Англія
Англія

Англія - результати і розклад матчів, турнірна таблиця, новини.

Пеп Ґвардіола: Шість пісень, які описують моє життя, кохання, футбол та сім’ю


Переклад інтерв'ю Хосепа Ґвардіоли в ефірі BBC Radio 5 live

Пеп Ґвардіола: Шість пісень, які описують моє життя, кохання, футбол та сім’ю

Від скромної дитини, що грала футбол на порожніх вулицях, до тренера, який завоював гру, та батька, який з улюбленою музикою ховається від світу за зачиненими дверима свого дому.

Наставник “Манчестер Сіті” Пеп Ґвардіола обрав пісні, які допомогли йому описати визначні моменти життя та кар’єри, - в ексклюзивному інтерв’ю іспанському журналісту Ґільєму Балаґу для BBC Radio 5 live.

Ґвардіола детально розповів про своє виховання, сім’ю та особливі стосунки з людьми Манчестера, відповідаючи на запитання про майбутнє.

Він також розповів про ніч, коли його дружина та дочка пережили терористичну атаку на “Манчестер Арену”.

“Нам пощастило. Багато інших людей постраждали”

Don't Look Back in Anger від Oasis (1996)

Slip inside the eye of your mind

Don't you know you might find

A better place to play

Ви навіть уявити не можете, як я люблю цю пісню. Це щось неймовірне. Вона покращує мій настрій, коли її прослуховую - це шедевр. Кожного разу, коли ми гуляємо разом, ми її співаємо. Я люблю це.

Мені подобається. Після того, що сталось на арені в Манчестері, пісня стала належати людям, розумієте? Як в тому відео, коли посеред тиші в натовпі одна жінка почала її співати, а решту її підтримали - цей момент такий зворушливий для мене та моєї сім’ї.

Коли сталась атака, я був удома разом зі сином, тоді як дружина з дочкою були там - на арені.

Вона зателефонувала мені, але лінії уже на той час “лягли”. Вона сказала: “Щось сталось й ми тікаємо, але не розуміємо, що відбулось”. І зв’язок зник. Ми намагались зателефонувати їм знову, але це не працювало. Тому рушили туди й після п’яти чи шести хвилин вона набрала знову й сказала: “Ми вийшли звідти, повертаємось додому.”

Нам пощастило. Багато людей постраждало. Таке життя. Ми були в кращому положенні, ніж бідолахи, яким не пощастило.

“Кожен чоловік має свій прихисток. Для мене це дім”

The Healing Day від Білла Фея (2012)

It will be OK on the healing day

No more coldest place

On the healing day

З музикою так: інколи - це мелодія, а інколи - слова. Ця пісня завжди буде нагадувати мені про період життя в Манчестері. Я слухав її багато разів. Люблю її, люблю Білла Фея.

Це ідеальна пісня для того, щоб залишитись вдома та слухати її, читаючи книгу чи граючись із дітьми. Кожен чоловік має свій прихисток. Коли я виснажений, то для мене це дім.

Лише вдома я почуваюсь у безпеці. Маю на увазі безпеку, коли за тобою не стежать, не оцінюють. Зачиняю двері й почуваюсь у безпеці.

Я знаю свою роботу з 18 чи 19 років. Я прожив у такому стилі багато років й це не проблема для мене. Я розумію, я граю гру.

Та коли я тікаю від усього, то додому. Дім, дружина, діти - це єдине місце, де я можу робити все, що захочу. Де я вільний робити усілякі безглузді речі й не бути за це осудженим.

Моя дружина Крістіна, наші кохані діти. Це завдяки її присутності. Моя сім’я знає, я можу бути з ними, але не з ними. Інколи, я вдома, але я не вдома. Вони кличуть: “Пеп! Пеп!”, але знають - зараз я у своєму світі.

Моя робота вимагає дуже багато. Крістіна - неймовірна жінка, не лише неймовірна мати. Якщо говорити про переїзд до Нью-Йорка, Мюнхена й сюди, то якби вона вирішила не переїжджати - я б не переїхав. Мене б не було тут - в роботі такого роду я не можу бути самотнім, без своєї сім’ї.

