Фінал Євро-1996. Коли характер стає звичкою

Чемпіонат Європи 1996 року став першим для безлічі молодих європейських країн, що утворилися після розпаду СРСР, Югославії та Чехословаччини. Для більшості з них він закінчився вже на стадії відбору (в тому числі і для України), а от збірній Чехії вдалося дістатися до фіналу турніру.

17 миттєвостей ЧЄ. Англія-1996

Шлях чехів у фінал видався багато в чому парадоксальним. У відборі вони примудрилися програти Люксембургу і розписати мирову з Мальтою, але при цьому виграли групу, випередивши Нідерланди і Норвегію. Безпосередньо на Євро-1996 збірна Чехії стартувала з поразки від кого б ви думали? Правильно, Німеччини! Але потім підопічні Душана Угрина несподівано обіграли віце-чемпіонів світу італійців, а в третьому турі на пару зі збірною Росії явили світу чи не найкращий матч того турніру (2:0, 2:3, 3:3)...

Чехи знаходилися в двох хвилинах від епічного вильоту з Євро, але зуміли вирвати нічию, якої виявилося достатньо, щоб випередити Італію. У чвертьфіналі перемогу над Португалією їм принесла надійна гра в обороні і гол майбутнього манкуніанця Карела Поборскі (після Євро перебрався зі «Славії» в МЮ). До нового для себе міста і стадіону чеський форвард почав звикати вже під час континентальної першості. Півфінал Франція - Чехія проходив на «Олд Траффорд», а перемогу в ньому за підсумками нудних 120 хвилин і серії пенальті відсвяткували чехи. Підопічним Еме Жаке довелося зачекати ще два роки до своєї першої великої перемоги.

Що стосується збірної Німеччини, то вона пройшла відбір усього з двома осічками, впевнено вигравши свою групу. Єдина ложка дьогтю - поразка в Болгарії, яке ледь не споганила німцям відбір. Команда Берті Фогтса не тільки втратила перевагу в 2 голи, а й пропустила третій, але вдома взяла переконливий реванш - 3:1.

Як ми вже згадували, в першому турі англійського чемпіонату Європи було обіграно Чехію, а слідом за нею повний кошик отримали і росіяни. І тільки віце-чемпіони світу втримали свої ворота на замку, однак навіть нульовою нічиєю вистачило німцям для того, щоб виграти групу, а заодно і викинути з турніру одного з головних суперників.

На першій стадії плей-офф віце-чемпіони Європи здолали молоду у всіх сенсах команду Хорватії, час якої прийде трохи пізніше, а в півфіналі зіткнулися віч-на-віч із господарями турніру.

Матч, перед яким проводилися паралелі з фіналом ЧС-1966 не розчарував, а на контрасті з першим півфіналом взагалі можна було дивитися на одному диханні. Суперники обмінялися голами на самому початку поєдинку, після чого відповідали атакою на атаку чи не всі 120 хвилин ігрового часу, і тільки серія пенальті визначила кращого серед рівних. Андреас Кьопке відбив удар Гарета Саутгейта і приніс своїй команді путівку в фінал.

На очах у Єлизавети ІІ команди почали матч досить сумбурно, намагаючись задушити один одного надмірним бажанням, але конструктивна складова від цього серйозно постраждала. Єдиний момент на перших хвилинах, про який варто говорити - непризначений пенальті за фол Карела Ради на Мехметі Шоллі. Італійський арбітр П'єрлуїджі Пайретто криміналу в діях чеха не вгледів і велів продовжити гру, хоча формальні підстави для призначення одинадцятиметрового у нього були.

Ближче до середини тайму команди знайшли свій ритм і стали демонструвати гостру гру з невеликою перевагою німецької збірної. Підопічні Берті Фогтса йшли в атаку великими силами, а їх головною зброєю стали стандарти. Після одного з них Крістіан Ціге головою відправив м'яч над поперечиною.

