Топ-5 подій Євро-2016. Версія журналістів UA-Футбол

Андрій Облещук

1. Якби не травма Боатенга у півфіналі, то в активі Шкодрана Мустафі був би єдиний матч на турнірі – проти України. Де він відразу ж відзначився голом. Ось як треба використовувати свої шанси, якщо випадає нагода.

2. Гра воротарів Халлдорсона і Макговерга. Саме завдяки ним їхні збірні зайшли так далеко.

3. Абсолютний провал всіх гравців «Динамо» у своїх збірних. Україна - мовчу. Драговіч - вилучення і незабитий пенальті. Віда - рука в матчі з Чехією і купа нереалізованих моментів в матчі з Португалією.

4. Погані поля, особливо в Ліллі і Марселі – соромно має бути організаторам. В Україні і Польщі були в рази кращі.

5. Підтримка збірної Ісландії просто заворожила.

Ігор Семйон

1. Чемпіонство Португалії

На Португалію на цьому чемпіонаті Європи не ставили, - особливо на фоні боротьби на груповому турнірі. Але злагоджена робота португальського колективу здивувала всіх – і вболівальників, і експертів, але найголовніше – суперників португальців.

2. Бліда гра Поля Поґба

Те, що збірна Франції пройшла на турнірі так далеко – не здивувало. Здивувала безініціативна гра Поля Поґба. Саме від півзахисника "Ювентусу" очікував прояву лідерських якостей. А вийшло, що тягнули "триколірних" Пайє та Ґрізманн.

3. Відсутність яскраво вираженого фаворита

Італія, Німеччина, Іспанія, Бельгія, Франція – жодна з команд грою не демонструвала тієї впевненості, завдяки якій можна було б сказати "ось це майбутній чемпіон Європи". Трохи хіба що виділялася Італія.

4. Прорив Уельсу

Здивувала й Ісландія, але більше – Уельс. Ісландці виступили точнісінько в стилі маленьких, але гордих команд, що беруть своє за рахунок порядку і самовіддачі, в той час як так само маленький Уельс продемонстрував зрілу, виважену і характерну для фаворита гру.

5. Ранній виліт збірної Хорватії

До старту турніру Хорватія у фаворитах не ходила, але якість футболу, продемонстрованого на груповому етапі, змусила вважати "картатих" одним з найреальніших претендентів на участь в фіналі. Тому ранній виліт хорватів здивував.

Олександр Риженко

1. Вихід в 1/4 Ісландії крізь призму двох нерівних половин сітки. Не в розрізі, що це погано, потрібне жеребкування, а в тому плані, що такі, як Уельс, Ісландія, Португалія та ін. могли дійти до пізніх стадій. Тобто як факт.

2. Результати України (ну це взагалі глобальна тема).

3. Заворушення в Марселі, заворушення в Парижі під час фіналу.

4. Можливо, те, що КріРо зрівнявся з Платіні за кількістю голів. Є підозра, що взяти вершину вже не вийде.

5. 24 команди на турнірі. Теж тема глобальна, але як факт, що нам дав вихід з групи команд з третіх місць.

Андрій Алфімов

1. Провальний виступ збірної України на Євро-2016. Не хотілося б окремо виділяти катастрофічний рівень підготовки футболістів, тренерські прорахунки і багато-багато інших помилок, в тому числі заміни і незрозумілий вибір 23-х «кращих». Однак факт залишається фактом - наша команда виглядала просто жахливо, стала найгіршою збірної турніру і вина цього провалу, звичайно, повністю на совісті Михайла Фоменка.

2. Сенсаційна перемога збірної Португалії в фіналі Євро. Франція вважалася абсолютним фаворитом першості, з підбором більш досвідчених і кваліфікованих гравців, а також важливим фактором свого поля. Але португальцям вдалося неможливе, вони вистояли в цій битві і зробили це без свого лідера, і тим важливішим є успіх Селесао.

