Учасники Євро-2016. Збірна Хорватії

Команда, яка є майже ровесницею збірної України, але вже встигла стати бронзовим призером Чемпіонату світу і двічі визнаватися ФІФА такою, що досягла найбільшого прогресу за підсумками року – все це про збірну Хорватії, учасника Євро-2016.

Історія

Футбол в Хорватії з'явився в кінці ХІХ століття завдяки англійським експатріантам, а в 1903-му році в Загребі були засновані перші футбольні клуби. Центром футболу, як і годиться, була столиця, де в 1906-му році і відбувся перший офіційно зафіксований футбольний матч. Національна збірна Хорватії також не відставала і в 1907-му році провела перші матчі у своїй історії – проти чеського клубу "Славія" (Прага). А в 1912-му році був створений Хорватський футбольний союз – найвищий футбольний орган країни.

Варто відзначити, що на той момент Хорватія входила до складу Австро-Угорської імперії, але в спорті народи, що населяли імперію, мали право виступати окремо під своїми національними назвами. Так тривало до закінчення Першої світової війни, за підсумками якої Австро-Угорська імперія розпалась і Хорватія опинилася у складі Королівства сербів, хорватів і словенців, пізніше перейменованого на Королівство Югославія.

Що цікаво, президентом створеного Футбольного союзу Югославії став хорват Хінко Вюрт, а хорватські клуби виграли 10 з 17-ти футбольних чемпіонатів новоствореної країни. Однак збірної Хорватії в цей час не існувало і хорватські футболісти грали за збірну Югославії.

Так тривало до 1941-го року, поки рух Усташів під керівництвом Анте Павеліча не захопив владу і не проголосив утворення Незалежної Держави Хорватія. Хорватський футбольний союз було відроджено ще у 1939-му році, після утворення автономної Хорватської Бановини, тоді ж відновила своє існування і збірна Хорватії. 2 квітня 1940-го року вона провела перший офіційний міжнародний матч – в Загребі з рахунком 4:0 була обіграна збірна Швейцарії.

17 липня 1941-го року Хорватія була прийнята в ФІФА і за цей період свого існування (1940-1945) провела в загальній кількості 19 матчів, в яких 9 разів перемогла, 4 рази зіграла унічию і 6 разів зазнала поразки. Завершилось все у 1945-му році, коли Югославська армія захопила територію Хорватії і позбавила її незалежності. Національна збірна, як і більшість футбольних клубів, була розпущена і хорватські футболісти змушені були виступати за збірну Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія, частиною якої в 1945-му році стала Хорватія.

Кілька хорватів у складі збірної Югославії стали олімпійськими чемпіонами 1960-го року і тричі виступали на чемпіонатах світу. На ЧС-1962 одним з найкращих бомбардирів турніру навіть став хорват Дражан Єрковіч. Лише в короткий період з 1950-го по 1956-й роки хорватам було дозволено сформувати республіканську збірну Хорватії, яка встигла зіграти всього один поєдинок – проти збірної Індонезії (5:2) в 1956-му році.

Виступати під прапором країни-окупанта хорвати змушені були аж до 1990-го року, коли в країні почали відбуватись невідворотні зміни. В 1991-му році було проголошено незалежність Хорватії, одразу ж відновив свою діяльність Хорватський футбольний союз, якого в 1992-му році поновили в ФІФА, а в 1993-му прийняли в УЄФА. З цього часу розпочалась новітня історія збірної Хорватії.

Першим офіційним турніром, в якому національна збірна Хорватії взяла участь, став відбір на Євро-1996. Хорвати потрапили до однієї групи з Італією (чинним на той час віце-чемпіоном світу), Україною, Литвою, Словенією і Естонією. Вигравши сім матчів, двічі зігравши унічию (з Італією і Словенією) і один раз зазнавши поразки (від України в Києві з рахунком 0:1), Хорватія посіла перше місце у групі і напряму кваліфікувалась на Євро-1996 в Англії.

На самому турнірі хорвати спочатку обіграли Туреччину (1:0), потім розгромили чинних чемпіонів Європи – Данію (3:0) і достроково забронювали собі вихід у чвертьфінал. У завершальному поєдинку Хорватія поступилась Португалії (0:3), що відкинуло їх на підсумкове друге місце в групі і вивело на збірну Німеччини. В 1/4-й фіналу хорвати гідно протистояли майбутньому чемпіону Європи, але поступились з рахунком 1:2.

У відборі на ЧС-1998 Хорватія фінішувала на другій сходинці, пропустивши вперед Данію. Це змусило хорватів грати матчі плей-офф, суперником у яких жереб обрав збірну України. Перший матч на своєму полі хорвати, скориставшись дискваліфікацією молодого лідера української збірної Андрія Шевченка, виграли з рахунком 2:0. Матч-відповідь у Києві завершився унічию 1:1 і не без скандалу – на 8-й хвилині матчу, вже за рахунку 1:0 на користь України, норвезький арбітр Руне Педерсен не зарахував чистий гол українця Віталія Косовського.

Менше з тим, на ЧС-1998 поїхали хорвати і стали там авторами найгучнішої сенсації. Обігравши в групі Ямайку (3:1) і Японію (1:0), та поступившись у матчі за перше місце Аргентині (0:1), Хорватія в 1/8-й фіналу обіграла Румунію (1:0), у чвертьфіналі помстилась Німеччині (3:0) і у півфіналі ведучи в рахунку по ходу матча, поступилась Франції (1:2) – господарю і майбутньому переможцеві турніру. У матчі за третє місце хорвати з рахунком 2:1 обіграли збірну Нідерландів і здобули бронзові медалі, а Давор Шукер з показником 6 голів став найкращим бомбардиром турніру. Окрім Шукера в тій збірній виблискували захисники Роберт Ярні і Славен Біліч, півзахисники Роберт Просінечкі, Альоша Асановіч і Звонімір Бобан, а також форвард Горан Влаовіч. Ще один знаковий форвард того часу, Ален Бокшіч, пропустив той Мундіаль через травму.

