопада 1973 року. Коли йому було шість років, сім’я перебралася до Англії в Суінтон (входить до складу графства Великий Манчестер). Батько Гіггза, Денні Уілсон, був професійним гравцем в регбі і причиною переїзду родини став його перехід до нової команди. Нове місто не найкраще вплинуло на сім’ю - через декілька років батьки розлучилися. Гіггз зайняв сторону матері і згодом взяв її прізвище - йому не подобалося як батько ставився до неї.

В Суінтоні хлопець почав грати за одну із аматорських команд, в якій його помітили і запропонували приєднатися до манчестерського клубу. Щоправда цим клубом був… “Сіті”.

Блакитну футболку на червону він змінив в день свого чотирнадцятиріччя. Фергюсону вдалося переконати хлопця в серйозності своїх намірів. Однією з вагомих причин був кращий контракт, який відкривав більші перспективи. Що цікаво, хлопець потрапив в поле зору тренера після настійливих рекомендацій звичайного працівника стадіону.

Вже через три роки Гіггз дебютував в футболці ”Юнайтед”. Тоді валлієць вийшов на заміну в матчі з “Евертоном”. Через два місяці він зіграв другу гру і дебютував в основному складі. Це було манчестерське дербі, в якому Райан забив єдиний м’яч (потім він говорив про автогол захисника). З висоти років цікаво читати, як в тогочасному огляді зазначали: “гравець хороший, але не з темпом Лі Шарпа”.

В своєму першому повноцінному сезоні Гіггз зіграв 51 матч, з них 41 - в основному складі. І це вісімнадцятирічний хлопець! До речі, лише в двох сезонах з усіх він матиме більшу кількість ігор. Перший сезон подарував і перші “дорослі” нагороди – Суперкубок УЄФА та Кубок Ліги.

Райан просто увірвався в великий футбол. Демонструючи впевнену та ефективну гру, він зумів одразу закріпитися в основному складі. Валлієць став першим гравцем, який двічі поспіль вигравав нагороду “Молодого гравця року”. Разом з успіхами прийшла слава, яка могла запаморочити голову. Але, на щастя для Гіггза, його тренером був Алекс Фергюсон. Славнозвісні виховні розмови, а десь - і штрафи, не дали можливості втратити землю під ногами.

Гіггз став одним із перших “пташенят Фергюсона”. Шотландець, як і легендарний Басбі, хотів створити команду, що буде домінувати не лише в Англії, а й підкорить Європу. В 1997 році ця команда зупинилася на відстані витягнутої руки від омріяного трофею – півфінал Ліги Чемпіонів. Перемогти вони змогли через два роки. В фінальному матчі Райан своїм ударом-передачею допоміг відзначитися Шерінгему.

За підсумками сезону валлієць потрапив в символічну збірну Ліги Чемпіонів. Йому це вдавалося десять разів поспіль з 1992 по 2002.

В рік дебюту в дорослому футболі Гіггз вперше зіграв за збірну Уельсу. Ця частина його кар’єри залишається неповноцінною - він став однією із зірок, які жодного разу не зіграли на ЧС чи ЧЄ.

Втративши надії потрапити на великий футбольний форум, півзахисник в 2007 вирішив завершити кар’єру в збірній. На його рахунку 64 матчі і 12 голів в складі драконів. Також Гіггз зіграв за збірну Великої Британії на Олімпіаді в Лондоні в 2012-му році, де зумів відзначитись голом.

На початку двохтисячних в Райана почалися ювілеї: 10 років в команді, 100 забитих голів, кількість матчів у складі "Червоних" перевалила за шість сотень. У тій команді Гіггз став гравцем, який найдовше грав у складі “Юнайтед”. Хто б міг подумати, що всі ці досягнення переростуть в фантастичні рекорди.

В 2008 році “Манчестер” знову зумів взяти Лігу Чемпіонів. У цей час валлієць перетворився на гравця ротації. В молоді роки Райан вирізнявся своєю витривалістю, працьовитістю та швидкістю. Гіггз був “легким” півзахисником з чудовою лівою. Для нього не було проблемою самотужки створити небезпеку на фланзі: він обігравав суперників і пробивав по воротах, або віддавав гострі передачі партнерам. Це все було з сумішшю футбольного інтелекту та певної вишуканості в діях.

Вік робив своє і йому не вистачало динаміки та витривалості. В 2009 році сер Алекс вирішив перевести Райана в центр поля. Тоді ж Фергюсон висловився про свою зацікавленість у Гіггзі, як в одному з тренерів клубу після завершення його ігрової кар’єри.

Сам Фергюсон вже не тренує, а Райан, перепідписуючи з року в рік контракт, продовжує грати й нині. Зараз у нього нова роль в клубі - граючий тренер. Він, як і Фергюсон, націлений на результат - швидко забуває успіх і одразу починає готуватися до нових звершень, більше приділяє уваги поразці ніж новій перемозі.

Можливо, пізніше валлієць зможе стати хорошим тренером і навіть очолити “Юнайтед”, а поки що можна сказати, що саме такий підхід дозволяє грати довго і не опускатися нижче свого рівня.

В 2011 році Райан Гіггз був названий найкращим гравцем за всю історію “Манчестер Юнайтед”. Він зумів перевершити Едвардса, Чарлтона, Беста... На перший погляд, валлієць не виглядає настільки яскраво як вони, не є таким харизматичним як Рой Кін чи король Ерік, у нього немає стільки зовнішнього блиску, ефектності як в Роналду, він не вигравав золотий м’яч як Деніс Лоу…

Дійсно, протягом усіх років виступів за “Юнайтед” Гіггз рідко був ключовою фігурою, тим гравцем, який міг самотужки тягнути за собою команду або виділятися серед інших. Проте, його найбільша заслуга і те, чим він дійсно виділяється, - високий рівень, який Райан демонстрував протягом усієї кар’єри. Правий був Кевін Ашфорт, адже нині на найвищому рівні подібного гравця просто не має.

Фото - Getty Images