Football o`clock. Єдиний капітан-чемпіон в історії збірної Англії

“Бездоганний футболіст. Величний захисник. Безсмертний герой 1966 року. Перший англієць, який підняв Кубок світу. Улюблений син Східного Лондона. Найкраща з легенд “Вест Гем Юнайтед”. Національний скарб. Володар “Уемблі”. Король гри. Надзвичайний капітан. Джентльмен на всі часи”. Ці слова вибиті лише в одному місці на цій планеті — на п’єдесталі статуї Боббі Мура біля входу на “Уемблі”.

Жоден інший англійський футболіст в історії не вшанований такою почестю.

78 років тому, 12 квітня 1941 року, народився перший та досі єдиний капітан збірної Англії, який виграв з командою чемпіонат світу. З цієї нагоди згадуємо унікального для англійського футболу гравця за цитатами його сучасників.

Найбільше Муром на островах пишаються фанати “Вест Гема”. Боббі — легендарний капітан “молотобійців”, у складі яких він провів 16 років й зараз посідає третє місце в списку гвардійців клубу (644 матчі). Весь цей період лондонців тренував Рон Ґрінвуд, який одним з перших познайомився з видатною майстерністю майбутньої легенди:

“Боббі — не повсякденний гравець. Він створений для найвеличніших подій. Що більш нелегким є випробування, тим більшим лідером на полі буде Мур. Йому варто грати на “Уемблі” щотижня.”

Рон міг говорити про ігрові якості Боббі днями — настільки важливим був цей футболіст для його команди. Саме часи Ґрінвуда та Мура — найуспішніші в історії “Вест Гема”. В першій половині 60-х років “молотобійці” виграли перший з трьох Кубків Англії (1964), поки єдиний Суперкубок Англії (1964) та перемогли в Кубку володарів кубків (сезон 1964/65). У головного тренера було достатньо інформації, щоб скласти точний опис Мура-футболіста:

“У нього був чудовий вигляд: хороший зріст та міцна статура, біляве волосся, рішуче підборіддя та спокійні розумні очі. В ньому не було багато швидкості чи її різноманітності. Але лише кілька людей тоді знали про його фанатичну відданість. Мур сам зробив із себе видатного гравця.”

Embed from Getty Images

Видатним Боббі став, звісно ж, влітку 1966 року, коли третій рік поспіль підняв над “Уемблі” трофей. Але який цього разу! У фіналі домашнього чемпіонату світу Англія під капітанством Мура обіграла ФРН 4:2. Вболівальники пам’ятають найдраматичніше з того поєдинку — гол-фантом Джеффрі Герста на 101-й хвилині, про легітимність якого досі сперечаються. Але четвертий цвях в домовину німців був не менш важливий. Хоча б тому, що допоміг краще дізнатись про характер героя цього тексту.

Ще по ходу фіналу Боббі розумів: якщо матч так і закінчиться 3:2, то Німеччина всю вічність буде скаржитись на несправедливість чемпіонства Англії. Тоді як 4:2 позбавить суперника такої можливості. В підсумку на 120-й хвилині Герст таки забив четвертий. Ви ж знаєте, хто віддав на нього гольову передачу, еге ж?

Джок Стейн, видатний шотландський тренер, який першим виграв Кубок чемпіонів з британським клубом (“Селтік” 1967 року), говорив про Мура: “Проти нього треба ввести окремий закон. Адже він знає, що станеться в грі, ще за 20 хвилин до того, як це зрозуміє хтось інший”.

Авжеж, вміння читати гру було однією з найсильніших рис Боббі-футболіста. Він навіть сам якось пояснив: “Якщо швидкість — це переміститись фізично з точки А в точку Б, тоді я не швидкий гравець. Але чи не є важливішим зрозуміти швидше за суперника, що треба потрапити з точки А в точку Б?”

Після такого легко пройнятись словами сера Альфа Ремзі, який і був тренером тої чемпіонської збірної Англії. “Мур — мій капітан, мій лідер, моя права рука. Він був душею та серцем моєї команди. Спокійний та розважливий гравець, якому я міг би довірити життя. Він був винятковим професіоналом. Найкращим, з ким я коли-небудь працював. Без нього Англія ніколи б не перемогла на чемпіонаті світу.”

Embed from Getty Images

Справді, значення Боббі для тієї команди “трьох левів” не просто переоцінити. Через чотири роки після переможного мундіалю Англія готувалась захистити титул на полях Мексики. Перед ЧС-1970 англійці відправились в Колумбію на товариський матч з місцевою збірною. Там і трапилась неприємна й підозріла історія, що лише підкреслила вагу Мура.

В Боготі він разом з Боббі Чарльтоном відвідав ювелірну крамницю — лідер “Манчестер Юнайтед” хотів придбати сувенір для дружини. Після їхнього візиту продавець магазину звинуватив Мура, що той забрав дорогоцінний браслет, не заплативши. Інших доказів не було, але капітана Англії все ж арештували на чотири дні. Зрештою, під тиском дипломатів та без вагомих доказів англійця відпустили. Але розмови та чутки про намагання нашкодити чемпіонам світу захистити титул уже було не зупинити.

І хоч Англія таки не втримала Кубок світу в себе, тоді в Мексиці відбувся той самий поєдинок “трьох левів” з Бразилією (0:1), після якого Пеле захотів обмінятись із Муром футболками, а між двома гравцями народилось благородне суперництво зі взаємною повагою. “Він був мені другом та найкращим захисником, проти якого мені доводилось коли-небудь грати”. Ці слова легендарний Пеле сказав уже після смерті Боббі.

Embed from Getty Images

Мур помер 24 лютого 1993 року від раку кишківника. На 51 році життя. За свою кар’єру він так і не виграв чемпіонату Англії, не відчув смаку перемоги в Кубку чемпіонів, не брав Золотого м’яча. Але від цього його величність не постраждала. Бо навіть ті, хто вигравав усі ці нагороди (Алекс Ферґюсон та Франц Бекенбауер), називали його “найкращим захисником”. А для Англії та “Вест Гема” він точно залишається таким досі.