Іспанія - Чехія 1:0. Іноді виграються і такі матчі

Тулуза. "Стад де Тулуз"

Головний арбітр: Шимон Марчіняк (Польща)

Іспанія - Чехія 1:0

Ось і чемпіон стартував. Формально – по-чемпіонськи, перемогою. Фактично – демонструючи, що повторити успіх двох попередніх турнірів йому буде ой як непросто. Іспанія наразі – title holder, але аж ніяк не фаворит турніру.

Біганина на початку матчу порадувала – було не нудно, ніхто не закривався у своєму штрафному. Класична історія, коли граєш сам і даєш грати іншому. До певного моменту, звісно ж. Іспанці цей момент витримували, у чехів виходило гірше. В дебютному відрізку кілька разів розривав оборону суперників Мората – найгостріший момент мав після пасу Сільви справа, та пробив прямісінько у Чеха. Надалі буде ще не один такий момент, хоча це уже не просто «в голкіпера» - це «голкіпер правильно вибрав позицію». Ну, Чех все-таки не перший день в бізнесі, дещо про роботу голкіпера розуміє.

Взагалі, чехи якось дуже швидко просіли аж до останньої лінії оборони. Але там – о диво – витягали всі моменти протягом цілого матчу. Трохи фантастично виходило – Фурія Роха проходить собі опонентів, як тільки хоче, але в кожен останній момент знаходиться хтось, хто обов’язково виб’є м’яч в аут чи на кутовий (бували й екстремальніші випадки, але про один такий трохи згодом). Прямо готовий тобі сюжет для голлівудського фільму класу Б на спортивну тематику. «Роккі» пам’ятаєте? Ну от.

Ще чехи непогано ловили піренейців в офсайдну пастку. Інколи, правда, помилялися – але не часто і не фатально. В цілому цей елемент гри запишемо слов’янам в плюс. Іспанці, розкусивши таке діло, трохи відійшли назад, Іньєста, який тримав гру у своїх руках, підкорегував дальність стрільби своїх передач – і продовжилось.

Хотів написати «і понеслося» - але подумав, що це занадто сильне слово для такого матчу. Ну не було тут таких швидкостей, таких емоцій, такого драйву і драматизму. Це як офіційний гімн іспанської збірної (могли слухати в нашому онлайні) – весело, грайливо, по-іспанськи, одним словом. Але без результату. Ті, хто пам’ятають трохи глибше за перший фінальний турнір нашої збірної, запросто згадають, що саме так іспанці й грали до своїх золотих часів – щиро, не нудно, але зупинялися на далеких підступах до фінальних матчів.

В кінці першого тайму від безвиході навіть Рамос наважився на удар з далекої відстані. Що ви думаєте – опорна нога поїхала. Ну все одне до одного… Правда, в перерві дель Боске, очевидно, виписав команді порцію озвірину (в хорошому, ігровому сенсі) – і команда забігала так, що уже на 40-й секунді матчу могла відкривати рахунок. Точніше, формально його мав відкривати Губнік, розстрілявши штангу – але ж ми розуміємо, що він не просто так по своїх гатив.

От у ці хвилини Чеху довелося попрацювати, нічого не скажеш. Руками, ногами – чим тільки міг, тим і відбивав. Здавалося, що не витримає. Але швидше закінчився період іспанської активності. Та й самі чехи трохи погуляли на чужій половині поля. Губнік, відчуваючи свою провину за майже-гол, у схожому падінні мало не забив – та Де Хеа, який, схоже, завершив епоху Касільяса в селексьон, намертво взяв той непростий удар.

ВДБ почав вносити у гру корективи, одна з перших – прогнозована заміна Морати, бо у ювентійця не пішло. Адуріц, щоб сказати, і не краще виглядав, але дещо активніше. Навіть бісіклетою одного разу бив – неточно, та хоч красиво. Взагалі гра пішла жвавіше, і моменти з’являлися біля обох воріт. Альба несподівано вискочив на ворота після геніального пасу Сільви, але – не форвард, от і не зумів упоратися з м’ячем. У чехів був дуже хороший – як за цією грою – момент, коли Сеску довелося вибивати м’яча не те щоб з лінії воріт, але з без посередньої близькості. Це вже була реальна небезпека, тому іспанцям просто довелося посунути гру від своїх воріт. Ну, і задачу забити гол ніхто не відміняв.

Задача задачею – але у Фурії не йшла гра на останніх рубежах. Суперники все так же вигрібали м’ячі перед самісінькими ударами, і користі від численних атак не було ніякої.

Аж до того моменту, коли Іньєста – а хто ж іще! – вирішив зіграти інакше і накинув в штрафний на другий поверх. А там його, як у матчах за «Барселону», вже чекав Піке. Клубна зв’язка зіграла і тут, захист чехів, який до того ж був дещо розбурханий замінами, пропустив цей удар.

Що ж залишалося? Іти уперед і виривати нічию. Уявіть собі – команді Врби це майже вдалося. Принаймні, момент у Даріди був цілком гольовий, але Де Хеа остаточно підтвердив свої права на місце в основі. Що ж, Касільясу можна вже й зав’язувати зі збірною.