“Я не був дитиною, яка ходила на вечірки”

Fiesta від Жоана Мануеля Серрата (1970)

Сьогодні аристократи та нікчеми

Відомі та маловідомі

Танцюють та тримаються за руки, не турбуючись про свій вигляд

Серрат - один з найкращих співаків Каталонії. Його пісні завжди дарують мені радість. Я дуже люблю їх. Ця пісня про вечірку на свято Святого Жоана - типову каталонську вечірку, яку влаштовують 23 червня з вогнями на пляжі та вулицях. Усі танцюють та весело проводять час.

Я не був парубком, який багато ходив на вечірки. В 13 років я уже відвідував академію “Барселони”. Завжди намагався фокусуватись на цьому й не ходити на дискотеки чи в бари, щоб напитись там. Але літом, коли навчальний рік завершився, усі йшли на вечірку до свята Святого Жоана. Й ця пісня нагадує про моє малесеньке місто Сантпедор, коли я був юним.

Думаю, неможливо прожити щасливіше дитинство й бути щасливішим хлопчаком, ніж був я. Ми не були багатою сім’єю. Звичайні люди, швидше бідні, ніж багаті, в маленькому місті. Кожен день я проводив на вулицях, на яких не було світлофорів та авто, катаючись на велосипеді та граючись - футбол, баскетбол, теніс, басейн.

Чудово це пам’ятаю. Прокидався, йшов на вулицю, потім школа, потім знову повертався на вулицю, поки мама не казала: “Все, час вечеряти та повертатись додому.”

Часи дуже змінились і я не скаржусь, але думаю, дітям трохи бракує цього зараз. Особливо, якщо ви живете у великих містах. Я жив у Барселоні, Нью-Йорку, Мюнхені, тепер в Манчестері. Але я був такий щасливий в той період мого життя - у мене чудові спогади.

Зараз я не такий, яким був дитиною. Це нормально. Я й не такий, яким був рік тому. Але основи ті самі. Освіту, яку здобуваєш від батьків, у школі, у колі друзів - це завжди щось таке, що ти пронесеш через усе життя. Але ми змінюємось: я був хлопцем, а зараз - батько. Можливо, через кілька років стану дідусем.

“Я не соромлюсь показати свою любов”

Amor Particular від Льюїса Льяка (1984)

Разом ми йшли з тобою

В радості разом, у смутку разом

Й дуже часто ти наповнювала пустоту моїх слів

Це одна з найкращих пісень про кохання, які я коли-небудь чув. Інколи під час зустрічі з кимось з англійців я хочу перекласти її для них. Це дійсно справжня пісня.

Льюїс Льяк - одне з моїх натхнень. Цей каталонський співак є легендою в Каталонії. Він один з тих, кого найбільше обожнюють, один з найпопулярніших. Як Серрат. Це завдяки багатьом пісням, але ця - особлива.

Я усвідомив її, коли був парубком. Перше кохання, друге кохання - вона дійсно частина мого життя. Однозначно.

Я не соромлюсь сказати, як люблю своїх людей. Можливо навпаки, я кажу це надто часто. В цьому сенсі відчуваю себе дещо латинцем - моє лице або мова тіла завжди точно передають те, що відчуваю в даний момент. Я не тікаю та не ховаюсь.

Так само зі своїми гравцями. Інколи я повторюю собі: “Не роби цього, Пеп”. Навіть зараз не впевнений, чи повинен показувати так багато своєї любові. Бо інколи ти страждатимеш більше, якщо надто зблизишся з гравцями.

Але у футболі без пристрасті на полі нікуди. Інколи мені не треба говорити з гравцями, але я відчуваю потребу обійняти їх. Люди забувають, що вони люди. Люди вірять, що вони холодні як лід, машини. Ми зовсім не такі насправді.

“Така харизма цього міста. Кожен повертається сюди”

New York, New York у виконанні Френка Сінатри (1980)

I want to wake up

In a city that doesn't sleep

And find I'm king of the hill

Top of the heap

Що я можу додати про Нью-Йорк таке, чого ще не пояснив Френк Сінатра? Чого б ти не потребував, чого б ти не хотів, там ти його отримаєш. Ти заплатиш за це - це ж місто сервісу -, але ти його отримаєш.

