Що таке офсайдна пастка Пеллеґріні і чому вона підриває сезон Челсі?

Енцо Мареска, який раніше працював асистентом Пепа Гвардіоли в "Манчестер Сіті", часто називається учнем іспанця — як і Мікель Артета, який протистояв йому під час недільного матчу між "Челсі" та "Арсеналом" і також був колишнім членом тренерського штабу Гвардіоли на "Етіхаді".

Проте Мареска часто вказував не на Пепа, а на його попередника в "Сіті" як на своє справжнє тренерське натхнення.

Італійський головний тренер "Челсі" грав під керівництвом Мануеля Пеллеґріні у "Малазі" наприкінці своєї кар’єри, а потім був його асистентом у "Вест Гемі".

"Мануель для мене як батько", — казав Мареска офіційному сайту "Манчестер Сіті" у 2020 році. "Мануель був саме тим тренером і людиною, яка переконала мене самому спробувати свої сили у тренерстві, коли я завершив ігрову кар’єру. Він сказав мені, що я точно маю спробувати і він гадає, що з мене вийде хороший тренер.

"Він завжди допомагав мені, коли у мене виникали будь-які сумніви, він допомагав мені ще поки я був гравцем, а також протягом двох років у Вест Гемі. У мене з ним чудові стосунки… як з тренером, тому що те, як він працював з гравцями і вирішував проблеми, було для мене чудовим прикладом".

З тактичної точки зору, однією з цікавих особливостей підходу Пеллеґріні — особливо під час його роботи у "Вільярреалі", "Сіті" та "Вест Гемі" — було те, що він наполягав на тому, щоб його четвірка оборони тримала лінію офсайду на краю штрафного майданчика, а не опускалась всередину карної зони.

Іноді це дозволяло ловити суперників у офсайди, але в інших випадках це означає, що ваша оборонна лінія опиняється у неправильній позиції, тобто занадто високо і її занадто легко обіграти. Це коштувало "Челсі" пропущеного голу в останньому матчі проти "Арсеналу" і це було проблемою протягом перших трьох місяців роботи Марески на посаді головного тренера на "Стемфорд Брідж".

Розглянемо гол, який забив Ґабріел Мартінеллі.

Головний плеймейкер "Арсеналу", Мартін Едеґор, можливо, найкращий гравець в АПЛ за вмінням віддавати розрізні передачі, знаходиться у 20 метрах від воріт на своїй улюбленій позиції ближче до правого флангу. Захист "Челсі", як завжди, тримає лінію офсайду перед штрафним майданчиком.

В принципі, тут ніяк не дорікнеш їм за організацію. Адже 5 гравців стоять майже на одній лінії. Але вони явно занадто високо в цій ситуації. Занадто багато простору позаду, коли гравець, що володіє м’ячем, знаходиться на такій вигідній позиції.

Едеґор має відносно легке завдання — закинути м’яч на Мартінеллі, якого ніхто персонально не прикриває і який має перед собою купу простору і часу, щоб прийняти м’яч і пробити по воротах. Його залишив у грі Лівай Колвілл. Так, Колвілл трішки глибше за інших гравців на лінії і саме він винен у тому, що не грає по краю штрафного майданчика, як того вимагає Мареска. Але він, безумовно, ближче до "правильної" позиції, ніж будь-хто інший з гравців у синій футболці. Якби всі гравці "Челсі" були на три метри глибше, Едеґору було б куди важче виконати пас.

Щось подібне сталось і з переможним голом Кертіса Джонса, коли "Челсі" грав у гостях з "Ліверпулем" минулого місяця.

Ось Мохамед Салах з м’ячем у приблизно тій самій позиції, що й Едеґор під час голу вище, хоча й ближче до бокової лінії. "Ліверпуль" виставив трьох гравців, які забігають до штрафного: Домінік Собослай біля м’яча, Коді Ґакпо на дальній стійці і Дарвін Нуньєс посередині.

Коли Салах зміщується всередину, Ромео Лавія, який відстежує забіг Собослая у правий бічний канал, зупиняється, щойно той досягає краю штрафного майданчика. Колвілл, найближчий центральний захисник, робить те ж саме. І Собослай разом з Нуньєсом опиняються у офсайді.

Проблема на дальній стійці, де Ріс Джеймс, який грав свою першу офіційну гру під керівництвом Марески після передсезонної травми і тому не звик до цієї тактики офсайду, опустився на два метри глибше, ніж його товариші по команді.

Знову ж таки, хоч Джеймс і винен у тому, що не дотримувався плану, його позиція є більш правильною у порівнянні з позиціями його товаришів по команді, які знаходяться на відстані 18 метрів від воріт, коли м’яч знаходиться на відстані 22 метрів до них. Джеймс (жовте коло на фото нижче) апелює про офсайд, імовірно, дивлячись на Нуньєса та Собослая. Ґакпо, що виділений червоним, знаходиться за ним і також у офсайді.

