Ґордон Бенкс: чемпіон світу, який дивом відбив удар Пеле


Переклад матеріалу Філа Макналті, BBC Sport

Ґордон Бенкс: чемпіон світу, який дивом відбив удар Пеле


Цього тижня на 81 році життя помер Ґордон Бенкс — воротар, який посів своє місце в історії як ключовий гравець єдиної в історії Англії збірної, що виграла чемпіонат світу, обігравши ФРН у фіналі на “Уемблі” 30 липня 1966 року.

Проте, найбільш визначний момент в кар’єрі легендарного голкіпера трапився чотирма роками пізніше — коли команда сера Алекса Ремзі відправилась до Мексики захищати чемпіонський титул. Там і трапилась та блискуча річ, завдяки якій його завжди пам’ятатимуть.

Його надійність вражала настільки, що фразу “Safe As The Banks Of England” (обіграний з прізвищем Бенкса вислів “надійний як банк Англії” - UA-Футбол) придумали саме про нього. Але бували у Ґордона й зовсім геніальні вчинки. Як от у Гвадалахарі 7 червня 1970 року, коли йому вдався сейв, який багато хто досі вважає найвеличнішим в історії футболу.

Англія грала проти Бразилії в матчі групового раунду. Ту гру сприймали як зустріч двох найкращих команд на турнірі. Бразильці, майбутні переможці, в підсумку класично перемогли завдяки голу Жаірзіньо в другому таймі. Але найбільш пам’ятний момент матчу стався ще до перерви.

Капітан Бразилії Карлос Альберто віддав пас на хід Жаірзіньо, звільнивши його від опіки Террі Купера на правому фланзі. Той навісив на Пеле, який здійнявся над Томмі Райтом.

Пізніше Пеле визнав: в той момент, коли він ударом головою спрямував м’яча в кут воріт, він крикнув “Гол!”. Але натомість побачив одягненого в блакитну футболку Бенкса, який блискучим чином не лише встиг переміститись із ближньої стійки на дальню, але й показав дивовижну спритність, техніку та розуміння — зреагував на відскок м’яча та відбив його над перекладиною правою рукою.

Бразилець не повірив своїм очам. Капітан Англії Боббі Мур здійняв руки у здивуванні перед тим, як зааплодувати Бенксу. Легендарний коментатор ВВС Девід Коулмен лиш сказав: “Що за сейв! Ґордон Бенкс. Він витягнув його з сітки”.

Згодом Бенкс зі звичною скромністю описав той сейв як “удачу”. Але цей епізод, разом з його вкладом в перемогу Англії на чемпіонаті світу, забезпечив йому місце в історії футболу.

Він казав: “Мене не пам’ятатимуть за перемогу на чемпіонаті світу. Але пам’ятатимуть завдяки цьому сейву”.

Народжений в Шеффілді голкіпер почав кар’єру в “Честерфілді”. За 23 поєдинки він продемонстрував такий потенціал, що в липні 1959-го його за 7 тисяч фунтів підписав представник Першого дивізіону - “Лестер”.

В цьому клубі він і викував свою репутацію. На цей період також припала одна з найкращих в його кар’єрі ігор - 1963 року в півфіналі Кубка Англії “Лестер” переміг 1:0 “Ліверпуль” на “Гілсборо”. Однак, фінал на “Уемблі” став особистим розчаруванням для Бенкса, адже його команда програла 1:3 “Манчестер Юнайтед”.

Водночас, він був на шляху становлення центральною фігурою в збірній Англії під керівництвом Ремзі. У квітні 1963 року він зіграв перший зі своїх 73-х матчів за “трьох левів” - тоді на “Уемблі” англійці програли 1:3 Шотландії.

На момент проведення домашнього ЧС-1966 Бенкс був незаперечним номером один, провівши турнір бездоганно. Після фіналу, за підсумками якого Англія виграла трофей Жюля Ріме, багато хто визнав його найкращим голкіпером у футболі.

Загалом ФІФА визнавала його найкращим голкіпером року шість разів — з 1966-го по 1971-й роки.

Однак, на клубному рівні він не досягнув такого успіху. І вже під кінець сезону 1966/67 почав переживати за своє місце в клубі під тиском талановитого тінейджера Пітера Шилтона.

“Лисиці” в підсумку зробили ставку на юнака, а Бенкс пішов. Хоча міг ще багато чим допомогти команді.

