Зінченко дарма залишився в Ман Сіті ще на один сезон. Його прогрес ледь помітний

“Скоро прийде весна, вибори пройдуть”, - співав у колись вічному хіті “Вчителька” Віктор Бронюк. Цей рядок дещо нагадує кар’єру Олександра Зінченка в “Манчестер Сіті”. Адже відколи хавбек перейшов на “Етіхад”, кожного літа постає одне й те ж питання - його оренди в іншу команду.

2016-го він з’їздив на рік в “ПСВ”. 2017-го відхилив варіант із “Наполі”. Минулого літа 21-річний українець відмовився від оренди у “Вулвергемптон”.

Так триває вже 2,5 роки. Це значний період для кар’єри будь-якого юного таланта. За цей час виростають та падають, але майбутнє Зінченка досі туманне. Поки зрозуміло лише те, що наступного літа ми знову читатимемо про можливі трансфери Олександра.

Конкретики в кар’єрі обдарованого хавбека бракує. Цей стан шкідливо затягнувся.

До поточного сезону зовні у Зінченка все було гармонійно. Спочатку сенсаційний трансфер в топ-клуб, який підтвердив його талант. Потім Олександра очікувано віддали в оренду. Нормальна практика в такій ситуації, хоч тоді агент гравця Олег Єрьомін запевняв:

“Навіщо нам оренда? Перейти в “Ман Сіті”, щоб потім піти в оренду? Ні, це не для нас. Можна було б тоді по-іншому спланувати кар’єру.”

Суперечного досвіду оренди в Ейндховені (травми, мало ігрової практики, хоч і хвалили) українцю вистачило. Наступного літа він вирішив залишитись в “Ман Сіті”, хоча Ґвардіола знову радив оренду.

Амбітний крок, нагородою за який стали чемпіонство Англії та Кубок Ліги - перші трофеї в дорослій кар’єрі Зінченка. І хоч причетність Олександра до тріумфу була низькою, провести сезон в обоймі прекрасної команди Пепа було швидше успіхом. Але потім знову настали літо й розмови про оренду...

І ось уже пройшла половина сезону 2018/19, а Зінченко досі не має регулярної ігрової практики в основі. Вже третій рік як. Важко було на неї сподіватись, залишаючись із “містянами” на другий сезон, але Олександр чомусь залишився. Дивно його звинувачувати в такому, бо це все-таки робота з найкращим тренером сучасності Ґвардіолою. Але від співпраці швидше виграє лише Пеп, а не обоє.

Якщо проаналізувати статистичні дані Зінченка за поточний та попередній сезони, то додав українець небагато. За даними Wyscout, Олександр цієї кампанії став значно кращим лише в:

• точності довгих передач (було 59,7% - стало 71,7%)
• успішності обігрувань (73,5% - 87%)

Решту позитивних зрушень є незначними й стосуються однієї тенденції. Зінченко додав у тому, в чому й був сильний - у вмінні віддати м’яч точно та вчасно. Не дивно, адже він є номінальним центральним півзахисником.

За даними іншого статистичного порталу WhoScored, українець - як лівий захисник “Ман Сіті” - тепер також сильний у відборі м’яча. Що логічно, бо без прогресу на цій позиції він би зовсім не проходив у склад Ґвардіоли. Хоч Пеп і використовує флангового захисника ще як додаткового центрхава.

З іншого боку, в сильних сторонах Зінченка і полягає суперечність. За вмінням віддати точну передачу він не поступається Делфу та навіть кращий за Менді. Хоча обоє - конкуренти на позицію лівого захисника в “Манчестер Сіті” (на роль в центрі поля Олександр поки просто не претендує у Пепа).

Але за оборонними навичками він програє конкуренцію Фабіану та Бенжаміну. У нього найнижчий серед них трьох відсоток відборів на чужій половині поля (32,7%; у Менді - 50%). У нього явно кульгає вміння точно навісити чи прострілити в штрафну суперника з флангу (21,3% успішних спроб; у Менді та Делфа - на рівні 40%). Зрештою, він банально частіше за основного француза втрачає м’яч на власній половині (33,8 % втрати проти 24,3%).

А це все важливі уміння для футболу Пепа.

Простіше кажучи, якби Менді другий сезон поспіль не мучили тривалі травми, становище Олександра в “Манчестер Сіті” було б ще гіршим. Зараз він потрапляє в стартовий склад “містян” на рівні із Делфом лише через це (мова про АПЛ та ЛЧ), але програє півфіналісту ЧС-2018 за рівнем досвіду.

В такій ситуації виграшна позиція у Ґвардіоли. У нього є три різнопланові гравці на одну позицію, що допомагає Пепу використовувати різні тактики й без провалів проходити такі періоди як зараз - коли багато ігор та багато травмованих.

Але сам Зінченко за півтора року в команді каталонця не змінився суттєво на краще. Або як мінімум не може показати це на полі. На що він розраховує в такій ситуації?

Наочний приклад. У “містян” зараз проблема: потрібно замінити 33-річного Фернандіньо, який досі незамінний, але роки беруть своє. За своїми характеристиками та поточними даними Зінченко теоретично міг би розвинутись та претендувати на роль бразильця. Принаймні в збірній України Шевченко пробував так його використовувати.

Але тренерський штаб “Манчестер Сіті” іншої думки. Це підтверджує The Telegraph. За їхньою інформацією, “містяни” настільки хочуть забрати до себе центрхава “Ліона” Танґі Ндомбеле (вразив Ґвардіолу в очних поєдинках в ЛЧ), що готові віддати за нього 40 млн фунтів та Зінченка. Ось ким справді хочуть замінити Ферну. Є над чим задуматись.

Кар’єра Зінченка в “Ман Сіті” настільки ж непереконлива, як і єдина його результативна дія в складі “містян”. В матчі проти “Шахтаря” в Манчестері Олександр віддав пас на Стерлінґа, після якого Рахім забив третій гол “гірникам”. Номінально - це асист. Але фактично таким він не є, бо англієць власноруч зробив цей м’яч:

Завтра Зінченку виповниться 22 роки. Це нагадування, що не можна бути вічно молодим та перспективним. З потенціалом, харизмою та уміннями Олександра в такому віці необхідно здобувати вже інший досвід - досвід гравця основного складу. Якщо це, звісно, є ціллю.

Бо не виключено, що скромна роль в одній з найкращих команд світу, яку тренує тренер-геній - це інша ціль українця, якої він успішно втілює. Його право, хоч така роль краще личить футболісту на заході кар’єри, а не гравцю, який себе ще не реалізував.

Але ж таку альтернативу підтверджує сам Зінченко: “Поки буду відчувати довіру тренерського штабу, буду грати тут.”

Фото: Getty Images, Sky Sports