Мої діти вивчили англійську там. Коли ми тільки прибули туди, вони не знали й слова. Але через п’ять-шість місяців уже говорили вільно й бездоганно.

Така харизма цього міста. Кожен, хто побував у ньому, захоче повернутись. Це дуже особливе місце.

Я думав, це буде чудове місце, щоб провести в ньому рік поза футболом. Звісно, ти завжди з ним в контакті. Але жити там, а не в Європі - це абсолютно різні речі. Це був хороший момент.

По прибутті я пробув там місяць. А потім підписав контракт з “Баварією”. Почав учити німецьку. Її так складно вивчити. Три чи чотири години на день зранку в компанії з граматикою - після двох місяців я подумав: “Все, зателефоную та розірву контракт.”

Навіть для німецьких дітей її важко вивчити. А уявіть як це для 41-річного чоловіка? Але я впертий.

Сінатра був бійцем - у нього був трудовий етикет, не лише талант. Всім відомо про його неймовірний голос, харизму. Я його також люблю за рішення - він співав лише ті пісні, які хотів співати. Щоб бути бійцем, який провів на сцені понад 50 років, ти повинен бути дуже крутим.

“Як я завжди кажу, віднайди свій талант”

Your Song від Elton John (1970)

My gift is my song

And this one's for you

Звісно, у нас усіх є що дарувати. Думаю, у мене добре виходить у футболі, бо моя робота - це моя пристрасть. Коли я кажу, що люблю цю гру, це означає, що я її люблю. Якщо ти поставиш пристрасть на чільне місце, воно завжди спрацює.

Як я завжди кажу, віднайди свій талант. Навіть якщо ти хочеш працювати в чомусь найбільш дурнуватому. Просто роби це. Те саме я кажу дітям: “Зрозумій, що ти любиш найбільше й після цього воно не буде відчуватись як зусилля, але як задоволення.”

Життя інколи коротке, а інколи довге. Але якщо ти щоранку прокидатимешся із розумінням, що ти збираєшся робити те, що тобі подобається, - цього достатньо. Це твоя віддача.

Одна з моїх мрій - відвідати концерт Елтона Джона. Особливо, через цю пісню. Я вперше почув її, коли мені було 18 чи 19 і я починав грати за “Барселону”. Я пам’ятаю багато пісень з того періоду мого життя.

Я зустрівся з ним, коли ми грали з “Уотфордом” в кінці минулого сезону. Це було величезне задоволення. Якщо він організує тут концерт, я буду на ньому.

Бонус-треки

Пеп про свій спадок: “Буду манкуніанцем до кінця своїх днів”

Цифри, статистика - це все чудово. Але це не пристрасть. Це не дає тобі чогось особливого. Краще після десяти років сказати: “Я пам’ятаю той фінал й те, як ми добре зіграли. Те, як ми це зробили.”

Титули важливі, без сумнівів. Вони допомагають мені мати роботу й працювати над моєю пристрастю.

Та думаю, всі ми, тренери, щасливі за наших давніх гравців. Коли ми можемо посміятись, обійнятись й мати хороші стосунки. Кожен любить відчувати чиюсь любов. В цьому секрет нашого життя.

Я буду манкуніанцем до кінця своїх днів. Буду фанатом “Манчестер Сіті”. Неможливо, що я тренуватиму якусь іншу команду в Англії як “Манчестер Сіті”. Бо я відчуваю любов тутешніх людей.

Коли люди запитують, чого я хочу? Хочу відчувати чиюсь любов. Найбільш прекрасна річ - це коли тобі добре з іншими людьми.

Про Йохана Кройфа: “Він поділився з нами секретами”

Нідерландська футбольна легенда Йохан Кройф, який помер від раку 2016 року, тренував Ґвардіолу в “Барселоні” та був його наставником, коли той починав тренерську кар’єру.

