Мішок фунтів за Стерлінга. Чи стане Рахім новим Лукаку для Челсі?

Не суди за обкладинкою

Рік тому "Челсі" забашляв "Інтеру" 113 мільйонів євро за Ромелу Лукаку, здійснивши, ймовірно, найгірший трансфер у власній історії. На перший погляд, покупка виглядала досить адекватною. Відразу після приходу Томаса Тухеля лондонці взяли Лігу Чемпіонів, команда виглядала дуже злагоджено, але погана реалізація ледь не коштувала їм успіху. У клубі вирішили не задовольнятися досягнутим, і Марина Грановська повернула на "Стемфорд Брідж" реінкарнованого Дідьє Дрогба.

На папері все виглядало логічно. Проблеми в реалізації мав вирішити топ-форвард, який до того ж мав стати лідером у своїй лінії, повівши за собою молодих гравців атаки. Лукаку виглядав ідеальною кандидатурою – в Італії Великий Ром нарешті знайшов себе, забив 47 голів у Серії А за два роки. У кожному із сезонів бельгієць знаходив собі моменти на 20+ xG і йшов із реалізацією трохи вище за очікувану.

Але насправді така логіка призвела до повного провалу. Лукаку не тільки зіпсував атмосферу в роздягальні своїм інфантильними інтерв'ю на тему "хочу назад д̶о̶ ̶м̶а̶м̶у̶с̶і̶ до "Інтеру" у найвідповідальніший момент кампанії, а й зламав ряд ігрових механізмів команди.

Втрата ідентичності

Успіх "Челсі" в ЛЧ будувався на двох китах – задушливий пресинг і гнучкість в атаці. Маунт, Вернер та інші не шкодували себе і постійно чинили тиск на суперника на будь-яких ділянках поля. Цим, до речі, частково пояснюється їхня погана реалізація. Якщо гравець залучений у гру всі 90 хвилин, його фізичне та когнітивне навантаження помітно зростає, і прийняти розумне рішення або банально технічно виконати точний удар по воротах стає важче. Другий аспект – "Челсі" мав надгнучку атаку, в якій гравці постійно змінювалися позиціями/ролями, плутали суперника і врешті-решт досягали свого. Тухель мав карт-бланш з Гавертца, Вернера, Маунта, Пулішича і Зієша. Він міг сміливо посадити будь-кого на лаву, виставивши оптимальний підбір на конкретну гру, і ніхто не качав права за лаштунками.

Лукаку розбив обидва механізми і зіпсував гру як в обороні, так і в атаці. Ромелу не працював у пресингу – чи то корона на голові не дозволяла, чи тягати своє величезне тіло по всьому полю в найінтенсивнішій лізі світу виявилося для нього непосильним завданням. У результаті "Челсі" зустрічав суперників нижче, став гірше контролювати свої матчі і став уразливішим в обороні. У нападі Ромелу завжди залишався в центрі, і атака стала передбачуваною. Заради справедливості Тухель використовував його лише в ролі таргетмена, хоча головна сила бельгійця – це відкривання за спину захисникам на повному ходу свого тіла-локомотива. Вина була обопільною – клуб не зміг ясно ідентифікувати свої потреби, і в результаті навіть найдорожчий новачок в історії не використовувався оптимальним чином.

Усвідомлення своїх потреб

Андрій Шевченко, Фернандо Торрес, Альваро Мората, Тімо Вернер, Ромелу Лукаку. Це не чаклунське заклинання, що відсилає нас до вигадок про прокляття дев'ятого номера на "Стемфорд Брідж". Хоча знаючи пристрасть матері Лукаку до ритуалів вуду, вона повинна була застерегти сина перед цим фатальним трансфером. Насправді це перелік зірок першої величини, які не змогли проявити себе в "Челсі". І коли вибірка настільки велика, а кількість провалів багаторазово перевищує кількість тих, хто заграв, то це наштовхує на думку, що справа не в гравцях.

В епоху Абрамовича в команді заграло лише два форварди – Дідьє Дрогба та Дієго Коста. Постійні зміни тренерів і погоня за миттєвим результатом призвели до того, що "Челсі" так і не знайшов своєї ідентичності. Вони не знали, чого вони хочуть, що їм потрібно і хто їм власне треба. Немов мова про типового підлітка, а не про менеджмент топ-клубу. Невипадково, що двох єдиних успішних форвардів у сучасній історії клубу в команду привів Жозе Моуріньо – португалець завжди знав, чого він хоче. І якщо повернення Особливого на Брідж не входить у плани нових власників, то "пенсіонерам" потрібно забути про любов до дорогих іграшок, та підписувати лише тих гравців, які адекватно вписуються у їхню ігрову модель.

