Грай, як Кіра Найтлі. Як футбол приніс популярність британській акторці

Читайте автора у твіттері: Follow @TheRyzhenko

Затягнути футбол на широкі екрани прийом далеко не новий. Показати в кіно жіночий футбол – багато хто не готовий ризикнути навіть зараз. У 2002-му британська сценаристка індійського походження Гуріндер Чадха зважилася і не прогадала. Її фільм "Грай, як Бекхем" досі вважається одним із найкращих "футбольних" у світі кіно. Але, що важливіше, він став трампліном для багатьох у досягненні своїх цілей.

Кіра Найтлі народилася в родині акторів, тому її майбутнє можна було вважати вирішеним. Залишалося тільки дізнатися, чи не відпочине природа на дочці сім'ї Найтлі. Вже з молодих років Кіра дала зрозуміти, що має намір стати як мінімум не гіршою за своїх батьків, але спочатку отримувала другосортні ролі у другосортних фільмах. По суті, першою серйозною роботою для неї у 17 років став фільм "Грай, як Бекхем".

Кінострічка просто не могла не "зайти" у широкого кола глядачів, тому як піднімала відразу кілька важливих і зараз питань: віра в себе та свої цілі, класичний конфлікт батьків і дітей; сюди ж можна додати расовий момент, а також емансипацію – весь цей коктейль в сумі дав номінацію на "Золотий глобус", який, щоправда, не скорився.

"Я була дуже спортивною дівчинкою в школі. Мене обрали капітаном жіночої футбольної команди. Але цього рівня все одно було недостатньо для зйомок у фільмі, тому довелося додатково відвідувати тренування, щоб додати в техніці, – згадувала вже після зйомок сама Найтлі. – Пам'ятаю, як розповідала друзям, що знімаюся у фільмі про жіночий футбол. Жодна людина не сказала мені тоді, що це гарна ідея".

За три місяці до початку зйомок Найтлі почала тренуватися під керівництвом Саймона Кліффорда, у якого був невеликий досвід тренерської роботи, але головним джерелом доходу був власний бізнес. Це допомогло акторці освоїти мінімальні ази, решту "картинки" створювала "масовка": футболістки з екрану представляли реальні лондонські клуби, тому з футболом були на "ти".

"Всім було дуже важко працювати, і це не пройшло непоміченим, – розповідала про роботу на знімальному майданчику Чадха. – Тільки у Найтлі було кілька струсів мозку. Їм, як реальним спортсменкам, дійсно довелося пройти через біль на шляху до своєї мети".

Цікаво, що успіх картини став трампліном для розвитку не тільки кар'єр акторів та персоналу, який брав участь у зйомках, але і в цілому став поштовхом для розвитку жіночого футболу на Британських островах. Так, саме нове покоління гравців - вирощене, по суті, на "Грай, як Бекхем" - принесло "трьом левицям" третє місце на чемпіонаті світу в 2015-му, а також вихід до півфіналу Євро-2017.

Головний провал 007. Як Джеймс Бонд відмовився переходити до МЮ

Якщо ж "Грай, як Бекхем" не став приводом для любителів кіно звернути увагу на Найтлі, то вже за рік вона сама постукала у двері кінокритиків разом із першою частиною "Піратів Карибського моря". Потім були ще одні "Пірати", і ще одні, і безліч інших фільмів, які заслуговують уваги. Але футбол продовжив залишатися в житті Найтлі, хоч і у вигляді розваги.

"Фільм "Небезпечний метод" [акторка грала психічнохвору пацієнтку] був дуже гнітючим. Потрібно було знімати емоційне і сексуальне напруження, щоб не поринути в цю темряву повністю. Зйомки проходили паралельно із Чемпіонатом світу в ПАР, тому, щоб позбутися стресу, ми кожен знімальний день закінчували переглядом футболу. Під пиво".

"Що цікаво, зараз за футболом я стежу навіть більше, ніж раніше. Це чи через ностальгію після переїзду до США. Не знаю, як пояснити. Я кожного недільного ранку виходжу до пабу біля мого дому, щоб подивитися АПЛ".

Улюблений клуб? Тут вибір дуже несподіваний. "Для початку потрібно сказати, що ми не обирали команду, за яку будемо вболівати, за найбільшою кількістю перемог. Тому я дуже рада, що ми вболіваємо за "Вест Хем"! Вони грають дуже кепсько. Це пригнічує".

Зараз Кірі Найтлі 32, вона випала із десятки найбільш високооплачуваних акторок Голлівуду за версією Форбс, однак продовжує користуватися попитом. Хоч по-справжньому сильних фільмів з її участю важко згадати з часів оскароносної "Гри в імітацію" 2014 року. Може, варто знову повернутися до футбольної теми?

"Напевно, в останній раз я сама грала у футбол влітку 2009-го. Це була одна з найбільш неприємних речей в моєму житті. Я гуляла в парку з друзями, раптом їм захотілося пограти у футбол. Звичайно, я погодилася, ще й із таким виразом обличчя, типу: "Я в темі, я ж знімалася у фільмі про футбол". Але це був повний провал. Краще б я просто пішла. Мені було дуже соромно. Я нагадувала безглузду дівчинку".

У матеріалі використані фото Jenny Lewis, Alexi Lubomirski і pinterest.com