Рок-н-гол. Як співак Роббі Вільямс невдало інвестував у футбол

Читайте автора у твіттері: Follow @TheRyzhenko

Сьогодні свій 44-й день народження відзначає британський співак Роббі Вільямс. Як і будь-який брутальний музикант Вільямс крім музики знаходить час для наркоти, постійних запоїв, періодичних зйомок, а останнім часом ще й сім'ї. Йому навіть вдалося залишити свій слід у футболі. Олександр Риженко розповідає про зв'язки Вільямса зі спортом.

Вільямсу-молодшому було всього три, коли його батьки вирішили закінчити муки один одного і подали на розлучення. Роберт разом із сестрою залишився з матір'ю, однак це не завадило батькові залишити значний слід в житті свого нащадка. По-перше, Пітер Вільямс (більш відомий під псевдонімом Піт Конвей) за покликанням комік та співак, плюс він був ліцензіатом футбольного клубу "Порт Вейл", який часто перебував на других ролях в регіоні за більш заможними сусідами зі "Сток Сіті". Втім, близькість до клубу і традиційна для Британії підтримка, яка передається "від батька до сина", допомогли і самому Роббі залишитися вірним скромному "Порт Вейлу", а не перебігти до "Стоку".

Читайте також: Дочка футболіста і вболівальниця Ліверпуля. Вона виграла Australian Open 2018

Крім невеликих труднощів у батьків, в іншому дитинство майбутньої зірки мало чим відрізнялося від однолітків. Були спроби вже в школі проявити себе на сцені у виставах, однак у щось серйозне це не вилилося. По закінченні навчання на перших порах мати влаштувала сина помічником у квітковий магазин, яким сама ж і володіла. Першою самостійною спробою розжитися грошима для нього стала робота з продажу вікон. Надовго там затриматися не вдалося: кожному другому він говорив, що це "маячня собача", а не вікна, які треба ставити у себе вдома. Логічно, що на цьому його кар'єра у віконному бізнесі закінчилася, а стати на музичну стезю також допомогла мати. Якось вона принесла додому листівку з оголошенням, що починається прослуховування в "хлопчачу" групу Take That. Роберт зважився і не прогадав.

Вільямс ніколи не володів зразковим характером, тому мало хто на початку 90-х, коли зароджувалася група, зробив би ставку, що саме йому з усієї п'ятірки Take That вдасться досягти найбільшої популярності. Це був бухар і ще той мудак, для якого не становило проблем пересваритися з усіма колегами, навіть якщо він їх не знав особисто. У 90-х Роббі періодично з'являвся на людях у футболці "Порт Вейла", однак його погана слава, що бігла перед ним, навряд чи стала б гарною рекламою для клубу. Навіть його музичний лейбл подумував попрощатися зі співаком, обговорюючи у вузькому колі ідею купити тому квиток в один кінець до рідного Сток-он-Трента. Вистрілити вдалося завдяки синглу "Angels", який і понині залишається візитною карткою Вільямса. А далі, що називається, поперло.

Вільямс не соромився у розмовах частенько козирнути футбольними знаннями, які порівняно від його колег поширювалися набагато далі, ніж "футбол - це 22 мужика і один м'яч". Менеджери вирішили використовувати це в потрібних цілях, й одним із перших в цьому досяг успіху EA. Компанія запропонувала Роббі стати "голосом" заставки FIFA 2000, використавши одну з його пісень. Співак затявся тільки на одному пункті майбутнього контракту, і це не гонорар: у гру повинен бути доданий його улюблений "Порт Вейл". Розробники дали "добро", тому богом забутий англійський клуб несподівано опинився в розділі "Інший світ", а Вільямс став автором одного з найбільш легендарних саундтреків культової гри.

