Митець після інженера. Як Де Дзербі змінює Брайтон, побудований Поттером

В цей вікенд Брайтон їздив в гості до Крістал Пелас. Минулого сезону це було б протистояння двох міцних, молодих та симпатичних команд з середини таблиці. Але зараз це матч явного фаворита та претендента на Лігу Чемпіонів проти молодої та симпатичної команди. Нічия в цьому матчі однозначно сприймається як втрата очок Брайтоном.

Команда сильно змінилася цього сезону. Одна з головних причин - неочікувана зміна тренера. Наприкінці вересня після перших 6 матчів чемпіонату Челсі викупив контракт Грема Поттера. Англійський тренер був повноцінним інженером цієї команди. Він перетворив безлику команду на ідейну та яскраву. А боротьба за виживання поступово змінилася боротьбою за ТОП-10. Здавалося б його відхід обернеться катастрофою для клубу.

Новий тренер мав відповідати дуже високій планці очікувань. Це взяв на себе добре знайомий італійським та українським вболівальникам Роберто Де Дзербі. Але пройшло п’ять місяців і ми говоримо не просто про відсутність катастрофи, а про відчутний прогрес команди.

Що ж такого зробив Де Дзербі та як він змінив цей Брайтон?

Таке питання поставили півзахисникові Брайтона Алексісу Мак Аллістеру. Ось його відповідь:

«Насправді у них багато спільного. Обидва хочуть володіти м’ячем і тиснути високо, але з точки зору повсякденної роботи все інакше. Де Дзербі більш зосереджений на тактиці, його тренування менш важкі фізично, але ви завжди повинні бути зосереджені на психологічному рівні. Обидва методи інтригують, обидва надзвичайні тренери».

Але є й помітні не тільки зсередини зміни — ігрові та ментальні. Спробуємо розібратися в них. Почнемо, звісно, з ігрових.

Новий Брайтон - суміш домінування з ризиком

Під керівництвом Поттера Брайтон був сильним. Пресинг, контроль м’яча, позиційна гра. Команда грала з позиції сили навіть проти більш іменитих суперників. Але їхня гра за часів Поттера була розважливою та неризикованою. Брайтон, як і більшість топ-клубів, використовував володіння як елемент захисту. Так само довго тримали м’яча, щоб знайти простір в обороні. Як і більшість, адаптувалися під суперника. Та робили все це досить успішно.

Гру команди при новому тренері можна називати більш ризикованою та авантюрною. Це проявляється зокрема в пресингу. Хоча інтенсивність порівняно з минулим тренером майже не змінилась, але Роберто просить гравців більш агресивно йти у відбір. Це дає свої плоди: 2,3 удари за гру після відборів на чужій третині — кращий результат серед усіх англійських команд. (При Поттері було 1,7 ударів в таких ситуаціях).

Також ризик проявляється в контролі м’яча. Мак Аллістер зазначив, що обидва тренера люблять володіння м’ячем, але є певна різниця. Її підмітив Юрґен Клопп:

«Хто б міг подумати, що статистика володіння може зрости після Поттера? Містер Де Дзербі, очевидно, також любить володіти м’ячем, тому вони дійсно грають добре і сповнені впевненості».

Під керівництвом Де Дзербі дійсно суттєво виріс відсоток володіння (з 50.4% до 59.6%). Виросла кількість передач за матч (з 337 до 468). А кількість довгих передач зменшилась на 25%.

Але при цьому їхнє володіння не схоже на більшість топ-клубів. Їхня гра занадто ризикована. Новий Брайтон припускається 9.9 втрат м’яча на своїй третині поля, це дуже багато. При старому режимі у них було тільки 6.5 таких втрат за гру. Та італійський тренер вірить, що в довгостроковій перспективі цей ризик зробить команду кращою. І поки немає причин не вірити йому.

Філософія Де Дзербі така: жодного стерильного контролю, кожне володіння має бути вертикальним та динамічним. Але при цьому має створюватися короткими та середніми передачами низом.

Брайтон не катає м’яча, щоб знайти простір — вони виманюють суперника в пресинг та самі провокують створення цього простору. А потім розривають його через короткі передачі та продумані комбінації.

При розіграші в першій лінії залишається тільки два центральних захисника, хоча більшість команд залучає трьох гравців на цьому етапі. Майже вся команда розташовується на своїй половині поля, щоб створювати варіанти для короткого пасу. Це провокує суперників пресингувати вище. Ліверпуль проти команди Де Дзербі виходив в пресинг аж сімома гравцями. Але Брайтон знає, що робити під тиском. Вони розігрували комбінації на третього гравця через центр, воротар віддав гострі, вертикальні передачі. Команда невимушено та вишукано розбивала пресинг Ліверпуля.

Приголомшлива сміливість. Це навіть не сміливість, це самовпевненість на межі нахабства. Звісно, Ліверпуль був не в кращій формі, і їхній пресинг далекий від ідеального. Та Брайтон грає так проти будь-яких суперників. Ціна помилки дуже велика, але їм вдається робити це успішно.

