Челсі необхідний новий Дрогба: Тухель не може піти у сезон-2021/22 тільки із Вернером та Хавертцем

У сучасному футболі існує багато різних підходів ведення гри на фінальній третині поля. У "Баварії" за вбивання снаряда в сітку відповідає Роберт Левандовський, у "Боруссії Д" – Ерлінг Голанд, у "ПСЖ" є справжні адепти нападу, ціле тріо – Неймар, Мбаппе та Ді Марія. У міланському "Інтері" футболісти шукають передачею масивну фігуру Ромелу Лукаку, "матрацники" Сімеоне можуть розраховувати на Луїса Суареса, боси "МЮ" не дарма вирішили подовжити ще на рік контракт ветерана Кавані.

Аж надто заманливо продовжити асоціативний ряд: тут і Харрі Кейн, який переріс амбіції "Тоттенхема", розквітлий після відходу Роналду та відповідальний відтепер за позиційні випади у Мадриді Карім Бензема; врешті-решт, сам Кріштіану в Турині. Незважаючи на тонни заслуженої критики, CR7 все ж забив 29 голів у сезоні Серії А при 26.5 xG. У того ж Гвардіоли основний прийом попереду давно заточений під приховану дев'ятку. Пеп якісно доносить свої ідеї футболістам, адже за відсутності Кевіна Де Брюйне роль на себе успішно приміряли Бернарду Сілва, Філ Фоден та Ферран Торрес. Загалом, атакуюча методика може варіюватися, але існує аксіома: у топ-клубі напад зобов'язаний нагадувати інструмент професіонала. А про що піде мова, про кувалду чи скальпель, це вже друге питання.

Окей, припустимо, а як тоді описати даний тип механізму в стані другого фіналіста ЛЧ, лондонського "Челсі"? Де найкращим бомбардиром в сезоні АПЛ є опорний хавбек Жоржиньо (7 голів, усі з пенальті)? Будь це, припустимо, подкаст, а не стаття, то тут би на стадії монтажу добре лягла знаменита вставка "Directed by Robert B. Weide". Наприклад, все той самий Голанд відзначився 27 разів у 28 поєдинках Бундесліги, а Кейн із 23+14 став відразу найкращим бомбардиром і асистентом першості одночасно. Контраст досить вражаючий.

Тухель працює у лондонському клубі 4 місяці. Вибравши тактичний модуль прямо по дорозі до Лондону, німецький фахівець вже у першому матчі продемонстрував, у що буде грати його "Челсі". У рамках схеми 3-4-2-1 Томас забезпечив надійність безпосередньо біля своїх воріт завдяки трьом центрбекам – команда пропустила за нього 16 голів (причому, 5 від "ВБА" та 6 у травні у нервовий відрізок). Також новий тренер на диво швидко поставив позиційний футбол, який будується на принципі оборони із м'ячем на чужій половині поля. У цих умовах "Челсі" завидно прекрасний в усьому, окрім як раз таки створення моментів та їх реалізації.

Класичні нападники Жиру та Абрахам – рідкісні гості у складі в Тухеля, особливо Теммі. Просуваючись від лютого до травня, Томас поступово скорочував ігровий час Олів'є. Французький форвард забив 2 голи під кінець зими, після чого остаточно приклеївся до лавки. Дідьє Дешам не просто ж так пішов на угоду із совістю й викликав до збірної Франції Каріма Бензема. Що вже говорити про молодого Абрахама – Тухель дав йому 142 хвилини в усіх турнірах. Теммі регулярно страждає від пошкоджень гомілкостопа. Кажуть, його проблема пов'язана із вкрай нестандартною комплекцією – дійсно, багато у чому англієць нагадує персонажів раси На'ві з одного чудового блокбастера Джеймса Кемерона, а не координованого футболіста групи атаки.

Очевидно, що німецького фахівця не влаштовує рух, пропонований наявними таранами. Тим паче, у цілому, результативність Олів'є й Теммі завжди була дуже далекою від описаних на початку тексту еталонів. Напевно і Жиру, і Абрахам покинуть "Челсі" цього літа.

