Але поки Венгер тренує, я - іще малий

Рішення Арсена Венгера піти у відставку з посади головного тренера "Арсеналу" - мабуть, головна новина сезону 2017/18. Масштаб особистості настільки великий, що про неї будуть говорити ще довго. Напередодні протистояння в турнірі, який може стати лебединою піснею легендарного француза, Антон Павлушко ділиться своїми емоціями, які спровокувала ця подія.

Я не пам’ятаю, хто тренував лондонський "Арсенал" до Венгера. А Ви? А без Вікіпедії? Отож.

Так вже сталось, що перше покоління після СРСР почало користуватись інтернетом і отримало змогу оперативно дізнаватись про футбольні новини з Англії, коли однією з провідних команд там був саме лондонський "Арсенал" Арсена Венгера.

Про "Ліверпуль" 70-80-х, про кращі часи "Нотінгем Фореста" та про успіхи "Лідса" я тільки читав, але ці команди фактично ніхто окрім британців не бачив. Тільки що поодинокі матчі в єврокубках. Перший англійський футбол, що побачили у нас, це була вже саме Англійська Премьєр-Ліга з "Манчестер Юнайтедом" Алекса Фергюсона, "Ньюкаслом" Ширера та "Арсеналом" Арсена Венгера. Так, доречі АПЛ взагалі було заснована тільки у сезоні 92/93 – до того це був звичайний Чемпіонат Англії з футболу, як писали у нас у пресі про кожен чемпіонат такої-то країни з футболу (Football League First Division). Без всяких "прем’єр-ліг". Мода на них з’явилась тільки після АПЛ (окремий привіт нашій УПЛ)

Перше десятиріччя існування АПЛ було ледь не повною гегемонією "Манчестер Юнайтед". Тим цікавіше було дивитись, як іноді з’являлись команди, які забирали в Фергюсона той чи інший трофей. Так вже сталося, що більше за все надій в битві проти "МЮ" покладали на "Арсенал". І він цю надію виправдовував – три чемпіонські титули це доводять. Проте, останнього разу це сталось аж у сезоні 2003/04 – з тих пір вже виросло ціле покоління нових вболівальників, для яких "Арсенал" – не чемпіон.

До АПЛ поступово приходили шалені гроші. Багато в чому завдяки Венгеру, команда якого робила чемпіонат цікавим. Проте гроші робили свою справу і Венгер зі своєю точковою трансферною політикою не міг з ними тягатись. Якщо до появи в "Челсі" Абрамовича "Арсенал" був першою-другою командою в АПЛ (скоріш другою, бо першим все ж був МЮ), то поступово скотився до другої-третьої, потім гроші прийшли до "Манчестер Сіті", "Ліверпуля", "Тоттенхема" і пішло поїхало. "Арсенал" скотився до команди, що часто мала тільки теоретичні шанси на чемпіонство, фінішувала в зоні єврокубків, часто в зоні кваліфікації до Ліги Чемпіонів. Про протистояння з МЮ/МС/Челсі вже ніхто особливо не згадував, тут би за четверте місце з "Евертоном" чи "Ліверпулем" поборотись.

В свою чергу дещо покращились результати в Кубку Англії, на який частенько забивають гранди, бо місце в зоні ЛЧ принесе більше грошей ніж чергова допотопна чашка (ще ж є Кубок англійської Ліги – там навіть Арсенал не напрягається).

У Венгера завжди був дивний склад. Вони дуже рідко витрачали шалені гроші на футболістів (ну були винятки, але то таке), це при тому, що для багатьох інших команд єдиним можливим підсиленням для АПЛ була купівля якогось розкрученого гравця з-за кордону чи у супротивника. Венгер завжди вмів знайти якогось нікому не відомого молодого гравця чи дешевого легіонера, випускав його на поле і у футбольному світі народжувалась нова зірка – Анрі, Вієйра, Анелька, Фабрегас, Окслейд-Чемберлен, ван Персі, Уолкотт, Юнгберг, Коло Туре, Уілшір, Ремзі і багато інших.

А в найбільш вдалі часи у Венгера в захисті стояли суцільні пенсіонери, яким разом було 100+ років, а умовний Олег Лужний був чи ледь не наймолодшим гравцем.

І оця мішанина з досвічених дядьків (ви Девіда Сімена пам’ятаєте?) та нікому не відомого молодняка давала жару! Їм часто чогось бракувало – то грошей, то ще декількох турів :), то просто везіння чи довгої лави запасних. Іноді навіть здавалось, що це Венгеру пороблено – так було сумно за команду, що показувала класний футбол, швидко видихалась, травмувалась, підводилась і таки чіплялась за єврокубкову зону. Ех...

А ще до Венгера гравці йшли самі, тому що це бренд. Коли є вибір, заробляти 2 мільйони в Челсі, чи 1 мільйон, але тренуватись у Венгера, то багато обирали саме другий варіант. І всі знали, що в команди є свій почерк і гравець буде зростати.

Так, все це було красиво і якось навіть романтично, проте дійсність давала про себе знати. По фінансах "Арсенал" не може тягатись з грандами. Точніше, з фінансами все гаразд. Проблема в тому, що клуб не готовий тратити гроші, так як це роблять інші. І Венгер частково винен в цьому, тому що саме він привчив власників досягати успіху малими ресурсами. Настали часи, коли лише однієї зірки у складі не достатньо для того, щоб виграти щось серйозне.

Можливо, керівництву "Арсенала" треба було розлучитись з Венгером набагато раніше, але не факт, що новий спеціаліст зможе досягти навіть такого рівня. Схоже, зараз в "Арсенала" будуть важкі часи. Через це проходили багато клубів, які роками покладались на фігуру одного одіозного тренера, з яким рано чи пізно доводилось прощатись. За прикладами далеко ходити не треба – "Динамо" і Лобановський, "Спартак" і Романцев, "Локомотив" і Сьомін, "Осер" і Гі Ру, "Вердер" і Шааф. І деякі з цих команд так і не втримались на звичному рівні і ще роками намагались підшукати адекватну заміну.

Ну і дещо лірики. Для багатьох разом з епохою Венгера йдуть останні фігури футбольного дитинства. Я не знаю, чи буду я колись вболівати за новий лондонський "Арсенал", але я точно знаю, що за "канонірами" Венгера було завжди цікаво спостерігати і він дарував емоції. Дякую за них.

PS. До пісні відомого українського гурту ТНМК можна додати і такий приспів

Але поки Венгер тренує
Поки він ще канонір
Я – іще малий