The show must go on. До річниці найкривавішого фіналу в літописі єврокубків

Це міг би бути фінал мрії: у вирішальному матчі за Кубок європейських чемпіонів-1985 зійшлися чинний володар трофею "Ліверпуль", в якому запалювали Іан Раш та Кенні Далгліш, і головний претендент на титул (а також переможець попереднього розіграшу Кубка кубків) "Ювентус" з Мішелем Платіні, Паоло Россі та Збігневом Бонеком у складі. На жаль, але битву футбольних титанів затьмарила битва за життя, яка розгорнулася на трибунах брюссельського стадіону "Ейзель" за годину до стартового свистка. І 39 уболівальникам, переважно італійцям, не судилося вийти з неї живими.

Арена у столиці Бельгії, побудована ще 1930-го року, не вперше приймала матч серйозного рівня. Раніше на ній вже проводилися три фінали Кубка чемпіонів, три фінали Кубка кубків і навіть вирішальний поєдинок Євро-1972, в якому збірна ФРН розгромила СРСР 3:0. Проте, до середини 1980-х "Ейзель" морально застарів, його конструкції занепали, зносилися і потребували ремонту. Трибуни буквально розсипалися, а в стінах, збудованих із шлакоблоків, за бажання можна було зробити дірку.

Проблеми стадіону, що застарів, посилилися безладністю організаторів матчу. За тиждень до фіналу до поліції Брюсселя надійшов факс від англійських колег. У ньому співробітники Скотленд-Ярду надали повний список фанатів, що відправилися до Бельгії, які на Туманному Альбіоні входили до групи ризику. Але брюссельські правоохоронці не вважали за потрібне уважно вивчити цей документ. Більше того, вони навіть не стали морочитись особистим оглядом при вході на стадіон. Як наслідок, на трибуни було пронесено кастети, ножі та металеві прути, як зафіксували потім камери. Працівники арени не спромоглися навіть очистити трибуни від каміння, яке відколювалося від застарілих конструкцій. При цьому, алкоголь поблизу "Ейзеля" перед матчем продавався без обмежень, а тому багато англійських фанів потрапили на стадіон вже сильно "розігрітими". Але найбільший "косяк" організатори допустили під час розподілу місць та квитків. Стадіон був поділений на три великі зони. Нейтральні вболівальники сиділи на протилежних трибунах вздовж поля, а віражі за воротами призначалися для фанатів команд. З одного боку, в секторах M, N, O розташовувалися тіфозі "Ювентуса". Логічно було б припустити, що сектори Y, X, Z із протилежного боку будуть віддані фанам "Ліверпуля", але "червоним" дісталися лише сектори Y та X. А ось злощасний сектор Z (ця літера вже тоді підмочила свою репутацію) формально вважався нейтральним, але за фактом на три чверті виявився заповненим італійцями. Квитки туди вболівальники "Юве" купували через туристичні агенції і в місцевих спекулянтів, якими того вечора кишила площа перед стадіоном. Замість того, щоб розсадити шанувальників двох команд подалі один від одного, щоб уникнути конфліктів, їх розмістили по сусідству! Між ними – лише два шари кволої сітки для курячих вольєрів та десяток поліцейських.

За годину до початку матчу найбільш відморожені з англійських фанатів, які в ті часи кошмарили всю футбольну Європу, почали жбурляти в італійців каміння та держаки від прапорів, запускати ракети, і поступово напруга на трибунах почала зростати. Італійські тифозі "підлили олії у вогонь", розгорнувши у своєму секторі банер "Червоні тварини". Для британців це стало сигналом до дії. За лічені секунди ліверпульські хулігани рознесли металеву сітку та напали на фанатів "Ювентуса". А бельгійські поліцейські, які не припускали, що заворушення вибухнуть ще до початку гри, виявилися до цього зовсім не готові. Пізніше британські фани виправдовувалися, що метою "набігу" було лише нагнати страху на супротивника і просто розважитися. Але звідки це знати італійцям та іншим глядачам сектора Z? Побачивши агресивний та нетверезий натовп англійських хуліганів, що стрімко насувається, вони запанікували і кинулися до протилежного краю свого сектора. У пошуках порятунку натовп уболівальників опинився затиснутим між невеликою бетонною стіною та ґратами, що відокремлювали трибуну від поля. Бельгійські поліцейські, витлумачивши все, як спробу проникнути на газон, прийняли "розумне" рішення: поспішили блокувати всі входи та виходи, замість того, щоб відкрити їх якнайширше і не перешкоджати евакуації глядачів. У результаті, під тиском гігантського людського сліпого тарану спочатку обвалилася несуча стіна сектора, а потім, не витримавши надмірної ваги, впали і ґрати. Величезна кількість людей була збита з ніг, розчавлена ​​і розтоптана тими, хто напирав зверху у пошуках порятунку. У цьому пеклі загинуло 39 людей: 32 італійці, 4 бельгійці, 2 французи та один північноірландець. Ще близько 600 дістали поранення. Наймолодшому із загиблих було лише 11 років.

