Українські клуби на Євро

Історія вітчизняного клубного футболу на чемпіонатах Європи починається майже одночасно із його народженням – тобто в першій половині 1992-го року. Тоді на шведському ЧЄ єдиний раз в історії турніру брала участь збірна, що представляла і не країну (як абсолютна більшість учасників), і не частину країни (як Північна Ірландія, що є частиною Великої Британії), а «регіональну міжнародну організацію». Себто СНД. От в складі цієї команди і грав представник київського «Динамо» Ахрік Цвейба. Він, до речі, і за збірну України пограв, а потім ще й за Росію. Своєї, абхазької збірної Ахрік не мав, от і їздив, як той легіонер, по колишніх просторах СРСР.

А збірна СНД закінчила свій шлях на груповому етапі, програвши, як подейкували, п’яним шотландцям.

1992 – 1

СНД (1) – Цвейба (ДК)

Наступних представників довелося чекати 12 років. України на Євро не було, серйозних росіян в чемпіонаті України не спостерігалося (а якщо й були якісь, то натуралізовувалися, як Бахарєв), а час легіонерів із «далекого зарубіжжя» пробив уже в 2000-х.

На Євро-2004 вищу лігу ЧУ представляли відразу шість гравців. За хорватів і болгарів грав стандартний набір – «по одному з Шахтаря і Динамо». А в складі Латвії несподівано відзначився неіснуючий вже запорізький «Металург» - його там репрезентував Валентинс Лобаньовс.

Всі три збірні з групи так і не вийшли. Хорватія набрала 2 очки, зберігаючи шанси на плей-офф до перерви останнього матчу. Латвійці стрибнули вище голови, зігравши унічию з Німеччиною. А Болгарія програла усі три матчі із загальним рахунком 1:9.

А ще на тому ЧЄ був забитий перший «український» гол – динамівець Маріс Верпаковскіс на першій доданій до першого тайму хвилині матчу з Чехією відкрив рахунок. Втім, навіть нічию балтійська команда тоді не втримала.

2004 – 6

Хорватія (2) – Срна (ШД), Леко (ДК)

Болгарія (2) – Пеєв (ДК), Пажин (ШД)

Латвія (2) – Верпаковскіс (ДК), Лобаньовс (МЗ)

Через чотири роки кількість представників ЧУ (вища ліга саме того літа трансформувалася в Прем’єр) зменшилася удвічі. І все це тріо представляло один клуб, «Шахтар». Рац із своєю збірною фінішував третім, а от Срні і Левандовскі пощастило потрапити в одну групу. Втім, на полі вони не зустрілися – Даріо, відігравши перші два матчі і забивши німцям, у третьому матчі, з поляками, участі не брав. Маріуш відіграв перший тайм і заробив жовту. Поляки фінішували останніми, Хорватія виграла свою групу – і у чвертьфіналі програла Туреччині по пенальті 1:3. Єдиний точний удар, до речі, на рахунку саме Срни.

2008 – 3

Хорватія (1) – Срна (ШД)

Польща (1) – Левандовскі (ШД)

Румунія (1) – Рац (ШД)

На домашньому Євро звісно ж УПЛ представляла наша збірна. 21 гравець із 23-х в заявці (крім Вороніна і Тимощука), сім клубів, в тому числі й такі неочевидні, як «Іллічівець» та неіснуюча нині «Таврія». Більше всього УПЛівців було з «Динамо» - як в нашій збірній, так і в цілому. Іноземці уперше – і аж утрьох – представляли на Євро «Дніпро».

Вище всіх піднялися дніпрянин Лаштувка (сидячи в запасі за Чехом) і донеччанин Хюбшман – виграл свою групу, а у чвертьфіналі мінімально поступилися португальцям. Томаш відіграв майже увесь матч. Хорватія і Україна фінішували у своїх групах третіми.

2012 – 28

Чехія (2) – Лаштувка (ДД), Хюбшман (ШД)

Хорватія (5) – Стрініч, Калініч (ДД), Срна, Едуардо (ШД), Вукоєвич (ДК)

Україна (21) – Ротань, Коноплянка (ДД), Коваль, Хачеріді, Гармаш, Шевченко, Алієв, Гусєв, Ярмоленко, Мілевський, Михалик (ДК), Бутко (ІМ), Девіч, Горяїнов (МХ), Кучер, Пятов, Шевчук, Селезньов, Ракицький (ШД), Назаренко (ТС), Селін (ВП)

Ну, і нинішній турнір. Він не рекордний – у порівнянні з минулим, відразу на сім гравців поменшало представництво УПЛ. В збірній України, наприклад, відразу шість грає за кордоном. Із українських клубів дебютувала відразу цілим тріо «Зоря» - інші три клуби традиційні.

Вперше гравець українського клубу приїхав на Євро з Австрією. Ну, і вічна Хорватія, яку цього разу із Срною представляє динамівець Віда. Хорвати з чотирма очками уже фактично в плей-офф, залишилося визначити місце і суперника. Австрійці боротимуться за навіть другу сходинку, Україна достроково припинила боротьбу.

2016 – 21

Україна (18) – Зозуля, Ротань, Федецький (ДД), Хачеріді, Ярмоленко, Сидорчук, Рибалка, Гармаш (ДК), Кучер, Степаненко, Коваленко, Селезньов, Пятов, Шевчук, Ракицький (ШД), Будківський, Караваєв, Шевченко (ЗЛ)

Хорватія (2) – Срна (ШД), Віда (ДК)

Австрія (1) – Драговіч (ДК)

Загальна статистика участі українських клубів на чемпіонатах Європи така. Всього «людино турнірів» за цей період вийшло 59. Найбільшу кількість гравців з вищої/Прем’єр-ліги презентувала, звісно ж, наша збірна:

Україна – 39

Хорватія – 10

Болгарія, Латвія, Чехія – по 2

Австрія, Польща, Румунія, СНД – по 1

В клубному представництві – традиційне для нашого футболу двовладдя:

Динамо, Шахтар – по 21

Дніпро – 8

Зоря– 3

Металіст – 2

Ворскла, Іллічівець, Металург З, Таврія – по 1

Ну, і відзначимо тих гравців з чемпіонату України, які кілька разів брали участь в чемпіонатах Європи. Звісно ж, це українці 2012-16 – і єдиний та неповторний Даріо Срна, що чотири рази їхав на Євро як гравець «Шахтаря». Що цікаво – один із «двічі євро-українців», Євген Селезньов, між першою та другою поїздками змінив клуб, причому не раз, а двічі. Та в списках Євро-збірних, так вже склалося, обидва рази був представником донецького клубу.

4 – Срна (ШД)

2 – Ротань (ДД), Хачеріді, Гармаш, Ярмоленко (ДК), Кучер, Пятов, Шевчук, Селезньов, Ракицький (ШД)