Він допоміг мені полюбити цю гру, полюбити футбол. І щоб полюбити її ти повинен зрозуміти її.

Він поділився з нами секретами. Це були речі, які інші не бачили. Його бачення футболу було абсолютно іншим. В цьому сенсі він мав велику потужність. Нав’язливий, вимогливий, стресовий. Він був як брутальний батько. Настільки грубий та складний, що ви не можете й уявити.

Ніщо не було легким. Були часи, коли я не міг більше залишатись із ним. Але він був чесним.

Я не дуже релігійний хлопець - я виріс, ходячи до церкви, але моя віра невелика. Тому я не говорю з ним, але завжди пам’ятаю його. Можливо, мені й варто було б вірити, що він дивиться на нас. Можливо, колись це станеться.

Про кризу біженців

Таким є світ, в якому ми живемо. Повсюди вмирають люди Середземномор’я, а влада Італії та Іспанії забороняє надавати їм допомогу, рятувати їх.

Не знаю, який тип суспільства ми формуємо, бо річ не в законах - річ у людяності. Якщо є люди, що вмирають, і герої, що рятують їх, а уряди забороняють їм це робити… Це все дуже-дуже погано.

Ось чому європейська спільнота, Штати, Росія - усі великі країни - повинні розв'язувати ці проблеми.

В Іспанії була громадянська війна, тому люди тікали звідти. Можливо сюди, в Англію, до Мексики, Нідерландів, Франції, Німеччини. Коли це сталось, нас прийняли в цих країнах. Мій дідусь, його батько - нас прийняли. Вони не хотіли покидати доми, але йшла війна. Те саме відбувається зараз.

Нас тоді прийняли, то чому ми не можемо прийняти їх зараз?

Про Давіда Сілву та його новонародженого сина-“бійця”

Син півзахисника “Манчестер Сіті” Давіда Сілви народився передчасно - в грудні 2017 року на 25-му тижні. В січні Сілва сказав, що його син “бореться за життя день за днем”. В травні малюка Матео виписали з клініки, а в серпні Сілва привіз його на “Етіхад” й показав трибунам перед тим, як його команда обіграла “Гаддерсфілд” 6:1.

Це буде неймовірна частина нашого спільного життя - для всієї команди, для кожного, хто бачив страждання Давіда. Матео боровся за життя місяцями, тому ми сказали Давіду: “Якщо тобі треба повернутись та залишитись там, можеш це зробити. Ми допоможемо в усьому.”

Все пройшло добре. Давід сильний - тепер він більш зрілий. Маю відчуття, що зараз він сміється більше, більше розмовляє. Було чудово бачити неймовірно щасливе закінчення складної ситуації. Думаю, Матео буде сильним - він зберіг своє життя, тому зможе впоратись з усім, щоб не сталось.

Давід сором’язливий, він не говорить багато, не дає багато інтерв’ю. У щоб люди не вірили щодо нього, правдою є повна протилежність. Він справжній боєць. Матео буде таким же.

Про важливість інновацій

Людство рухається вперед, бо люди не приймають дійсність й намагаються винайти нові речі.

Якщо ти не намагаєшся творити й не запитуєш: “Чому ми повинні робити це? Чому б не спробувати інший спосіб?”, то людство не буде існувати. Люди такого штибу необхідні, щоб покращувати людство.

Футбол - прекрасний, бо те, що працює сьогодні, завтра уже не працюватиме. Інколи ти робиш щось добре й думаєш: “Окей, якщо ми продовжимо йти цим шляхом, згодом буде гірше”. Коли ти бачиш сигнали, маєш відчуття, то повинен щось змінювати.

Усі ми, тренери, приймаємо багато рішень через відчуття. У нас багато інформації про наступного суперника, ти переварюєш це в голові, але ти повинен жити відчуттями.

Переклад - Микола Решнюк

Следите за нами:


Оцените этот материал:
Поділитися з друзями:
Источник:
BBC Sport

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (1)
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
Velodivan (Слов'янськ)
Статья класс, спасибо
Ответить
+6
0


Новини Футболу

Кращі букмекери

Букмекер
Бонус

загрузка...