Фінал Кубка Англії. Крiстал Пелас - Манчестер Юнайтед 1:2. Кубок не для Хеннессі

"Крiстал Пелас" - "Манчестер Юнайтед" 1:2
Голи: Джейсон Панчеон 78 - Хуан Мата 81, Джессi Лiнгард 110
"Крiстал Пелас": Вейн Хеннессі, Джоел Ворд, Скотт Данн (Едріан Маріаппа 90+4), Йоан Кабай (Джейсон Панчеон 72), Яннік Боласi, Вiлфрiд Заха, Майл Єдинак, Джеймс Макартур, Коннор Вікхем (Дуайт Гейл 86), Папе Ндіайє Суаре, Дем'єн Делейні
"Манчестер Юнайтед": Давiд де Хеа, Маркос Рохо (Маттео Дарміан 66), Хуан Мата (Джессі Лiнгард 90), Антоні Марсьяль, Вейн Руні, Кріс Смоллінг, Майкл Каррік, Дейлі Блінд, Луїс Антоніо Валенсія, Маруан Феллаїні, Маркус Рашфорд (Ешлі Янг 72)
Попередження: Скотт Данн 47, Дем'єн Делейні 62, Джеймс Макартур 108 - Кріс Смоллінг 18, Маркос Рохо 40, Хуан Мата 45, Вейн Руні 87, Маруан Феллаїні 101, Кріс Смоллінг 105, Джессі Лiнгард 111
Видалення: Крiс Смоллiнг 105

Якщо хтось буде говорити про незначність Кубка Англії в наш час, йому просто варто показати 10 хвилин перед стартовим свистком. Принц Гаррі, що тягне руки кожному (!) гравцю; сто тисяч на трибунах; виконання гімну відомою співачкою; фантастичне шоу перед грою… Найстаріший турнір в історії не дарує величезної купи грошей, але дає можливість доторкнутися до великого.

Ван Гаал перед самим фіналом посварився з Депаєм, публічно висловив невдоволення його самовіддачею – але, чесно кажучи, до фіналу це мало мало відношення. Мемфіс півтора рази в сезоні зiграв для «червоних дияволів» важливу роль, і сьогодні у «МЮ» вийшов найсильніший склад. Треба відзначити, що тренер повірив у вікового Карріка – і він не підвів; ну а ставка на Валенсію – райт-бека, Руні в центрі поля і Мату на флангу давно звичні. А ось Пардью заради фіналу відмовився від 4-4-2: на вістрі дуже корисно діяв Вікхем, з флангів його підтримували Заха з Боласi, а Гейл вийшов тільки на заміну.

На 12-й хвилині лічильник показав відсоток володіння м'ячем: 79 на 21 на користь «Манчестер Юнайтед». І жодного небезпечного моменту з гри – Феллаїні разок колупнув м'яч після кутового, і все. «Пелас» з-під пресингу виходив як мінімум не менш небезпечно: Вікхем навіть відправив м'яч у сітку, але арбітр раніше свиснув через фол Смоллінга. «Вемблі» навіть пошумiв, що епізод не дали дограти, а Боласi з того самого штрафного пробив точно під поперечину – де Хеа врятував.

Ближче до середини тайму «МЮ» все ж включив оберти. Хеннессі витягнув підступний удар Мати, Феллаїні новим ударом головою дивом не влучив у ворота. А в найбiльш явному до перерви епізоді Марсьяль бив, здавалося, в порожній кут, але на шляху м'яча став Уорд… «Орли» терпіли, відбивалися і при цьому не тулилися до воріт. Контратаки у команди Пардью були дуже вишколені, суперник з ними справлявся тільки ціною дрібного фолу. До перерви на картці опинилися Смоллінг, Рохо і Мата – не дуже приємно для матчу, який може затягнутися.

Як футболісти влучають в такий крихітний об'єкт, як хрестовина, але не цiлять у величезні ворота? Той самий Феллаїні примудрився з ударної позиції потрапити точно в перетин штанги і перекладини. Трохи пізніше Марсьяль замикав навіс, але потрапив в штангу – а далі гостям довелося взяти паузу. «Пелас» тримався з останніх сил, але «МЮ» теж ламав зуби об оборону «орлів». Вийшло саме відображення побоювань в анонсі: півзахист «МЮ» набагато сильніший за півзахист «Пелас»; оборона – теж, напад – теж; але коли атака «МЮ» (чисто статистично 10-е місце в лізі) билася об захист «орлів» (10-11 місце), сили були рівні.

Пардью, може, і не входить в число найбільших філософів XX століття, але своєю командою він керує здорово. Ресурси «Пелас» обмежені, великих футболістів у нього немає – але коли гравець Алана виходить на заміну, він знає, що робити. Феллаїні (!) невдало виніс м'яч, Ворд просто блискучим пасом вивів один на один Панчеона – а британцеві не склало труднощів переграти де Хеа. І залишилися б топи з Манчестера без титулу, якби не їхній лідер. Руні чудово протягнув м'яч по флангу, навісив – а Мата після знижки Феллаїні відправив м'яч у сітку. Правда, трохи пощастило з рикошетом від Ворда…

В овертаймі помилок стало більше, і в обох команд вистачало гольових нагод. Найбiльш реальними шансом «Пелас» був вихід один на один Гейла, але де Хеа врятував – у «МЮ» ж Каррік бив головою в дальній кут, але трохи не влучив. І так вже вийшло, що на другий удар долi «червоні дияволи» теж відповіли голом. Варто було Смоллінгу отримати другу жовту (ще й перед перервою), як у гостей пройшла разюча атака, в кінці якої Лингард фантастичним ударом вразив дев'ятку. Штурм «Пелас» в останні хвилини успіху не приніс.

Фінал Кубка Англії дав зрозуміти, як «МЮ» з такою грою ледь не заліз в зону Ліги Чемпіонів. При всіх проблемах з позиційною атакою, формою лідерів, трансферною кампанією etc. у «червоних дияволів» залишилися бійцівський дух і бажання перемагати. Так, вони грають погано. Але вони з цього приводу не паряться і борються, поки є шанси. Такі команди й виграють Кубок Англії.

P.S. А найдовше Кубком Англії володів «Портсмут». «Помпеї» виграли його в 1939-му році і всю війну залишалися чинним володарем трофея.