Керівники "Порт Вейла" були так зворушені, що відразу ж почали підкочувати до Вільямса із проханнями допомогти ще й фінансово, але співак впевнено відповідав відмовою, концентруючись на колекціонуванні музичних нагород, які почали сипатися на нього з усіх сторін: від MTV до звання найпопулярнішого треку пивнухи №3 міста Бірмінгема. Разом із визнанням на Вільямса неймовірним потоком почали сипатися зі всіх сторін й гроші. Йому платили вже за те, що він дихав. EMI зробила співака найбільш високооплачуваним поп-виконавцем, запропонувавши контракт на 80 млн. фунтів. Кудись їх потрібно було вкладати, і Вільямс вирішив - у футбол. У 2002-му він перебрався до Лос-Анджедеса, де перед архітекторами поставив завдання, відбудувати за його будинком футбольне поле: "Адже я дитина. Я зробив те, що захотіла дитина всередині мене".

Вільямс навіть заснував в Лос-Анджелесі свій футбольний клуб, названий "ЛА Вейл", за який виступали друзі та друзі друзів. Як видно з назви, тематика рідного "Порт Вейла" не була забута й тут. "Ми були єдиною командою аматорської ліги Лос-Анджелеса, в якої був свій автобус. Терпіти не можу автобуси, але в нашому можна було відкинути крісло і дивитися нарізку моментів з Чемпіонату світу 1974 року".

Але красивою історії не вийшло: вже за рік після створення команди Роббі в засмучених почуттях вирішив закрити проект. За чутками, два його компаньйони, що якраз і займалися розвитком клубу поки співак гастролював, нагріли Вільямса на 200 штук кожен.

Не виключено, що на його помилках вчився один із головних кентів Вільямса Девід Бекхем, франшиза якого вже дуже скоро дебютуватиме в MLS.

Що цікаво, практично паралельно з існуванням "ЛА Вейл" музиканта таки вмовили вкластися і в оригінальний "Вейл". Співак купив акцій клубу, який йшов у могилу, на 250 тисяч фунтів. Однак і тут Уїльямсу довелося зазнати невдачі: ці гроші не допомогли "Порт Вейлу" вибратися з фінансової кризи, і 2012-го у клубі була введена адміністрація, а це означало, що всі акціонери залишалися ні з чим.

Одним із головних і найбільш успішних футбольних проектів Вільямса залишається серія благодійних матчів, ідея про які вперше виникла у 2006-му. Soccer Aid проходить раз на два роки, коли співак в літній день збирає на "Олд Траффорд" відомих особистостей пограти перед 80-тисячним натовпом у футбол, а всі виручені гроші відправити до "Юнісеф". У 2014-му в складі команди "Решта світу" навіть засвітився Андрій Шевченко. Очікується, що наступна зустріч відбудеться перед Чемпіонатом світу, на початку літа 2018-го.

По суті, ці матчі плюс колекція футболок збірної Англії зараз єдине, що Вільямса пов'язує з футболом. Навіть від дому з полем він вирішив позбутися. Років десять тому в британській пресі курсували дикі чутки, що Роберт може купити "Ньюкасл", та у 2017-го журналісти вирішили йому про це нагадати.

"Якщо колись і станеться таке, що я опинюся власником футбольного клубу, то це буде тільки мій рідний "Порт Вейл". Проблема в тому, що я не часто буваю в Англії, щоб вкладатись у такі проекти. Тому найближчим часом не чекайте".

Під кінець минулого року Вільямс випустив вже другу свою автобіографію, яка охоплює останні десять років його життя. За цей час він встиг себе окільцювати, обзавестися двома дітьми, став менше гробити свій організм, а в розмовах все частіше проскакує тема здоров'я. Навіть в одному зі своїх благодійних матчів він вже не брав участі через можливого пошкодження, за яке страховики не були готові робити виплату.

"У мене два диска на спині труться один об одного. Мені вже за сорок, і це треба прийняти. Коли вам 18 або 19, ви вважаєте, що ніколи не постарієте. Ну, а зараз моє тіло виснажується".

Роббі як камео кілька разів з'являється в кінці кліпу. Це один з рімейків 1998 року на відому пісню Three Lions, випущену ще в 1996-му з нагоди чемпіонату Європи в Англії