Ілюзія чи прозріння? Про гру збірної України

Для самого початку: треба відкинути вбік психологію невдах і не прикриватися гаслами "та це ж Німеччина – чемпіони світу". В футбол грають реальні люди, - зі своїми земними проблемами. І навіть в чемпіонів світу є недоліки, навіть їх можна перемагати.

Приємно, що тренерський штаб налаштував збірну України правильно. Так, були помилки як ігрові, так і тактичні, але не було помилок в плані психологічної підготовки. Українці вийшли на поле в тому стані, якого й потребувала ситуація: не "накрученими" до межі, але й не з підігнутими колінками. Зіграли так, як і мали зіграти.

Михайло Фоменко довго йшов до цього матчу, зустрічаючи на своєму шляхові різні перешкоди. Найбільше тренера критикували за консерватизм, а також боязку гру, яку демонструвала збірна України у відповідальних матчах. Нині же про ці недоліки говорити не доводиться: Коваленко – в старті, Зінченко – з лави для запасних, Гармаш – у глибокому резерві. Ще б туди Шевчука, але то вже питання комплектації – кращого лівого захисника Україна банально не має. Суть не в цьому. Суть в тому, що тренерський штаб вчиться на помилках і не стоїть на місці.

Порівнювати, їй Богу, є з чим. Позавчора бачили гру збірної Англії і ті помилки, яких припустився Рой Ходжсон. Тренер, володіючи чималими ресурсами, не вміє варіювати, здійснювати маневри, яких така команда як Англія потребує наче повітря. Будь на місці збірної Англії – Україна, а на місці Ходжсона – Фоменко, Михайла Івановича вже б змішали з… самі знаєте з чим. І все було б справедливо. Та на щастя, ми на своєму місці.

Так, ми слабко провели другий тайм, але варто відштовхуватися від першої половини зустрічі. Аж надто багато сил було витрачено на те, аби загнати німців у рамки, в яких вони точно не розраховували опинитися. Реалізуй Коноплянка, Хачеріді, Зозуля хоча б один момент, - іншим би був і другий тайм.

Українці не здобули очок, зате зберегли честь і отримали кілька цінних уроків. Найперше, - те, що потрібно хоча б спробувати знайти альтернативу Шевчуку. Друге, - що, можливо, варто пробувати грати без форвардів; або хоча б менше часу довіряти Євгенові Селезньову. Третє, - що варто себе любити і поважати.

Трохи дивно, звичайно, було чути слова Фоменка на післяматчевій прес-конференції про завдання команди: "Ми повинні були не дати суперникові забити, а пропустили два голи". Тут неправильно розкладені акценти. Другий гол ми пропустили тому, що намагалися відіграти перший пропущений м'яч. І дорікнути українцям в даному випадку немає чим. Хіба що індивідуальним помилками Ракицького та Ярмоленка.

Попереду – Північна Ірландія та Польща. Ці команди не володіють таким класом, яким володіє збірна Німеччини (завдяки чому підопічні Льова й переграли українців). Але питання в тому, чи зможе команда Фоменка з прямими конкурентами показати той футбол, який показала з фаворитом? Бо є побоювання, що вчорашній матч - аж ніяк не показовий. У відборі українці також гідно грали проти грізного суперника - іспанців. Але що було в матчах проти словаків, пам'ятаєте?