Від Гитлерюгенда до перемоги в фіналі зі зламаною шиєю. Про історію Берта Траутманна зняли кіно

Неймовірну історію Берта Траутманна увічнили в новому фільмі, який 5 квітня вийде в кінотеатрах Ірландії та Великобританії.

Перш ніж стати військовополоненим, Траутманн служив в люфтваффе. Після звільнення в 1948 році йому запропонували повернутися в Німеччину, але він відмовився, оселився в Англії, закохався, бився з громадською думкою і в кінцевому результаті виграв Кубок Англії, граючи зі зламаною шиєю.

Новий фільм The Keeper драматизує його історію та реалії відносин з Маргарет, які розгорталися на тлі трагічних обставин в його житті. Роль Траутманн грає німецький актор Девід Кросс, відомий в основному за фільмом Читець 2008 року.

Історія Траутманна починається в найпохмуріші часи. Він народився в Німеччині в 1923 році і очікувано для тієї епохи вступив в Гітлерюгенд. «У гітлерівській Німеччині ти не думаєш про власне майбутнє», - говорив пізніше Траутманн.

У 1941 році його мобілізували в люфтваффе і відправили десантником на Східний фронт. Перебуваючи в Україні, Траутманн разом з 18-річним другом випадково наткнулися на різанину євреїв, влаштовану солдатами СС. «Звичайно, мене зворушило те, що я побачив. Якби я був старшим, я б, напевно, наклав на себе руки», - сказав Траутманн в інтерв'ю Evening Standard.

За час служби він отримав п'ять медалей, але, врешті-решт, потрапив в полон і думав, що американці його просто пристрелять. Але його відправили в табір для військовополонених, розташований на території Великобританії, в Ланкаширі.

Саме в таборі Траутманн позбувся наслідків багаторічного впливу нацистської пропаганди. Йому розповіли про концтабори і показали фільм про Берген-Бельзен. «Моєю першою думкою було: невже мої співвітчизники на таке здатні?», - сказав Траутманн за кілька років до смерті в інтерв'ю The Guardian.

Ендемічний в Німеччині антисемітизм теж був витіснений з його свідомості. Траутманн працював водієм у єврейського сержанта Германна Блоха і з часом усвідомив, що єврейський народ - це просто інші люди.

Зрештою, його ставлення до цього питання вплине на ставлення до нього самих євреїв, що зіграє ключову роль в його футбольній кар'єрі.

Траутманн грав в футбол в Німеччині за молодіжну команду Blau und Weiss і брав участь в матчах між командами з військовополонених. Зазвичай він грав на позиції захисника, але через травму, отриману в одному з матчів, йому довелося помінятися місцями з воротарем. Так народилася легенда.

Йому запропонували репатріацію, але він вирішив залишитися в Англії.

Працюючи над знешкодженням снарядів в Хейтоні, Траутманн грав за аматорів з Сент-Хеленс. Саме там він зустрів Маргарет Фріар, дочку секретаря клубу і свою майбутню дружину.

На полі він ставав зіркою. На матчі голкіпера аматорів з Сент-Хеленс ходили дивитися рекордних 9 000 осіб. Лев Яшин одного разу сказав: «У нас було всього два воротаря світового рівня: Яшин і німецький хлопець з Манчестера - Траутманн».

На відміну від Сент-Хеленс, Манчестер Сіті виступали у вищій лізі. Вони зацікавилися успіхом Траутманна і запросили його в свою команду в жовтні 1949 року. Фанати Городян не зраділи приходу колишнього солдата люфтваффе - блакитноокий і світловолосий Траутманн добре підходив під гітлерівську модель ідеального солдата.

Фанати писали скарги, погрожували бойкотом. Піднялася єврейська громада в Манчестері. Одного разу біля будівлі клубу 25 000 чоловік влаштували акцію протесту, називаючи Траутманна нацистом і військовим злочинцем.

У справу втрутився доктор Александр Альтман, рабин з єврейської громади Манчестера, який втік з Німеччини в 1938 році.

«Попри на страшну жорстокість по відношенню до нас з боку німців, ми не будемо карати окремого німця, який не пов'язаний з цими злочинами, через саму лише ненависть. Якщо цей футболіст - порядна людина, в ньому немає ніякої проблеми. Все повинно оцінюватися по суті», - писав Альтман.

Завдяки Альтману за місяць ситуація заспокоїлася. Траутманн пізніше сказав, що без втручання рабина інша частина його історії, можливо, ніколи не була б розказана.

Протягом багатьох років він спілкувався з людьми з єврейської громади, щоб пояснити їм, чому він зробив те, що зробив. «Я запитав у них, як би діяли вони, якби були в тому ж становищі, що і я - під диктатурою? Дивлячись на ситуацію з цього боку, люди починали розуміти мене».

У 1955 році Траутманн став першим німцем, що зіграв у фіналі Кубка Англії. У 1956-му Сіті знову вийшли на поле у ​​вирішальному матчі. Вони забили Бірмінгему швидкий гол, але суперник відігрався. Однак Городяни за дві хвилини забили ще два голи, і повели в рахунку 3:1.

За чверть години до завершення матчу Траутманн зіткнувся з Пітером Мерфі. На відміну від сучасного футболу, тоді не було ніяких замін - замість травмованого голкіпера міг зіграти лише один з польових гравців, а команда залишалася в меншості.

Але Траутманн прийняв вольове рішення: після отримання допомоги він продовжив грати. Він здійснив кілька сейвів і допоміг Сіті утримати перемогу. «Твоя голова нахилена. Щось не так?», - запитав у нього принц Філіп під час нагородження.

Минула доба. Біль не вщухала, і Траутманн відправився в лікарню. Там йому сказали, що все добре. Через три дні він пішов до лікарні знову - і цього разу йому повідомили, що він вивихнув п'ять хребців. Траутманн вижив лише завдяки тому, що третій хребець уперся в другий.

Тріумф в Кубку Англії став піком його футбольної кар'єри. Незабаром в його особистому житті сталася трагедія: в автомобільній аварії загинув його первісток Джон. У них з Маргарет буде ще двоє дітей, але в 1972 році пара розпалася. «Маргарет не пережила загибель Джона, вона втратила інтерес до життя», - сказав Траутманн в 2010 році.

Він одружиться ще двічі і переїде до Валенсії. Там його знайде позашлюбна дочка з життя до Маргарет. Свої останні роки він присвятить налагодженню англо-німецьких відносин через футбол, поки не помре в липні 2013 року.

Історія життя Берта Траутманна - історія, яку важко придумати з чистого аркуша.