Особливості англійського чемпіонату. Тактичний аналіз матчу Ліверпуль - Челсі

"Ліверпуль" виграв останніх одинадцять матчів в Прем’єр-Лізі і в притул наблизився до дев’ятнадцятого чемпіонства. Що стосується "Челсі", то навіть перемога в цій грі не дозволила б підопічним Моуріньо вийти на перше місце. З огляду на ситуацію в турнірній таблиці і матч в середу проти "Атлетико" в Лізі Чемпіонів Жозе Моуріньо отримав дозвіл від керівництва "Челсі" зіграти проти "Ліверпуля" не основним складом. В аналізі матчу "Атлетико" проти "Челсі" ми відзначали, що в матрацників була певна перевага в свіжості, адже перед цією грою саме в команди Сімеоне був один "лишній" день на відновлення. Тому таке рішення від наставника пенсіонерів зрозуміти можна, без максимального руху, об’єму на полі шанси в матчі-відповіді були б меншими, а давати такий об’єм через два дні на третій вкрай важко, особливо на прикінці сезону.

Формації команд

Зазнала певних змін і побудова "Челсі. Якщо в Мадриді це було "4-1-4-1", то в Ліверпулі гра в захисті вибудовувалась "4-4-1-1". Незмінним для Моуріньо залишилось ширше розташування півзахисників від захисників на полі, опускались вниз і Салах, який грав на місці правого вінгера, і Шюррле, що грав в позиції лівого вінгера, обидва покривали зони крайніх захисників. Глибоко в захисті було "6-3-1", але з повернутим трикутником в центрі вістрям вверх, що зменшувало дистанції між Демба Ба і Лемпардом і, відповідно, трішки полегшувало вихід в швидкі контратаки через короткий та середній пас. В матчі проти матрацників, де трикутник в середині був повернутий вістрям донизу, а відстань між двійкою центральних півзахисників і форвардом була більшою (6-3-0-1), вихід в атаки будувався переважно через довгий пас.

В рідких позиційних атаках пенсіонери перебудовувались на "4-2-1-3 завдяки руху від крайніх форвардів вперед, але двійка опорних незмінно залишались низько розташованою на полі, з чітким поділом 6 на 4 в сторону захисту.

Брендан Роджерс також провів зміни в тактиці своєї команди в порівнянні з матчем проти "Ман Сіті". Тоді Роджерс віддав перевагу системі "4-3-1-2" з ромбом в центрі поля, що постійно формувало чисельну перевагу на цій ділянці поля, дозволяло Стерлінгу на швидкості входити в зони за спину центральним нападникам і при захисті дуже високо зустрічати Фернандіньо, не дозволяючи вільно розвивати атаки городян вже на першій її стадії. Тепер наставник червоних вибрав класичну схему "4-3-3" з широко розташованими крайніми форвардами Стерлінгом і Коутіньо в початковій фазі атаки, а також зі звуженням та виходом в зони інсайда вище, в таких випадах ширина атаки покривалась від крайніх захисників. Джеррард - нижній опорний, а над ним - Ален і Лукас Лейва. В захисті "Ліверпуль" перебудовувався на "4-1-4-1", високо зустрічаючи суперника на його половині поля.

"Ліверпуль" отримав територію і контроль м’яча, до прикладу, в першому таймі в гостей загалом була 121 передача проти 292 в господарів поля, мерсисайдці працювали значно точніше - 85% точних передач проти 66%, але це було викликано простором, який отримали підопічні Брендана Роджерса в середині поля, натомість брак в передачах у "Челсі" в першу чергу викликаний великою вертикальною направленістю передач. Можемо також говорити про те, що гра розвивалась за сценарієм обох наставників - контроль території, пресинг і тиск від "Ліверпуля" і дуже компактно в захисті з можливістю виходити в контратаки для "Челсі". До вище приведеної статистики першого тайму ще можна додати, що до перерви в господарів поля було 6 гострих передач, а в гостей – 4. Проте "Ліверпуль" не використав свої підходи до воріт Шварцера, а помилкою Стівена Джеррарда скористався Демба Ба. Як наслідок, не логічні 0:1 після 45 хвилин гри.

З поновленням гри Брендану Роджерсу необхідно було вносити зміни, тож ближче до 60 хвилини матчу наставник повернувся до системи "4-3-1-2". Замість Лукаса Лейви на поле вийшов Старрідж, що розташувався на вістрі з Суаресом, Стерлінг під ними, а Коутіньо в позицію правого атакуючого півзахисника. Моуріньо замінив по позиції Салаха на Вілліана, але й тактично відреагував на зміну системи в "Ліверпуля". Пенсіонери перебудувались на "4-1-4-1, де Матіч був нижній опорний, який мав контролювати рух Стерлінга в зоні між лініями захисту. Абсолютно ідентичний тип захисту від Моуріньо до того, який ми бачили у вівторок проти мадридського "Атлетико".

Як і в першому таймі територія і контроль м’яча були в господарів поля, вони більше загострювали гру, але так і не змогли подолати дуже високу насиченість гравцями останньої третини поля. Можливо, десь і фортуна відвернулась цього вечора від підопічних Роджерса, адже кількість хороших підходів до воріт була достатньою. На прикінці матчу "Челсі" реалізував одну з своїх не багатьох контратак в другому таймі. 0:2 і тепер вже не все залежить від "Ліверпуля".

Статистика

Підсумки

Звичайно, можемо говорити, що "автобус" Моуріньо працює добре проти будь-якої команди, але що впершу чергу хвилювало наставника перед матчем з "Ліверпулем"?

В червоних найбільше проникаючих передач в АПЛ – 176, до прикладу, другий за цим показником лондонський "Арсенал" - 129. Щоб максимально убезпечити себе, Моуріньо потрібно було зіграти щільно між лініями, не даючи виконувати ці передачі, і низько в захисті, не залишаючи простору за спинами. "Ліверпуль" здатен дуже швидко розгортати свої контратаки, маючи попереду трійку швидкісних гравців, тому для Жозе вкрай важливо було не пропустити першим. "Автобус" читався і він знову працював достатньо добре.