За допомогою Вернера прямо на авансцені та Хавертца як прихованої дев'ятки Тухель навряд чи розраховував підняти показник своєї банди у стовпчику ЗМ. Щоправда, він хоча б зумів зробити те, що не вдалося Лемпарду – адекватно вбудувати дорогих новачків у систему гри, банально заспокоїти з цієї точки зору керівництво, так, це ж теж важливо. По суті, зараз Тімо і Кай є єдиними опціями для Томаса на умовному вістрі. У сонячні дні екс-гравець "Байєра" якісно інтерпретує простір та тонкими рішеннями (не голами!) показує, за що на рахунки "фармацевтів" впало 80 мільйонів євро. У свою чергу Вернер-форвард в усередненій позиції взагалі не діє як наконечник. Тімо набагато краще справляється із завданнями десятки, працюючи у напівфланзі та між лініями під тим самим Хавертцем. Прекрасно розкрилися в аналогічній ролі й Пулішич з Маунтом, гірше через реноме несистемного мага-одинаки це зробив Зієш.

Перш, ніж ми підемо далі, маленький, але важливий ліричний відступ щодо виступів Вернера. У цілому, він і справді провів зім'ятий сезон, проте точно не провальний. Не добрав за "автографами", зате перегнав очікування по асистах: 12 голів та 12 результативних передач при 18 xG і 7 xA. Непогано для людини, яка була затиснута у лещатах у першій частині розіграшу. Ту слабку гру можна пояснити необхідністю закривати позицію лівого вінгера, при цьому потрібно було постійно відпрацьовувати в обороні. Звичайно, Лемпард став заручником ситуації з огляду на погану форму Пулішича, часті мікротравми Зієша, але автор тексту змушений зізнатися, що аж до звільнення Френка дивувався, чому англійський менеджер навіть не намагається змінити схему й перейти на ті самі 3-4-2-1, не хоче використовувати Вернера у тандемі форвардів, як іноді це робив Юліан Нагельсманн в "РБ Лейпциг". Лемпс майже не відмовлявся від 4-3-3, чим сильно скував Тімо. З Тухелем у Вернера вийшло повернути хоча б один свій фірмовий прийом.

Томас абсолютно свідомо відмовився від чистих нападників, роблячи ставку на рухливість атакуючої групи у чужих воріт замість безглуздої присутності недостатньо забивного й немобільного стовпа у штрафному майданчику. Рішення логічне, воно не суперечить покупці грамотного страйкера. Для позначки у 20+ голів за сезон той же Вернер повинен на постій демонструвати свої найкращі якості, діяти виключно на ривках та вільному просторі, як це було у Німеччині. Упс, апріорі утопія, адже разом із рівнем тиску на німця змінився й рівень чемпіонату, захисники на Туманному Альбіоні більш сконцентровані навіть у високій лінії оборони. Що до інших, то Маунт в Томаса, скоріше, вийде в опорній зоні, ніж в атаці; Зієш, Пулішич та Хадсон-Одої – на флангах відповідно. Без голеадора "сині" продовжать будувати замки з піску на фінальній третині поля.

Разом з тим, важливо пам'ятати, що нападників у "Челсі" поїдав не тільки підлий дев'ятий номер. Так, Джанлука Віаллі та Джиммі Флойд Гассельбайнк ​​виступали із цією цифрою на спині ще до епохи Абрамовича, і робили це успішно, проте далі хтось її зачарував. Ернан Креспо, який не зумів адаптуватися, кокаїнщик Адріан Муту, Фернандо Торрес, який страждав від травм, Радамель Фалькао (пережив хрести), банально кволий Франко Ді Санто, психологічно нестійкий Альваро Мората – усі вони не виправдали надій та впали під вантажем дев'ятки. Зі свіжих прикладів втомлений Гонсало Ігуаїн та все той самий зелений Теммі Абрахам.

