17 миттєвостей ЧЄ. Франція-1984

1. Прийняти чемпіонат Европи 1984-го року висловили бажання англійці, німці, греки та французи. Перевагу віддали галлам, оскільки їхній проект був найбільш продуманим з фінансової сторони. Маскотом, зрозуміло, обрали півня, якого французький художник одягнув в футболку національної збірної, на спині написав число «84», а під крило всунув м'яча; в принципі, нічого видатного, простенько і зі смаком.

2. Чемпіонат Европи 1984-го року став першим, в якому взяли участь збірні всіх країн, що на той момент входили до УЄФА. Їх тоді було тридцять три, включаючи звільнену від відбіркових матчів команду Франції. Решту розбили по семи групах, враховуючи досягнення збірних в двох попередніх відборах - до ЧЄ-1980 і до іспанського мундіалю. Жеребкування провели 8 січня 1982-го в Парижі, розкидавши команди ФРН, Англії, Італії, Югославії, Польщі та Бельгії по різних групах. Старт турніру було дано в травні того ж року.

3. «Червоні дияволи» з Бельгії почали зухвало: команда виграла чотири перші матчі поспіль і вже до травня 83-го фактично вирішила всі питання. Найважчим суперником для бельгійців стала збірна Шотландії. У Брюсселі Кенні Далгліш відзначився дублем, кілька разів господарів виручав воротар. Але бельгійська атака все одно виявилася сильнішою - вольова перемога 3:2. До неї пізніше приклалася нічия на «Хемпден Парк», яка гарантувала бельгійцям путівку до Франції. А Шотландія, незважаючи на влаштований фавориту групи прочухан, фінішувала на останньому місці, жахливо зігравши з НДР і Швейцарією.

4. Збірна СРСР стала жертвою змови членів суддівського комітету і підступності аморальних капіталістів.

Очолювана Лобановським команда твердою рукою викреслювала з календаря матч за матчем. У квітні 1983 року в Москві пали технічні португальці, які пропустили п'ять сухих м'ячів. Після важких, але все ж перемог в гостях у поляків і фінів питання виходу до фінальної частини здавалося вирішеним.

Однак збірна Португалії у Варшаві зіграла краще, ніж Союз - перемогла, відклавши вирішення долі жаданого першого місця на домашній матч з СРСР. Португальцям в ньому потрібна була перемога - вони її домоглися: суддя призначив пенальті за фол Дасаєва за межами штрафного майданчика. Про це потім говорили більше, ніж про боязку і невпевнену гру, яку радянська збірна показала в Лісабоні.

5. У третій групі відбулася найгучніша сенсація відбіркового турніру: збірна Данії вперше за двадцять років кваліфікувалася на чемпіонат Європи (при жеребкуванні датчан витягли з четвертого кошика).

У вересні 83-го стало зрозуміло, що жартувати з «вікінгами» не варто: датчани на «Уемблі» обіграли збірну Англії 1:0. Переможний м'яч з пенальті забив знаменитий Алан Сімонсен, лауреат Золотого м'яча 1977-го року. Тільки згасаючі угорці зуміли зупинити «вікінгів», але це все одно не завадило тим посісти перше місце в групі. Впровадження професіоналізму в національному футболі і запрошення в збірну німецького тренера Зеппа Піонтека принесли свої плоди.

6. Збірні Югославії і Уельсу, щоб визначити переможця групи, розіграли справжню драму.

Югослави ледве виправдовували статус фаворитів, демонструючи невпевнені результати: поразка в Норвегії, упущена домашня перемога над валлійцями (4:4, гості відігралися з 2:4). Не змогли юги здолати «драконів» і в Кардіффі, зігравши лише внічию. Потім вже з'ясувалося, що вона була дуже доречною.

В останньому турі Уельс вже зіграв всі свої матчі і з першого місця спостерігав за зустріччю Югославії і Болгарії. До останньої хвилини трималася нічия 2:2, проте в компенсований час захисник «Партизана» Любомир Радановіч забив переможний гол. До Франції поїхала Югославія.

7. Після перемоги на іспанському мундіалі тренер збірної Італії Енцо Беарзот став кумиром публіки. Але по мірі того, як «скуадра» втрачала шанс за шансом в наступному відбірковому циклі, висловлювання на адресу тренера в пресі ставали все більш прохолодними. Під кінець Беарзота стали просто лаяти. Чемпіон світу зайняв передостаннє місце в групі, зумівши обійти лише збірну Кіпру. Після перших невдач Енцо плюнув і почав награвати молодь - звідси і 0:5 від шведів за сумою двох матчів, і поразка в Чехословаччині. А виграла групу «темна конячка» збірна Румунії під керівництвом молодого Мірчі Луческу.

8. Західні німці у відбірковому турнірі зіткнулися з такими труднощами, яких ще не знали в своїй історії. Все почалося з заслуженої поразки в Белфасті Північної Ірландії. Тренеру збірної Юппу Дерваллю потім сильно дісталося від рідної преси та вболівальників, які звинувачували його у втраті контролю над командою.