Білл Шенклі, який завжди захоплювався його талантом, хотів бачити Ґордона в “Ліверпулі”. Товариш Бенкса Роджер Гант, з яким вони разом перемагали на чемпіонаті світу, порадив йому: “Не підписуй ні з ким контракт. Шенклі вже йде по тебе”.

Ґордон хотів перейти на “Енфілд”, але дзвінок так і не пролунав.

Інші також цікавились Бенксом. Але в часи, коли клуби неохоче платили великі гроші за голкіперів, цінник в 50 тисяч фунтів був непомірно великим. Зрештою він перейшов у “Сток Сіті”.

Але Ремзі це не змусило засумніватись в голкіпері. На його думку, Бенкс залишався найкращим в країні.

Тому, повертаючись в Мексику 1970-го, на той час він став центральною персоною не лише в матчі проти Бразилії, але й в грі, в якій Англія втратила корону, а силовий баланс змістився.

За день до чвертьфіналу проти ФРН в Леоні Бенкс захворів на недугу, яку місцеві називають “помста Монтесуми” - шлунковий грип, який супроводжують лихоманка та спазми.

Бенкс пройшов перший фітнес-тест перед грою, але невдовзі загострення повернулось. Це змусило спустошеного Ремзі виставити в останній момент голкіпера “Челсі” Пітера Бонетті.

Хвороба ув’язнила першого номера Англії в готельному номері в той час, як Бонетті, теж видатний голкіпер, видав невпевнену та нервову гру. В підсумку команда Ремзі програла 3:2, ведучи по ходу матчу 2:0.

Раптова хвороба Бенкса викликала підозри у змові. Згідно з цією теорією, голкіпера — настільки важливого для збірної Англії — навмисно отруїли. Мотив: місцеві недолюблювали англійську команду після неприємних висловлювань Ремзі на адресу Аргентини на ЧС-1966.

Але жодних доказів немає по сьогоднішній день, а сам Бенкс відмовився приєднуватись до підозр про втручання в підготовку збірної Англії.

Попри цю прикру історію, згодом Бенкс ще раз отримав порцію особистої слави, коли допоміг “Сток Сіті” виграти перший великий трофей. У фіналі Кубка Ліги-1972 “гончарі” обіграли 2:1 “Челсі”. В тому розіграші воротар зробив визначний внесок в загальний успіх — в екстра-таймі півфінального поєдинку проти “Вест Гема” відбив пенальті від свого партнера по чемпіонській збірній Англії 1966 року Джефрі Герста і перевів гру в повторний поєдинок.

Однак, у своїх амбіціях він так і не досягнув ще одного фіналу Кубка Англії, хоча 1971-го та 1972-го програв у півфіналах “Арсеналу”.

Останній матч за збірну Англії Бенкс зіграв проти тієї ж команди, проти якої дебютував в складі “трьох левів”. В травні 1972 року англійці виграли у Шотландії на “Гемпден Парк” 1:0.

Славетна кар’єра голкіпера трагічно обірвалась 22 жовтня того ж року. Повертаючись після лікування незначної травми додому, Ґордон потрапив у автомобільну аварію, внаслідок якої осліп на праве око.

День перед тим Бенкс, який на той час був Гравцем року за версією Асоціації футбольних журналістів, зіграв матч в Ліверпулі. До 34-річчя залишалось два місяці. Наступного літа він оголосив про закінчення кар’єри.

У квітні 1977-го він повернувся на поле, щоб пограти в американській NASL за “Форт Лодердейл Страйкерс”. Вони тоді виграли свій дивізіон, а Бенкса визнали Воротарем року. Остаточно кар’єру він закінчив, зігравши один матч за ірландський “Сент-Патрікс Атлетік”.

Після цього Ґордон потренував “Порт Вейл”, був менеджером “Телфорд Юнайтед”. Але звідти його звільнили в грудні 1980-го, що дуже розчарувало Бенкса.

І все ж, це людина, чиє ім’я завжди буде серед найвеличніших постатей у футболі. Це голкіпер, за знаменитим сейвом якого досі вимірюють усі інші.

Переклад та адаптація - Микола Решнюк

Оцініть цей матеріал:
Джерело:
BBC Sport
Коментарі
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
avatar
usovvictor (Kharkov)
...м-да, были люди, - Пеле прав..., удивление...
Відповісти
0
0
Повернутись до новин
Коментарі 1
avatar
usovvictor (Kharkov)
...м-да, были люди, - Пеле прав..., удивление...
Відповісти
0
0

Найкращі букмекери

Букмекер
Бонус