Усім нам сумно згадувати і про цей етап Андрія Шевченка. Українець не долікував коліно після ЧС-2006, боровся у Лондоні з двома грижами, паховою та міжхребцевого диска; у цілому, швидше страждав і нагадував бліду міланську тінь. Також не зарекомендував себе належним чином сенегалець Демба Ба, був не готовий виступати на високому рівні на початку минулого десятиліття й Ромелу Лукаку. Тому, з огляду на величезну кількість промахів, нового форварда керівництву і тренерському штабу варто вибирати ретельно й обережно.

Звичайно ж, успішні приклади у золоту еру теж були. Зовсім небагато, але відзначався у "Челсі" Самюель Ето'О, 30 матчів і 12 голів (*дідько, автор взагалі збирається згадувати про Дідьє чи ні?!*). Прекрасний у свої 3 сезони був Дієго Коста, який провів 120 поєдинків та забив 59 м'ячів, його зв'язка із Фабрегасом вийшла особливо гарною. І, нарешті, так, той, перед покупкою якого Моуріньо випалив власнику знамениту фразу "Mister Abramovich, pay and don't speak". Дев'ять кампаній, 336 матчів і 141 гол, другий бомбардир в історії клубу та герой мюнхенського фіналу-2012 – це успішна і ледь не унікальна для форвардів "Челсі" історія Дрогба. Жозе не цікавили тогочасні найкращі нападники Європи, хоча Абрамович міг легко задовольнити майже будь-який високий запит португальця. У першу свою каденцію Моуріньо вибрав забивалу з "Марселя", у другу запросив до Лондона Дієго Косту. Виходить, що двох найкращих страйкерів "Челсі" за Абрамовича до клубу покликав "Особливий".

Колосальні за впливом етапи Френка Лемпарда-гравця та Едена Азара лише підкреслюють нашу головну тезу. Англієць та бельгієць наколотили багато м'ячів, вони завжди були готові прикрити спини Дрогба та Кости відповідно, або навіть самі звалювали на свої плечі важку ношу й тягли вже без Дідьє та Дієго. Але у сьогоднішньому "Челсі" немає ані чистого нападника із необхідними навичками, ані півзахисника, який здатний взятися за виконання завдання на тому ж рівні.

До того ж, за Романа Абрамовича "Челсі" – це літопис про регулярне поповнення шафи із медалями. Останніми туди потрапили Кубки Англії та Ліги Європи, далеко не самі бажані чашки для клубу, який 5 разів у XXI столітті брав АПЛ та зараз марить другим трофеєм Ліги чемпіонів. Перший, до речі, багато у чому був завойований на жилах та характері Дідьє Дрогба.

Повторимося, влітку "Челсі" втратить Олів'є Жиру й Теммі Абрахама. Тухель явно дав зрозуміти, що вони йому не потрібні. "Боруссія Д" не віддасть лондонцям Ерлінга Голанда, Ватцке упертий, плюс "джмелі" зіграють у ЛЧ; Деніел Леві кістьми ляже, але не продасть Харрі Кейна до стану ворога, Серхіо Агуеро поїде у Каталонію відразу після вирішального матчу. Залишатися виключно із Вернером та Хавертцем, нападниками модернової формації – це ризикований крок. Навіть із урахуванням того, що Томас не стане зациклюватися на 3-4-2-1.

Можливо, Ромелу Лукаку так само, як і Антоніо Конте, покине "Інтер", втече від невизначеного майбутнього міланського проекту. Або найзабивніший іспанський нападник Жерар Морено захоче нарешті кинути собі виклик після тріумфу в ЛЄ із "Вільярреалом" та продавлювати "МЮ" вже на регулярній основі. Не можна виключати, що "Челсі" здивує громадськість і перехопить у "Роми" капітана "Торіно" Андреа Белотті. В "Айнтрахта" є Андре Сілва, нарешті, в "Генку" непогано стріляє у ворота Пол Онуачу. Із новим Дідьє "сині" зможуть досягати успіху не всупереч, а завдяки. Головне підійти до справи із розумом та не прогадати.