3. Малокваліфіковане суддівство в матчі Німеччина - Франція. Нікола Ріццолі допустив всього кілька помилок, одна з яких стала вирішальною. Можна говорити, що формальний привід призначити пенальті у арбітра був, м'яч потрапив у руку Швайнштайгера, але гри рукою (а в Правилах так і написано, що порушенням вважається лише гра рукою) в той момент не було і близько.

4. Чудовий виступ на турнірі збірної Уельсу. Підопічні Кріса Коулмена стали справжнім відкриттям чемпіонату, порадували своєю грою і домоглися феноменального результату, вийшовши у півфінал Євро. Особливо здорово валлійці виглядали в матчі проти одного з фаворитів чемпіонату - Бельгії.

5. Ще одна збірна на турнірі, яка залишила від своєї гри найприємніші враження - збірна Ісландії. Країна з населенням всього в 320 тисяч жителів змогла створити неймовірно міцну, впевнену у своїх силах і дуже організовану команду. Також як і валлійці, ісландці стали головною сенсацією Євро-2016.

Олександр Дем’янчук

1. Більш гнилого чемпіона на змаганнях такого рівня не було з 2004 року, коли мертва Греція, яку за рік до того і рік після того навіть збірна України перемагала, тріумфувала в Португалії. Схоже, цього разу футбольний Бог вирішив віддати борг господарям Євро-2004. Португальці, звісно, були не таким закритими у свої грі, як підопічні Отто Рехагеля, але «Європейські бразильці» за визначенням так кисло грати просто не мають права.

2. Збірна команда острова, на якому мешкає 330 тисяч жителів (включаючи старих, дітей і жінок), стала справжнім відкриттям та окрасою Євро-2016. Але це не випадковість, як могло здатися на перший погляд, а плід багаторічної роботи з розвитку дитячо-юнацького футболу в Ісландії, яку провадить місцева федерації футболу. Нашим футбольним функціонерам варто вчитися в острів’ян, а не розповідати казки про вину журналістів у невдалому виступі збірної України. До речі такий шанс у Павелка і Ко з’явиться вже скоро, адже Ісландія – суперник збірної України у відборі до ЧС-2018, який, будемо сподіватися, відбудеться не у дрімучих лісах, де ведмеді ходять п’яні з балалайками.

3. Якщо хтось вважає виступ збірної України на Євро-2016 ганебним, то він помиляється. Насправді – це реальне відображення стану нашого футболу на даний момент. І буде ще гірше, якщо терміново не змінити підхід до розвитку дитячого та юнацького футболу. Звісно, хоча б один гол наші могли забити, але і це не біда. На щастя, ми не перша команда, яка жодного разу не змогла відзначитися у воротах суперників під час фінальної частини європейської першості. І, судячи з розширення кількості учасників, не остання. Це мала втіха, звичайно, але факт залишається фактом.

4. Вихід всіх британських команд до стадії плей-офф. Причому найкращого результату досягла збірна Уельсу, більшість гравців якої грають в Чемпіоншипі. Може, Великобританії варто виставляти одну об’єднану команду на такі турніри?

5. Поведінка уболівальників збірної-правонаступника СРСР. Ніщо так не тішило українських вболівальників на Євро-2016, як виступ збірної братів наших менших. Взагалі дивно, як після погромів в Марселі підопічних Слуцького дискваліфікували лише умовно. І радує, що стан футболу у сусіда, незважаючи на всі їхні смердючі нафтодолари, ще гірший нашого.

Іван Вербицький

1. Унікальне досягнення збірної України

Творці історії. Вони обіцяли підкорити Європу. Підкорили, та ще й так, що повторити їхнє досягнення буде непросто. П’ять матчів без забитих м’ячів поспіль – то високий рівень. Але головне ж, що ще не вечір. У 2020 році чергове покоління розбещених талантів зможе розігнати це «еталонне» досягнення фінальних частин Євро ще більше.