Чехи відповідали швидкими і гострими випадами, завершувати які намагалися Павєл Кука і Карел Поборськи. Перший часто розбирався з німецькими захисниками і знаходив ідеальною передачею другого, проте форварду празької «Славії» не вдавалося пробити точно. Коли ж Кука вирішив потягнути ковдру на себе і особисто завершити прохід ударом, свій клас продемонстрував голкіпер збірної Німеччини Андреас Кьопке.

У своєму штрафному чехи допустили лише одну пожежу за кілька хвилин до перерви. Кунц з великими труднощами приборкав м'яч і бив, здавалося, напевно, але після рикошету від воротаря спортивний снаряд істотно знизив швидкість, що дозволило Карелу Раді героїчно винести його з стрічки. Відзначимо, що Рада всього лише «підчистив» за собою, адже це саме він упустив Кунца.

Відразу після перерви німці могли відкривати рахунок. Клінсманн розібрався з двома захисниками на фланзі, віддав на хід Шоллю, а той прострілив у центр штрафного на Штрунца. Повз ворота. Цей момент тільки розпалив чехів і досить скоро вони забили перший гол у матчі.

Першим дзвіночком стала віялова атака, в ході якої партнери вивели на ударну позицію Поборські, але Кьопке знову виручив. А через кілька хвилин форвард заробив пенальті, щодо якого є чимало запитань. Стрімка контратака завершилася ривком Поборскі на правому фланзі. Маттіас Заммер в підкаті намагався вибити м'яч, але зачепив чеха. Сталося це на кордоні штрафного майданчика (Заммер йшов в підкат раніше, однак зачепив Поборскі на лінії) і арбітр вказав на точку. Бергер потужно пробив трохи правіше центру і м'яч прошмигнув Кьопке, який не встиг скластися.

Німці тут же перевернули хід матчу, закривши суперника на його половині поля. Їх головною зброєю стали однотипні спроби знайти передачею Юргена Клінсманна, до якого паси доходили вкрай рідко. До того ж, статус головного героя фінального матчу доля приготувала для Олівера Бірхоффа.

Нападник "Удінезе", який за кілька місяців до фіналу дебютував у збірній, з'явився на полі на 69 хвилині, а вже на 73 зрівняв рахунок. Крістіан Ціге подав зі штрафного на лінію воротарського, куди увірвався свіжий Бірхофф, а чеські захисники дозволили йому пробити головою практично без стрибка.

Незадовго до фінального свистка перемогу своїй команді міг принести вже чеський джокер Володимир Шміцер, але з його дальнім ударом впорався Кьопке. А в екстра-таймі німці зуміли дотиснути суперника і скористатися правилом золотого гола. Бірхофф, перебуваючи в 15 метрах від воріт спиною до них, хитнув свого опікуна і з розвороту пробив. М'яч влучив у руки Коубі, але чеський голкіпер його не зафіксував і випустив в свої ворота.

Німці виправилися за поразку у фіналі-1992, а Чехія втратила шанс встати з німцями в один ряд за кількістю перемог на континентальній першості.

Німеччина – Чехія 2:1, д.ч.

30 червня 1996 року. Лондон, «Вемблі». 73 611 глядачів

Арбітр: П'єрлуїджі Пайретто (Італія)

Голи: Олівер Бірхофф, 73, 95 – Патрік Бергер, 59, з пенальті

Німеччина: Андреас Кьопке, Маттіас Заммер, Томас Хельмер, Дітер Айльтс (Марко Боде, 46), Маркус Баббель, Крістіан Циге, Томас Хесслер, Томас Штрунц, Мехмет Шолль (Олівер Бірхофф, 69), Штефан Кунтц, Юрген Клінсманн

Чехія: Петр Коуба, Ян Сухопарек, Мірослав Кадлєц, Міхал Горняк, Карел Рада, Павел Недвед, Іржи Нємєц, Радек Бейбл, Патрік Бергер, Карел Поборскі (Владімір Шміцер, 88), Павєл Кука

Попередження: Міхал Горняк – Маттіас Заммер, Томас Хельмер, Крістіан Циге