Найгірший трансфер року? Не Вірц і навіть не Ісак. Тоттенгем влітку купив сподівання за ціною готової зірки

Хаві Сімонсу — 22, але в футболі він давно. "Брендове" ім’я, зовнішність, хайп навколо кожного пасу — ярлик вундеркінда йому навісили рано. Хайлайти розліталися як вареники. Пізніше в ПСВ та "Лейпцигу" він довів, що талант реальний: швидкість, техніка, сміливість — все на місці.

Але в ПСЖ він не прижився — конкуренція задушила. Розставити все по місцях мав перехід до АПЛ, але й тут усе пішло шкереберть: в "Тоттенгемі" Сімонс виглядає сирим і беззубим. А час спливає.

Передбачити трансфер Хаві Сімонса було неважко.

У "Лейпцигу" він відіграв 78 матчів, забив 22 голи, віддав 24 асисти. Грав яскраво, регулярно забивав. Питання було не чи він піде далі, а куди.

Довгий час фаворитом вважався "Челсі". Клуб любить гравців "на виріст", і Сімонс підходив ідеально. Але є нюанс: у "Челсі" добре пам’ятають Лейпциг і понад 110 мільйонів євро, спущених на Вернера та Нкунку. Обидва прийшли зірками — і обидва на "Стемфорд Брідж" загубилися.

• Більше новин зі світу футболу читайте в режимі Live у Telegram UA-Football

Тож "сині" вирішили зав'язати з граблями й переключилися на Гарначо. А Сімонса спокійно віддали конкуренту. Як виявилося згодом — можливо, не дарма.

"Тоттенгем" залишився без "десятки", коли Меддісон порвав хрести. Паніка була цілком зрозумілою. Головною ціллю був Еберечі Езе, але той обрав стабільніший та амбіційніший "Арсенал".

"Шпори" залишилися ні з чим, тобто з планом Б. "Лейпциг" виставив за Сімонса 65 мільйонів євро. Часу думати не було, позицію треба було закривати негайно, тож "Тоттенгем" клюнув — і підписав не того, кого хотів, а того, хто лишився. А заплатив — як за готову зірку.

Сімонс після трансферу видав класичний набір урочистих обіцянок. Каже, був у захваті від розмови з тренером, який показав презентацію і переконав, що "проєкт саме той". Мовляв, усе зрозуміло, ролі чіткі, бачення спільне, і взагалі між ними одразу виникла "хімія".

Після зустрічі він навіть родині заявив: "Так, це воно". Обіцяв дисципліну, роботу без збоїв, мріяв перемагати. Запевняв, що буде найкращою версією себе, віддасть усе заради вболівальників, а їхні відео в нього викликають мурахи.

Звучить красиво. У пресрелізі так і треба. На полі поки що виглядає менш святково.

Англійські фанати мають дивний фетиш: рахувати "агентів 007", тобто атакувальних гравців, які відкатали сім матчів без голів і асистів. Клеймо дешеве, але липке. Санчо ним свого часу блиснув, Вірца недавно теж підловили.

Сімонс, правда, з цієї пастки вискочив швидко. В дебюті за "шпор" він віддав асист із кутового, Сарр замкнув і статистика не зіпсувалась ще до старту. Здавалося, все добре.

А потім настало реальне життя. Виходи на поле були регулярними, а користі — нуль. Ні загострень, ні ударів, ні моментів, ні навіть того дриблінгу, яким він так легко дурив суперників у Бундеслізі. Сіра пляма.

Франку це швидко набридло. Терпіння тренерів у Прем’єр-лізі не гумове.

Матч із "Челсі" став для Сімонса карикатурою на його нинішній сезон.

На сьомій хвилині він вийшов замість Берґваля. За годину 15 разів втратив м’яч, отримав жовту картку, жодного разу не пробив по воротах і не створив жодної загрози. На 73-й хвилині його зняли.

Коментатори були безжальні. Назвали трансфер жахливим марнотратством, ще й додали образне порівняння з гравцем молодіжки, який уперше бачить дорослий футбол. Клуб розраховував на локомотив, а отримав заржавілий вагон. Приємно, правда?

Франк, як годиться тренеру, спробував підстелити соломи. Мовляв, хвилин Сімонс награв чимало, катастрофи нема, адаптація складна, але рух є.

Звучить гуманно, хоча означає лише одне: ніхто не хоче дивитися правді в очі. Сезон жорстокий, а Хаві Сімонс абсолютно не витягує його ритм.