Це був останній успіх цього покоління хорватів під керівництвом видатного тренера Мірослава Блажевіча. Відбір на Євро-2000 вони провалили, пропустивши вперед Югославю і Ірландію, а на ЧС-2002 собі дорогу пробивали вже інші футболісти з іншим тренером. Легко вигравши відбіркову групу, у фінальній частині Чемпіонату світу в Кореї і Японії хорвати повністю провалились. Спочатку вони програли Мексиці 0:1, потім не без допомоги арбітра (не зарахував два голи у їх ворота) перемогли Італію 2:1, але в останньому турі поступились Еквадору 0:1 і поїхали додому.

Сучасний стан

Остаточний процес оновлення складу стався в середині ХХІ століття. У фінальних частинах Євро-2004 і ЧС-2006 збірна Хорватії займала треті місця в групах, завершуючи участь ще до раунду плей-офф, а ось на Євро-2008 знову стала одним з фаворитів турніру.

Спочатку хорвати, капітаном яких вже був Даріо Срна з донецького "Шахтаря", у відбірковій групі залишили за бортом змагань Англію. Потім у фінальній частині впевнено посіли перше місце у групі, вигравши всі три матчі (у тому числі в Німеччини 2:1). Але у чвертьфіналі вони несподівано поступились збірній Туреччини у серії післяматчевих пенальті (1:3). При цьому в ігровий час турки зуміли зрівняти рахунок аж на 120+2-й хвилині матчу!

Власне, це був останній відносний успіх збірної Хорватії – на ЧС-2010 вона не кваліфікувалась, фінішувавши у відбірковій групі позаду Англії і України.

Окремою главою в історії хорватської збірної є Євро-2012. Кваліфікувавшись на нього з другого місця (пропустивши вперед Грецію і здолавши Туреччину в плей-офф), Хорватія ледь не стала автором ще однієї гучної сенсації. Після перемоги у першому турі над Ірландією (3:1) і нічиєї в другому з Італією (1:1), хорватам достатньо було не програти в заключному турі Іспанії (яку також влаштовувала нічия), але вони мінімально поступились, пропустивши гол на 88-й хвилині, і пропустили вперед італійців. На тому турнірі засяяла зірка хорватського форварда Маріо Манджукіча, який відзначився трьома голами у трьох матчах.

На ЧС-2014 Хорватія також пробилась через раунд плей-офф, обігравши там сенсаційну Ісландію. Однак на самому Мундіалі вийти з групи знову не вдалося – після скандальної поразки від Бразилії у матчі відкриття (1:3) хорвати розгромили Камерун (4:0), але у вирішальному матчі поступились Мексиці (1:3) і завершили свої виступи на турнірі.

На Євро-2016 Хорватія пробилася напряму, фінішувавши у відбірковій групі на другому місці, слідом за Італією.

Тактика

62-річний головний тренер збірної Хорватії Анте Чачіч, який очолює команду з 2015-го року, сам у футбол на професійному рівні ніколи не грав, але як тренер зарекомендував себе з досить хорошого боку. У відбірковому турнірі він віддавав перевагу тактичній схемі 4-2-3-1.

У воротах у нього стабільно грає 31-річний Даніель Субашіч з представляючого Францію "Монако".

В центрі оборони найчастіше виходять 30-річний Ведран Чорлука з російського "Локомотива" і 27-річний Домагой Віда з українського "Динамо". На правому фланзі захисту немає альтернативи 34-річному капітану Даріо Срні з українського "Шахтаря", якого намагається підсидіти 24-річний Шиме Врсалько з італійського "Сассуоло". На лівому фланзі захисту починав відбірковий турнір 34-річний Даніель Праньїч з грецького "Панатінаїкоса", а завершував 27-річний Йосіп Піваріч з загребського "Динамо", але обидва до попередньої заявки на Євро-2016 не потрапили, тому найбільше шансів на цю позицію у 28-річного Івана Стрініча з італійського "Наполі".

Найсильнішою ланкою збірної Хорватії є півзахист. В опорній зоні на два місця претендують представники іспанського "Реала" – 30-річний Лука Модріч і 22-річний Матео Ковачіч, 23-річний Марсело Брозовіч з італійського "Інтера" і 27-річний Мілан Бадель з італійської "Фіорентини". В силу певних обставин, найбільше шансів у Модріча з Брозовічем.

Атакувальною ланкою диригує 28-річний Іван Ракітіч з іспанської "Барселони", який грає на позиції плей-мейкера. Хоча, він запросто може помінятись місцями як не з Брозовічем, то з Ковачічем. Позицію правого вінгера впевнено закриває 27-річний Іван Перішіч з італійського "Інтера", а на лівому фланзі варто очікувати 21-річного номінального форварда Марко П'яцу з загребського "Динамо". Особливо враховуючи те, що його конкурент за цю позицію у відбіркових матчах, 36-річний Івіца Оліч з німецького "Гамбурга", до заявки не потрапив.

Ну і за місце єдиного форварда конкурують 30-річний Маріо Манджукіч з італійського "Ювентуса" і 28-річний Нікола Калініч з італійської ж "Фіорентини".

З цими хлопцями й піде Анте Чачіч на штурм вершини, під назвою Євро-2016. Туреччина, Чехія і Іспанія їх вже чекають, а там видно буде.

Запитання автору ви можете задати на конференції.