Не знайшлося у німців управи і на австрійців. А в передостанньому матчі відбору команда і вдруге програла північноірландцям, тільки вже на своєму полі.

ФРН-шникам пощастило, що разом з ними втрачали очки і конкуренти з зеленого острова, а тому для виходу з групи команді Дервалля треба було лише обіграти вдома скромну Албанію. З величезним трудом, пропустивши першими, німці виграли 2:1. Переможний гол за десять хвилин до кінця зустрічі забив дебютант збірної, захисник «Кельна» Герхард Штарк.

9. Якби подібне, про що зараз піде мова, сталося в наш час, то ми б побачили парочку великих дискваліфікації і відкриті кримінальні справи.

Відбір на Євро збірна Голландії почала з несподіваної нічиєю в Рейк'явіку, але ірландці підсобили «помаранчевим», вдома відібравши очки у іспанців - 3:3 (господарі відігралися з 1:3). В очних матчах фаворити групи обмінялися домашніми мінімальними перемогами і до вирішального етапу відбіркового турніру підходили, маючи порівну очок. Обом командам залишалося зіграти зі слабкою Мальтою, так що все мала вирішити різниця м'ячів.

Голландці відвантажили нещасним мальтійцям п'ять сухих м'ячів, і відразу ж прийнялися за них вболівати в матчі з Іспанією, який проходив чотири дні потому. Щоб обійти Голландію, підопічним Мігеля Муньоса потрібно вдома перемагати Мальту з мінімальною різницею в 11 м'ячів. І господарі перемогли 12: 1... Ніхто нічого не довів. Де Іспанія, а де Мальта. Нічого підозрілого. Абсолютно.

10. Формула фінальної частини чемпіонату була змінена менш ніж за півроку до старту турніру. Все, як хотів Артеміо Франкі. Але, на жаль, він цього вже не побачив. 12 серпня 1983 року третій президент УЄФА загинув в автокатастрофі поблизу Сієни. Виконуючим обов'язки президента став заступник Артеміо, француз Жак Жорж. На його плечі і ліг основний тягар підготовки до домашнього Євро.

Так ось, регламент був змінений на січневому засіданні Виконкому УЄФА в Парижі. Число гравців в остаточній заявці скоротили з 22-х до 20-ти. Формула розіграшу стала м'якшою: тепер з груп виходили по дві команди, які зустрічалися в одноматчевих півфіналах. Поєдинки за третє місце Жак Жорж нарешті скасував - з ініціативи співвітчизника, тренера збірної Франції Мішеля Ідальго, який півтора роки тому програв «втішний фінал» полякам на іспанському чемпіонаті світу, так що...

11. Групову стадію господарі турніру галли пройшли без втрат, легким вітерцем пронісшись повз Югославію, Данію та Бельгію, з одним лише «але»: матч з «вікінгами» перетворився на справжнє британське «рубилово». Аморо видалили за удар суперника в обличчя, Сімонсену взагалі ногу зламали, а «затиснутий» Платіні зміг вирватися на простір тільки на 78-й хвилині матчу. Але на те він і зірка, щоб вирішити долю матчу одним точним ударом.

В іграх з югославами та бельгійцями Мішель Ідальго був змушений рахуватися з травмою захисника Ле Ру. Тренер застосував цікаву схему: поставив п'ятьох чистих півзахисників і всього трьох гравців оборони. В результаті захист французів це нітрохи не послабило, а середня лінія, отримавши ще одну людину, стала просто рвати і метати. У Платіні нарешті з'явилося більше можливостей для походів вперед і робити свої катівські справи. Нещасним бельгійцям Платіні забив тричі, югославам, які вже втратили шанси на вихід і боролися швидше за звичкою - також двічі.

Друге місце зайняли данці, відірвавшись на Югославію і влаштувавши потужний камбек в матчі останнього туру з Бельгією. «Вікінгів» влаштовувала нічия, але до 38-ї хвилини підопічні Піонтека вже поступалися 0:2. Добре, що Франк Арнесен тут же скоротив відставання в рахунку, реалізувавши пенальті. Після перерви данці на куражі забили ще двічі.

12. Німців за звичкою вважали фаворитами групи, але насправді в команді творився безлад. Серед уболівальників ходили чутки про внутрішньокомандні конфлікти, не поїхав на Євро Бернд Шустер, пославшись на травму, сильно здали Румменіге і Аллофс, Маттеус і близько не показував тієї гри, якої від нього очікували.

Перший матч ФРН-шники провели з португальцями і зіграли в малоцікаву нульову нічию. У другому турі від рецидиву команду врятував Руді Феллер, який забив два голи в ворота румунів.