Лише 6 грудня Сімонс забив перший гол в АПЛ. Асисти? Три. Один у першому ж турі (кутовий); другий проти "Копенгагена", коли команда й так переїхала суперника катком; третій — у матчі з "Брентфордом".

Лігу чемпіонів тут взагалі неможливо нормально рахувати. В "Тоттенгема" один із найпростіших календарів. "Гравець матчу" у грі зі "Славією", яка напропускала голів сама — бонус, не більше.

Не те, чого чекаєш від гравця за 65 мільйонів.

Головна проблема — на поверхні: темп Прем’єр-ліги його просто змиває. Тут на мить зупинися з м’ячем — і тебе з’їли разом зі шнурками. Він звик, що в Бундеслізі більше простору, більше часу подумати, більше можливостей увімкнути техніку. В Англії цього нема. Вірца зараз штормить з тієї ж причини.

Плюс є інший шар: команда не готова зробити Сімонса лідером. Йому не довіряють ані м’яча, ані відповідальності. Він лише гвинтик, а не двигун. І сам він поки не показує, що здатен бути іншим.

У Бундеслізі Сімонс керував усім. М’яч постійно проходив через нього, він визначав темп і напрям кожної атаки. Там він мав 68 дотиків за матч. В АПЛ — 40. І це лише верхівка проблеми.

Статистика провалилася майже в кожному рядку. Очікувані голи впали з 0,21 до 0,06, очікувані асисти з 0,26 до 0,10. Замість двох і більше створених моментів за гру він тепер не завжди робить хоча б один.

Кожен його вихід на поле перетворюється на боротьбу за виживання. Тім Шервуд каже, що Сімонс повинен грати "десятку", бо лише там він може бути корисним. Франк же використовує його на флангах.

Але навіть це не знімає відповідальності з гравця. Він повинен давати більше, значно більше, якщо претендує на статус лідера. Поки що він просто губиться в темпі. Спалахами проти слабших команд нікого не купиш.

Сімонс не такий слабкий, як видається. Але й не такий геній, щоб коштувати 65 мільйонів.

"Тоттенгем" не купив фантом, він бачив його роботу в "Лейпцигу". Там справді були аргументи на користь трансферу. Проблема в іншому: "шпори" заплатили премію за гравця, у якого спалахи завжди сусідили з провалами. У "Лейпцигу" він виглядав симпатично, у ПСЖ — посередньо. Очікування стали більшими, ніж підстави для них. Вони й надиктували ціну.

Від гравця, у якого лише один реально вдалий сезон, чомусь чекали революції. Так не працює.

Втім, Сімонс не головний винуватець кризи. У команди все сиплеться. Матчі з "Челсі" та "Арсеналом" виглядали як спроба завести машину без пального. Листопад приніс одну перемогу. Проти "Ньюкасла" команду врятував від поразки не порядок, а удар Ромеро через себе на 95-й.

У Франка вся конструкція хитка: оборона дірява, атака без ідей. Середина таблиці виглядає заслужено. Сімонсу закинути можна інше: він занадто легко влився в атмосферу млявості, яка останнім часом панує на цьому стадіоні.

Фото — Getty Images / Global Images Ukrainе

#	Команда	І	В	Н	П	Р	Бали
1	Арсенал	15	10	3	2	28-9	33
2	Манчестер Сіті	15	10	1	4	35-16	31
3	Астон Вілла	15	9	3	3	22-15	30
4	Крістал Пелес	15	7	5	3	20-12	26
5	Челсі	15	7	4	4	25-15	25
6	Манчестер Юнайтед	15	7	4	4	26-22	25
7	Евертон	15	7	3	5	18-17	24
8	Брайтон енд Хоув Альбіон	15	6	5	4	25-21	23
9	Сандерленд	15	6	5	4	18-17	23
10	Ліверпуль	15	7	2	6	24-24	23
11	Тоттенхем	15	6	4	5	25-18	22
12	Ньюкасл	15	6	4	5	21-19	22
13	Борнмут	15	5	5	5	21-24	20
14	Брентфорд	15	6	1	8	21-24	19
15	Фулгем	15	5	2	8	20-24	17
16	Лідс Юнайтед	15	4	3	8	19-29	15
17	Ноттінгем Форест	15	4	3	8	14-25	15
18	Вест Хем Юнайтед	15	3	4	8	17-29	13
19	Бернлі	15	3	1	11	16-30	10
20	Вулверхемптон	15	0	2	13	8-33	2