За рахунок такої гри свободу та простір отримує атакуюча ланка команди: Мітома, Марч, Лаллана та Троссар (до трансфера). Ці парубки прекрасно діють на відкритому просторі, а нова модель гри розкриває їх якомога краще.

Троссар проводив свій найкращий сезон в Англії. 7 голів та 2 асисти в 16 матчах. Його ефективність вражала не тільки глядачів та журналістів, а й скаутів Арсенала. В підсумку, лондонський клуб заплатив майже 28 мільйонів фунтів за гравця, в якого залишалось пів року контракту. Це гарні гроші, можна подякувати новому тренерові за це.

Мітома проводить перший сезон в АПЛ. Навіть якщо не брати його прекрасний дриблінг та гру один в один, його атакувальні показники все одно шалені. В 20 матчах в усіх змаганнях у нього 7 голів. Минулого сезону в чемпіонаті Бельгії (!) у нього було 7 голів в 28 матчах. Думаю, не треба пояснювати різницю між чемпіонатом Бельгії та АПЛ.

Вже ветеран Адам Лаллана переживає другу молодість. Під керівництвом Де Дзербі у нього 3 голи + 1 асист у 14 матчах. При Поттері у нього був 1 гол + 2 асисти в 59 матчах.

Найкращий сезон в кар’єрі проводить й Соллі Марч. У нього 4 голи та 4 асисти у 20 матчах цього сезону. Чи варто казати, що всі результативні дії були зроблені у 14 матчах під керівництвом Де Дзербі?

Висока планка амбіцій та змінена ментальність гравців та клубу

Те, як по-новому розкриваються гравці, підводить нас до іншого впливу Де Дзербі. Ми говорили про прогрес гравців атаки, але всі інші також прогресують. Тренер глобально змінив ментальність команди.

Він відкрито заговорив про єврокубкові мрії та амбіції. В часи Поттера такі слова були табуйовані, ніби Ліга Європи насправді називалась «Ліга Європи Волдеморта». Грем казав, що для команди велике досягнення просто грати в АПЛ. Поттер занижував планку очікувань та зменшував тиск на себе.

Роберто — навпаки підвищує ставки та піднімає планку:

«Я не знаю, чи зможемо ми досягнути єврокубків. Але я знаю, що ми повинні підняти цю планку. Я не хвилююся, досягнемо ми її чи ні. Набагато більше мене хвилює, якщо мета буде дуже низькою — ми не будемо конкурувати в іграх з великою шісткою».

А ось перші слова Де Дзербі після перемоги 5:1 над Мідлсбро в Кубку Англії:

«Я все ще злий через виліт від Чарльтона в Кубку Ліги».

Не про потужну гру своєї команди, не про п’ять голів у виїзній грі вперше з 2009 року або про неймовірний гол Мак Аллістера. Він каже про поразку від Чарльтона, хоча та була два тижні тому. Більшість тренерів занижує важливість Кубку Ліги, а італієць навпаки показує, що цей турнір був важливим та не приховує розчарування.

«Для мене голова є найважливішою частиною будь-якої роботи. Я хочу бачити 11 гравців з таким самим менталітетом, як у минулій грі проти Вулвергемптона. Щоб вони не замислювались над тим, кубок це, Прем’єр-ліга чи товариська гра. Має бути однаковий підхід до Манчестер Сіті та до команди з останнього місця». — каже Роберто.

Він також зміг зруйнувати прокляття xG, яке лежало на команді в часи Поттера. В кожному з трьох сезонів Грема Брайтон забивав значно менше, ніж створював. Всього за цей час вони недозабили 27 (!) голів.

Зараз вони багато створюють, але ще більше забивають. Де Дзербі наголошує на тому, що команда може та має боротись за вищі результати. І гравці відчувають цей посил та енергію тренера. При Поттері клуб вважався сміливим андердогом, та для них це був комфортний статус. І грою, і словами Де Дзербі позиціонує Брайтон як більш амбітний клуб.

***

Якщо звузити порівняння до особистих вражень:

Грем Поттер — інженер, який будував механізм, що зможе ефективно працювати. Не революційний винахід, але механізм таки був ефективним.

Натомість Де Дзербі — митець. Його Брайтон — сміливе, авангардне мистецтво. Це великий ризик, але й одночасно можливість зробити щось прогресивне.

Коли Роберто очолив Брайтон, максимальною планкою очікувань було втримати клуб на тому ж рівні, що і Поттер. На цьому сходились всі: і вболівальники з журналістами, і, думаю, керівництво. Зараз же команду всерйоз розглядають як претендента на єврокубки. Навіть якщо це не вдасться, Де Дзербі вже багато зробив — змінив сприйняття Брайтона. В першу чергу всередині самого клубу.

Фото - Getty Images