Взагалі, перед останнім туром шанси на вихід з групи мали всі команди. Навіть підопічні Мірчі Луческу могли вийти в плей-офф за умови перемоги над зірковими португальцями, що було, звичайно ж, малоймовірно. Португалія виграла завдяки пізньому голу легенди «Бенфіки» Нене, але за кількістю забитих м'ячів поступилася першим місцем іспанцям, які на останній хвилині забили німцям і відправили їх додому. Це була перша перемога «фурії» над збірною ФРН в офіційних матчах.

13. Півфінал на «Велодромі» за участю французів і португальців неодноразово визнавався найкращим матчем в історії чемпіонатів Європи. В середині першого тайму постійні атаки господарів були винагородженні штрафним ударом. Португальська воротар Бенту, знаючи про вміння Платіні майстерно пробити зі стандарту, поставив в стінку півкоманди... і купився на простий трюк. Пробив зовсім не Мішель, а захисник Жан-Франсуа Домерг, впіймавши воротаря на протиході. М'яч влетів точно в кут.

У другому таймі французи намагалися закріпити перевагу, але Бенту спокутував провину перед своєю командою кількома блискучими сейвами. У той же час португальці почали чинити опір. За чверть години до завершення основного часу форвард лісабонського «Спортинга» Руй Жордао ударом головою не залишив шансів Батсу. В середині першого овертайму 32-річний Жордао красивим обвідним ударом з кута штрафного вивів Португалію вперед.

Але клас є клас. Збірна Франції знайшла сили не просто відігратися, а й вирвати перемогу в самому кінці матчу. Спочатку до м’яча після відскоку від захисника першим встиг Домерг, для якого вечір 23 червня 1984 року, напевно, став найкращим за все життя. А на останній хвилині Платіні отримав пас від Тігана, вислизнув від двох виснажених опікунів і зробив рахунок 3:2. Неймовірний футбольний трилер завершився перемогою господарів, які мчали до перемоги в турнірі.

14. Іспанцям в півфіналі довелося добряче понервувати. Рівний, видовищний матч почався з невеликої переваги датчан, що вилилося в ранній гол Серена Лербю, який добив м'яч у сітку після відскоку від поперечини – Ельк’яер приклався від душі. Потім ще і Андерсен в штангу влучив. Але іспанці витримали натиск і в середині другого тайму почали атакувати у відповідь, поки незабаром не отримали нагороду за свої старання. Героєм іспанської збірної став захисник хіхонського «Спортінга» Маседа. Втім, це могла бути зовсім інша історія, якби Ельк’яер в серії пенальті не вдарив повз ворота...

15. Зрозуміло, більшість оглядачів перед фіналом віддавали перемогу французам. Не тільки тому, що вони господарі, але здебільшого через бляклу гру іспанців протягом усього турніру. До того ж фінальний матч через дискваліфікацію пропускав герой іспанської збірної захисник Маседа, разом з яким з тієї ж причини не міг зіграти з французами і інший основний захисник - Гордільо з «Севільї». Які вже тут шанси...

Зі стартовим свистком команда Муньоса очікувано сіла в оборону і успішно відбивала атаки господарів майже протягом години. Французи багато володіли м'ячем, але при переході на чужу половину поля стикалися з активним пресингом. На виручку на початку другого тайму прийшов штрафний удар, який заробив Лякомб, а реалізував, звичайно ж, Платіні, несильним ударом пославши м'яча в обвід стінки, в правий нижній від себе кут. Досвідчений воротар іспанців Арконада цю справу просік, стрибнув туди ж і накрив м'яч, але той якимось дивним чином все одно перетнув лінію воріт...

Ця воротарська помилка розставила всі крапки над «і». В атаці іспанці не грали взагалі, а запасного плану у Муньоса просто не було. Команді навіть не допомогло вилучення Ле Ру за п'ять хвилин до кінця матчу. Більш того, іспанці, граючи в більшості, примудрилися пропустити і другий гол. Тігана розрізним пасом вивів «тет-а-тет» Бруно Беллона, який завис на межі офсайду. Витончене перекидання - і 2:0. Справу було зроблено.

16. Справедливість перемоги французької збірної на домашньому Євро не ставив під сумнів ніхто. Так, були тимчасові труднощі, як у півфіналі з португальцями - але вони не могли зіпсувати враження від красивої і змістовної гри, яку «триколірні» демонстрували протягом пари останніх років. А зараз до цієї гри додався ще й блискучий результат. З моменту введення на Євро групової стадії, нікому не вдавалося виграти всі матчі на турнірі. Прекрасний Платіні в кінці року отримає свій другий поспіль Золотий м'яч, і це буде абсолютно правильно.

17. Окремо говорили про організацію турніру, який вигідно виділявся на тлі попередників і створив атмосферу справжнього свята. Першокласні забиті вщерть стадіони, зручні маршрути і красива географія, продумана робота з фанатами, мінімум агресії на трибунах і на вулицях з боку уболівальників. Хтось стверджував, що з миром французам пощастило через те, що жодна британська збірна не пробилася до фінальної частини турніру. З цим, напевно, в якійсь мірі можна погодитися.