Але "Челсі" не прорахував забігання Джонса, який точно знає, де буде розташована лінія оборони і ідеально розраховує своє вривання, щоб опинитись за спинами всіх і завершити момент.

Цей елемент гри постійно викликає чимало проблем.

Ось помилка проти "Ньюкаслу" через тиждень, після гри з "Ліверпулем". Ентоні Ґордон на м’ячі, Льюїс Голл забігає по флангу, Ісак — головна загроза воротам по центру.

Захисники "Челсі" біжать назад разом з Ісаком, але знову, як тільки досягають межі штрафного майданчику, Колвілл завмирає — подивіться як він внизу майже схрестив ноги, щоб зупинитись якомога швидше. Він вдало залишив Ісака в офсайді, але м’яч потрапляє не до шведа, а до Голла, який не перебував у офсайді.

А коли Голл виконує передачу, Колвілл на частку секунди завмирає на краю штрафного майданчика і не може встигнути за Ісаком, який перший на м’ячі і легко завершує передачу точним ударом.

Ось дуже схожий випадок, коли "Челсі" виграв матч у "Панатінаїкоса" у Лізі Конференцій, що відбувався між матчами проти "Ліверпуля" та "Ньюкасла". М’яч у вінгера, а фланговий захисник забігає по флангу, центральні захисники "Челсі" застигають, як тільки досягають краю штрафного майданчика.

Марк Кукурелья опускається в зону нижче, адже він знаходиться прямо перед гравцем, що йде у дриблінг, але центральні захисники не йдуть на скорочення відстані разом з ним, а зупиняються.

І це означає, що вони не можуть достатньо швидко скоротити дистанцію і перехопити передачу на нападника. Врешті-решт, пас йде навіть на вінгера на дальній стійці.

Ось поразка проти "Манчестер Сіті" у домашньому матчі із рахунком 2:0 у першому турі цього сезону. Жеремі Доку на позиції лівого вінгера на фланзі із м’ячем, а Бернарду Сілва та Ерлінґ Голанд на краю штрафного майданчику. "Челсі" тримає оборонну лінію як тільки може.

Доку віддає пас на Бернарду Сілву.

Колвілл чекає до останнього моменту, а потім все ж опускається нижче на 2 метри. Це означає, що він рухається у протилежному боці в той момент, коли Бернарду переадресовує м’яч на Голанда, тому не може його перехопити.

Голанд забігає до штрафного і спокійно забиває свій гол.

Ось інша ситуація — друга фаза після стандарту біля воріт "Челсі" від "Ґенту" на початку жовтня. Але знову ж таки, подивіться на гравців "Челсі", які відчайдушно намагаються триматись на лінії на краю штрафного майданчика. Так, ніби зона штрафного майданчику — це лава. У той же час суперники вишикувались у чергу на дальній стійці.

Частково проблема з цим прийомом полягає у тому, що захисники стають статичними, тому що вони зосереджені на тому, щоб стояти на місці.Тосін Адарабіойо єдиний, хто стоїть на обороні на дальній стійці проти п’ятьох гравців, застиг на одному місці і не може достатньо швидко розвернутись, щоб поборотись за верховий м’яч.

І "Челсі" пропускає гол.

Було б нерозумно не зазначити, що пастка Пеллеґріні, як відомо, має і свої переваги. Почнемо з того, що при спробі витримати офсайдну лінію, всій обороні це вдається достатньо просто.

Скасований гол Кудуса у вересневій перемозі "Челсі" над "Вест Гемом" був гарним прикладом цього, навіть якщо Енцо Фернандес опустився занадто глибоко. П’ять інших гравців "Челсі" були вишикувані в гарну лінію.

Але захист "Челсі", безсумнівно, здатні вибудовувати офсайдні пастки більш умовно. Вони зробили це у матчі з "Ліверпулем", добре тримаючи лінію, щоб зловити Салаха в офсайді під час незарахованого голу Ґакпо.

Іронія незарахованого голу Кая Гаверца на вихідних полягала у тому, що хоч "Челсі" і не встиг організуватись, оскільки їх зловили зненацька швидкою передачею, дуже добре, що останній захисник не стояв на лінії штрафного майданчика, а буквально на метр вище, що залишило Гаверца у положенні поза грою.

Дійсно, є велика імовірність того, що Гаверц спеціально розташувався там, тому що очікував, що "Челсі" розташується на лінії штрафного майданчика, як це завжди буває.

Знову ж таки, підхід Пеллеґріні має певні переваги — і це не завадило його "Манчестер Сіті" виграти АПЛ у сезоні 2013/14 — але суперники вищого класу часто могли користуватись передбачуваністю його захисту за допомогою простих передач врозріз і своєчасних забігів з глибини. Схоже, ці проблеми переслідують і команду Марески у цьому сезоні.

Захисники елітного рівня повинні вміти визначати власну лінію офсайді, а не працювати відповідно від геометрії штрафного майданчика.

Якщо Мареска продовжить використання цього підходу, "Челсі" продовжить пропускати прості голи.

Майкл Кокс, The Athletic