Такого не було навіть при Мойєсі. Вимірюємо сезон МЮ антирекордами

Для “Манчестер Юнайтед” сезон 18/19 — як несвіжий сендвіч. Останні місяці при Моурінью та закінчення кампанії вже при Сульшері — це дві черстві булки, між якими збереглась ще придатна котлета у вигляді блаженних перших тижнів роботи норвежця. Але загалом ця штука не дуже їстівна — післясмак залишається значно гірший, ніж очікується.

Це найгірший сезон “червоних дияволів” в епоху АПЛ. Навіть після відходу Ферґюсона, в перший рік роботи Девіда Мойєса було не так погано. Вчитайтесь тільки: в підсумковій таблиці від першого місця “Юнайтед” відділяє та сама кількість очок, що й від зони вильоту — 32 бали. Це найгірший показник для манкуніанців відколи за перемогу стали нараховувати три очки.

І таких антирекордів назбиралось чимало. Навіть нечуваний успіх після приходу Сульшера (Оле виграв перші вісім ігор на чолі “МЮ” — це рекорд клубу) не здатен їх перекрити. З періодичністю в 2-3 місяці “дияволи” неодмінно тішили недругів якимось зашкваром — з перших до останніх турів.

Ще перед стартом сезону “Юнайтед” встав не з тої ноги. Моурінью не отримав бажаного підсилення, Поґба після перемоги на ЧС повернувся без мотивації, в клубі були незадоволені ні Жозе, ні Полем, але ще не знали на чий бік ставати, коли конфлікт між тренером та гравцем тільки загорівся.

Тим часом, страждала вся команда. В перших трьох турах АПЛ “Манчестер Юнайтед” програв двічі, чого з командою не було цілих 16 років. В тому числі були домашні 0:3 від “Тоттенгема”. Вони стала найбільшою домашньою поразкою Моурінью в тренерській кар’єрі.

Ефектом сніжки наступним потрясінням стали всього десять балів за перші сім турів чемпіонату. До цього лише раз в історії манкуніанці стартували настільки погано — при Мойєсі. На цьому фоні стався ще й сенсаційний виліт з Кубка Ліги від “Дербі” в серії пенальті.

Серію перервав героїчний камбек на “Олд Траффорд” проти “Ньюкасла” (3:2). Але й тут знайшлось місце для антирекорду: вперше в історії в домашньому матчі АПЛ “Юнайтед” пропустив двічі ще в перші десять хвилин. 14 голів у перших восьми матчах — такого з манкуніанцями не було довгих 17 років.

Embed from Getty Images

Моурінью вимагав поваги до нього, нагадував про свої здобутки, але паралельно провокував своє звільнення відкритим конфліктом з Поґба. Дивно, що за таких умов “дияволам” вдалось перемогти в Лізі чемпіонів “Ювентус” в Турині, ще й вийти з групи. Але цей тріумф не став поштовхом до змін на краще (а хіба міг?). Після цього Жозе в “МЮ” виграв лише дві гри: з “Янґ Бойз” та “Фулгем”.

Прихід Сульшера скоро змусив легко повірити, що проблеми “Юнайтед” були виключно в Моурінью, а з його звільненням надто затягнули. Це була комфортна версія, яка влаштовувала усіх причетних до клубу, поки Оле пожинав плоди розрядженої атмосфери в Каррінґтоні. Мало хто тоді міг прислухатись до слів екс-гравця “дияволів” Пола Інса, що після отруйного Жозе з командою впорався би будь-хто інший, не лише Сульшер.

Але ж “Манчестер Юнайтед” перемагав настільки впевнено та стабільно, що повернувся в топ-четвірку й навіть на дикому фарті вибив з Ліги чемпіонів “Парі Сен-Жермен” після поразки вдома 0:2. “Які можуть бути претензії до Оле? Він же перемагає! Він же повернув нам старий добрий “МЮ”!” — лунали захоплення, на які купились боси клубу. Але даючи норвежцю 3-річний контракт, вони не помітили, що навіть в солодкий період після гніту Моурінью команді все одно було важко перемагати всуху. Це був психологічний сплеск після затяжного стресу.

Embed from Getty Images

За іронією саме після проходу парижан та проголошення Сульшера повноцінним головним тренером у “Юнайтед” знову почались проблеми. Тільки цього разу ще гірші, ніж при Жозе. Зазираємо в календар й бачимо: після камбеку на “Парк де Пренс” й аж до кінця сезону манкуніанці виграли лише дві зустрічі й жодного разу не пішли з поля без пропущеного.

Як наслідок, за сезон “МЮ” пропустив у АПЛ 48 голів — це антирекорд найтитулованішого клубу Англії. При Сульшері “дияволи” зазнали п’ять виїзних поразок поспіль, чого з командою не було цілих 38 років.

Вдома було не краще. Зокрема, програвши в дербі “Манчестер Сіті” “Юнайтед” дозволив Пепу Ґвардіолі стати першим в історії Прем’єр-ліги тренером, який тричі поспіль перемагав на “Олд Траффорд”. “Театр мрій” не був фортецею манкуніанців у цьому сезоні — лише у двох домашніх іграх чемпіонату “МЮ” не пропустив. Такого не було 56 років!

Рятівником не став навіть Мессі серед воротарів — Давід Де Хеа. Якщо в попередніх сезонах іспанському таланту вдавалось маскувати проблеми “Манчестер Юнайтед” в обороні, то у звітній кампанії на верх вилізли фейли самого голкіпера. В кінці сезону він допустив три результативні помилки в межах чотирьох поєдинків, хоча до цього на ті ж три помилки йому знадобилось 123 матчі.

Embed from Getty Images

На виході з’ясувалось, що немає жодного гравця “МЮ”, до якого не було б претензій. І ми нарешті усвідомили, що корінь проблем команди не в тренері, а в гравцях та селекції клубу, за яке відповідає керівництво. Чого вартий лише трансфер Алексіса Санчеса, який отримує найбільшу зарплату в лізі, але є одним з найбільших посміховиськ АПЛ. Ці ж боси з Едом Вудвордом на чолі пішли на повідці в Поля Поґба — стали на його бік в конфлікті з Жозе, бажаючи зберегти головну зірку команди. А що на виході? Вередливий Поль влітку прагне перейти в “Реал”.

Після жахливого сезону знайти хороше в “Манчестер Юнайтед” непросто. Команда та клуб провалили все, що могли, залишившись без ЛЧ на наступний сезон. В таких умовах Сульшеру та обіцяному технічному директору, посаду якого вже цілий рік намагаються впровадити на “Олд Траффорд”, буде важко підсилитись. Очікування: топ-гравці, здатні повернути манкуніанців до еліти. Реальність: успішні в скромних командах виконавці, яких на такий рівень тільки належить вивести.

В Сульшера багато роботи, й він уже попереджає про нереальність боротьби за найвищі нагороди в наступному сезоні. Тому єдиний приємний підсумок цього сезону для фанів “Манчестер Юнайтед” — це чемпіонство “Манчестер Сіті”, а не триклятого “Ліверпуля”. Непереконливо? Ну як і все навколо “МЮ” в ці дні.