Побачивши, що відбувається на протилежному віражі, вибухнули "туринські" сектори. Тіффозі "Ювентуса" спробували прорватися на допомогу своїм, влаштувавши справжню битву з поліцією. У правоохоронців та стюардів полетіли пляшки, каміння та все, що підверталося під руку. На стадіоні запанував хаос. Ситуацію вдалося врегулювати лише через півгодини – допоміг загін поліцейського спецназу. Весь цей час диктор по стадіону намагався заспокоїти публіку, яка збунтувалася, повідомляючи, що матч із запізненням, але відбудеться.

Тіла померлих, накриті шматками тканини та одягом, укладали на ноші та залишали на парковці біля стадіону до приїзду медиків. Просто жах! Але ще жахливішою стала цинічність чиновників УЄФА, які після того, що сталося, наполягли на проведенні матчу. "УЄФА не скасував зустріч, оскільки виникла загроза подальших заворушень під час евакуації глядачів зі стадіону, і кількість жертв могла виявитися набагато більшою", – йшлося у спеціальному комюніке Європейського союзу футбольних асоціацій, оприлюдненому наступного дня. Обидві команди спочатку відмовлялися грати і лише під тиском вийшли на поле. Головний тренер "червоних" Джо Феган пізніше згадував: "Коли ми дізналися про смерті на стадіоні, я сказав інспектору матчу, що ми залишаємось у роздягальні. Незабаром до нас зайшов начальник брюссельської поліції та почав наполягати, щоб ми зіграли. Хтось із моїх парубків заперечив: "Як можна вийти на поле, якщо там загинули люди?!". Але поліцейський знав, що відповісти: "Ми маємо провести матч, інакше ситуація погіршиться. Я вже поговорив із "Юве", вони згодні. Черга за вами". Цього ніхто не хотів, але нам довелося".

Згодом доцільність проведення цього поєдинку, що став танцями на крові, неодноразово ставилася під сумнів. Тим не менш, шоу було продовжено, гра відбулася, і Мішель Платіні приніс перемогу "Старій Синьйорі", реалізувавши на 56-й хвилині сумнівний пенальті. Забивши гол, француз бурхливо відсвяткував його з партнерами і виглядав абсолютно щасливим. Багатьом були незрозумілі такі радісні емоції, і Платіні потім довелося виправдовуватися: "Ми помстилися за всіх на полі, тому що через нас, футболістів, наші вболівальники прийняли смерть".

Після матчу не було жодних урочистостей, трофей вручили туринцям не на полі, а у підтрибунному приміщенні біля роздягальнь. Футбольні чиновники були пригнічені, президент УЄФА Жак Жорж заявив журналістам: "Те, що трапилося сьогодні ввечері, не стане загибеллю Кубка європейських чемпіонів, але футбол у будь-якому разі зазнав поразки". Проте, "б'янконері", які вперше завоювали головний єврокубковий трофей, не змогли утриматися від кола пошани по стадіону, за що зазнали критики після повернення на батьківщину. Святкувати там, де лише кілька годин тому сталася трагедія, багато хто в Італії вважав недоречним.

УЄФА блискавично відреагував на те, що сталося, наклавши заборону на участь англійських команд у всіх європейських клубних турнірах на невизначений термін і скасувавши проведення Суперкубку УЄФА-1985, в якому "Юве" мав зустрітися з "Евертоном". Дискваліфікацію зняли через п'ять років, ще через рік був амністований і сам "Ліверпуль". Крім того, 14 із 26 затриманих англійських уболівальників було визнано винними у ненавмисному масовому вбивстві та засуджено на три роки позбавлення волі кожного.

З того часу "Ліверпуль" та "Ювентус" перетиналися в єврокубках лише одного разу – у чвертьфіналі Ліги чемпіонів-2005. У першому матчі, що проходив в Англії, уболівальники "червоних" влаштували перформанс, виклавши з модулів італійське слово "Amicizia" ("Дружба"). А учасники фіналу-1985 Мішель Платіні та Іан Раш винесли на поле пам'ятний банер, що нагадував про жертв трагедії. Але тіфозі "Юве" при цьому дружно відвернулися спиною, синхронно викинувши вгору руки з піднятим середнім пальцем – більш ніж наочна демонстрація того, що вони досі не пробачили і пробачати не збираються…

Фото із архіва