Андрій Ярмоленко. Час Ч

Сьогодні в Мережі можна знайти сотні (якщо не тисячі) матеріалів, присвячених майбутньому чемпіонатові Європи. Спортивні журналісти з різних країн континенту діляться прогнозами і складають рейтинги футболістів-потенційних зірок турніру. При цьому, увага приділяється кожній з команд-учасниць форуму.

Це в контексті Ліги чемпіонів, або Ліги Європи, які відбуваються щорічно, зазвичай говорять / пишуть лише про фаворитів. В площині ж чемпіонату Європи, який відбувається лише раз на чотири роки, прийнято не випускати з об'єктиву жодну деталь, навіть найменшу. Це робить масштаби форуму грандіозними, експертам та журналістам додає трудових годин, а на самих учасників турніру покладає додаткову відповідальність.

Про Україну теж пишуть. Пишуть з акцентом на тому, що команді доведеться вести непросту боротьбу за другу сходинку групи з більш європеїзованою збірною Польщі. В команді наших суперників журналісти та експерти виділяють як головного тренера, так і низку індивідуально сильних та просто статусних футболістів: Роберта Левандовскі, Гжегоша Крихов'яка, Якуба Блащіковскі, Лукаша Піщека.

Українську ж збірну представляють через призву переважно лише трьох гравців: Анатолія Тимощука, Євгена Коноплянки та Андрія Ярмоленка. Ці троє для футбольної європейської еліти – наче путівник по футбольній Україні. Про Тимощука згадують як про колишнього півзахисника "Баварії" і рекордсмена за кількістю матчів в складі збірної; Коноплянку знають як представника поважної в Європі "Севільї". А від Андрія Ярмоленка просто чекають якихось рішучих дій…

Варто визнати, що в лідера київського "Динамо" є ім'я в Європі. Його знають як найталановитішого українського футболіста, котрий виступає в своєму рідному чемпіонаті. В збірній України його порівнюють з Андрієм Шевченком, відводячи Ярмоленку приблизно ту ж роль, яка свого часу належала видатному бомбардирові. Нарешті, про нього пишуть та говорять в контексті великих європейських клубів. "Реал", "Барселона", "Ліверпуль", "Челсі", "Евертон" – різноманітні чутки про зацікавленість цих команд в послугах Андрія сформували серед європейських футбольних журналістів образ Ярмоленка як одного з тих, для кого майбутній чемпіонат Європи повинен стати трампліном, вітриною, і однією з найважливіших подій в кар'єрі.

Й в Україні від Андрія чекають звершень, - незважаючи на події, які відбулися останніми місяцями і які явно не сприяли підвищенню авторитету Ярмоленка в очах українських вболівальників. Від Андрія чекають результату, який може стати для Ярмоленка виправдальним вироком за всі попередні проступки. Але важливий вердикт не лише присяжних, але й власного сумління. Важлива не лише думка вболівальників, але й те, наскільки сам футболіст вірить в свої сили і чи готовий він тримати на собі той тягар, який падає на його плечі зі статусом потенційної зірки турніру.

Для Ярмоленка, дійсно, майбутній чемпіонат Європи може стати поворотною подією в кар'єрі. Якщо Андрій бажає нарешті змінити клубну прописку і приєднатися до одного зі статусних європейських клубів, то чемпіонат Європи може стати зручною платформою для трансферу. Але потрібно цю платформу очистити від уламків сумнівів і встановити на ній опорні точки, які б нарешті допомогли потенціал Ярмоленка перетворити в реальну силу.

Час Ч для Ярмоленка уже настав. Для нього вкрай важливі навіть товариські матчі збірної України. Андрій опинився в тій ситуації, коли лідерські якості в розташуванні національної команди потрібно проявляти кожного дня, - незалежно від статусу події (тренування це, прес-конференція чи важливий поєдинок). Від того, чи зможе Андрій вистояти під тягарем відповідальності протягом цього місяця, багато в чому й залежатиме його подальша доля.

Звісно, Андрій – не "зелений" хлопець. Досвід боротьби в Лізі чемпіонів та Лізі Європи (в тому числі й на стадії плей-офф) трохи зміцнив Ярмоленка, але все одно не виробив в ньому менталітету переможця, яким мусить бути наділений лідер. Гарет Бейл, до прикладу, приїжджає до збірної Уельсу в статусі футбольної ікони і відчуває підтримку з усіх боків; відчуває свою затребуваність; відчуває те, наскільки залежними від нього є партнери. У Ярмоленка подібна зона комфорту сформувалася в "Динамо", але не в збірній України.

Парадокс: Ярмоленко – лідер збірної в очах європейських журналістів та експертів; але в компанії представників внутрішньої кухні Андрій – не більше ніж один із… Тому й важливими для Ярмоленка стають не лише матчі чемпіонату Європи, але й тренування, товариські зустрічі і навіть розважальні прогулянки у вільний час. Ярмоленко, наділений потенціалом лідера, мусить спробувати проявити цей потенціал і показати партнерам, що він здатен вести за собою команду. Нарешті, це Андрій мусить спробувати довести й самому собі…

Фото - UA-Футбол