Робота над помилками

Рік тому на ExpectedChelsea з'явився дуже цікавий пост, який передбачив майбутній провал Лукаку. Поки Грановська погоджувала трансфер Ромелу, аналітики-аматори за допомогою нехитрої просунутої статистики визначили справжню потребу команди Тухеля. Замість купівлі топового фінішера вони запропонували інше вирішення проблеми низької результативності. Воно полягало не в поліпшенні реалізації, а збільшення кількості самих моментів. І замість Лукаку, Голланда чи іншого топ-центру вони пропонували "Челсі" посилити фланг атаки, зокрема, називаючи кандидатуру Джейдона Санчо.

Найближчий аналог Санчо особисто для автора – це Еден Азар. У них різна антропометрія та манера гри, але їх поєднує одне визначення – назвемо їх "альтруїстичними дриблерами". Зазвичай гравці, здатні поодинці накрутити кількох суперників, не надто схильні до командної гри. Але Азар та Санчо завжди націлені на пас. Їх дриблінг виступає в ролі природного плеймейкінгу - зібрали навколо себе пачку опонентів, і віддали в зону, оголену захисниками, що збіглися перед невтримним вінгером.

Мішок фунтів на Стерлінга

Можна посперечатися з тим, чи підходив саме Санчо цій команді, але поведінка лондонців на ринку натякає, що вони й самі дійшли до такої ж відповіді. "Челсі" цього літа планує взяти одразу двох вінгерів – Рафінью з "Лідса" та Рахіма Стерлінга. Щодо бразильця переговори вже перебувають у фінальній стадії – "Челсі" веде переговори з агентом гравця, і футбольна Ванга Фабріціо Романо повідомляє, що клуби мають зійтися на 60-65 мільйонах фунтів. За Рахімом незабаром очікується повторний бід. Метт Лоу, який у питаннях про "пенсіонерів" чи не надійніший за Романо, повідомляв про те, для Стерлінга "Челсі" – пріоритет №1, а його контракт, що минає через рік, натякає, що вінгер незабаром буде проданий.

Це саме те, що потрібно "Челсі". Незважаючи на нескінченну критику, Стерлінг надійний як сама британська валюта. А його кар'єрний шлях ще нескоро піде за його траєкторіями під час коронних падінь у чужій штрафній площі. 27 років, третій капітан збірної Англії, 10 років досвіду виступів у топ-клубах, 6 років роботи з Гвардіолою. І стабільність – Рахім 5 років поспіль завершує сезон АПЛ із показником від одного до двох десятків голів.

Стерлінг дасть команді класні відкривання, кількість обведень, які не снилися ні Пулішичу з його слабким тілом, ні Вернеру з його дубовим першим дотиком. А його вміння інтерпретувати різні ролі та позиції разом із недооціненим ігровим інтелектом дозволять команді повернути у свою гру елементи, які були зруйновані з трансфером Лукаку.

Пресинг-машина Б'єлси

Рафінья не має колосального досвіду Стерлінга, але він екстерном закінчив школу сучасного футболу за два роки роботи з пресинг-одержимцями Марсело Б'єлсою та Джессі Маршем. Сумарна кількість відборів, перехоплень та блоків бразильця в перерахунку на 90 хвилин наближаютьься до космічного показника в п'ять одиниць. З урахуванням особливостей стилю "Челсі" цей показник впаде, але про працездатність бразильця це говорить немало.

Ліва нога Рафіньї дасть лондонцям те, чого не дав Хакім Зієш. Football Manager 2022 оцінив показник "прийняття рішень" алжирця в 9 одиниць з 20, "імпровізацію" - в 17. Нічого точніше для характеристики кар'єри Хакіма в Лондоні і не придумати. Головним плеймейкером "Челсі" не може бути людина, яка обирає не оптимальний варіант продовження атаки. Зієш великий вигадник і любитель неочевидних рішень, за ним завжди цікаво стежити. Але для реалізації своєї магії йому потрібні зайві півсекунди на м'ячі. Таку розкіш в АПЛ йому не знайти, на відміну від Серії А. Рафінья ж може додати атаці "Челсі" непередбачуваності, і за два роки на Альбіоні адекватної відповіді на його своєрідну манеру дриблінга не змогли знайти навіть топові захисники АПЛ.

Якщо "Челсі" вдасться закрити обидві угоди, то в новому сезоні на нас чекає зовсім інша гра. Тухель нарешті отримає у розпорядження двох гравців, які здатні нести загрозу в будь-якому епізоді 1 в 1 проти захисника. Раніше цим міг похвалитися лише Вернер, і лише в тому випадку, якщо перед ним була зона розміром із гектар. Вміння цієї парочки потенційних новачків грати на обмеженому просторі, їхня небезпека в ізоляції на фланзі та вміння грати в пресингу може посилити "синіх" як в обороні, так і в атаці. І можливо дозволить "Челсі" нарешті нав'язати конкуренцію двом найкращим командам світу в боротьбі за титул АПЛ.