2. Рекорди Роналду

На цьому Євро грав незвичний Кріштіану. Гвинтик у командному механізмі. Не більше. Але й не менше. Роналду показав, що може грати не лише на себе. Забивав він лише у найважливіші моменти – врятував команду від ганьби у зустрічі з угорцями і забезпечив перемогу в півфіналі. Та з цими трьома м’ячами Кріштіану довів загальну кількість голів на Євро до дев’яти і порівнявся за цим показником з лідером – Мішелем Платіні. Зате на чотирьох континентальних першостях поспіль досі не забивав жоден футболіст. При цьому Роналду лише 31, через чотири роки він матиме змогу поліпшити свій бомбардирський доробок.

3. Кіллер зі свистком

За моєї пам’яті, так зухвало на європейських чемпіонатах не свистали вже давно. Пригадати можна хіба Колліну з його вигаданим пенальті у ворота чехів на користь Голландії в 2000-му. Однак нинішній куратор всегалактичної системи суддівства спрацював тоді «крапково», а його земляк Ріццолі у півфіналі нинішнього Євро вбивав Німеччину в поєдинку з Францією системно й не дуже професійно.

4. Фестиваль малих збірних

Змінювати формат чемпіонату Європи вартувало бодай для того, щоб відчути колорит ісландців і північних ірландців. Навіть не стільки збірних, скільки їхніх фанатів. «Will Grigg's On Fire» - ось справжня мелодія цього чемпіонату, а не те непорозуміння, яке крутилося напередодні кожного з матчів.

5. Варвари з Московії

Загалом на чемпіонаті панувала доброзичлива атмосфера. Сутички між вболівальниками різних країн якщо й виникали, то дрібничкові. Радше на побутовому підґрунті. Виняток становили лише недоумки, «накатівшиє за дідов». Після побоїща в Марселі фанати решти команд відверто сторонилися навіть поодиноких росіян. Не тому, що боялися. «Не чіпай лайна – не буде смердіти» - народна мудрість ніколи не обманює.

Сергій Швець

Пріоритет футболу збірних

Хай там що говорять апологети клубного футболу, а великі турніри збірних живуть і будуть жити. Континентальні першості та мундіаль – це завжди свято, родзинка, без якої гра не була б такою цікавою, можливість відчути себе унікальною частинкою в чим далі більш глобалізованому світі. Напевне формат буде змінюватись, але суть залишатиметься тією ж. Саме завдяки Євро ми можемо бачити привітність ірландців, затятість поляків, виваженість німців, безшабашність хорватів чи імпульсивність італійців. І все це на фоні футболу найвищої якості. А те що було чимало матчів, де тягар результату заважав видовищу – це ще одне підтвердження важливості Євро, кожен хоче увійти в історію. Втім, навіть якщо на полі було класичне перетягування канату, це перетягування було найвищої якості.

Поява нових зірок

Вслідкувати за всім футболом неможливо, хай яким би затятим вболівальником ви не були. Євро-2016 дозволив вже зараз зрозуміти, хто в найближчому майбутньому встановлюватиме стандарти. Для багатьох напевне стало загадкою, навіщо "Баварія" заплатила 35 млн евро за Ренату Саншеша. Його виступ в складі збірної Португалії дав очевидну відповідь. Відзначити хочеться Умтіті, якого якраз підписала "Барселона", Кімміха, який може стати новим Ламом для збірної Німеччини, Маттіа де Шильо, Раджу Найнгголана, Аркадіуша Міліка, Юліана Дракслера, Еріка Даєра.

Прорив Уельсу та Ісландії

Пройти повз виступ цих команд неможливо. Матч Уельсу проти Словаччини – перший звіт, який довелось писати на цьому Євро. Саме після цієї гри бажав валлійцям якомога довше залишатись на турнірі. Сильний тренер-тактик, згуртована команда, в кожній ланці якої є гравці найвищого класу, Бейл – як ідеальний атлет та лідер, за спиною якого не менш важливу роль відіграють Аллен та Ремзі. Власне, якби Аарон зіграв у півфіналі, не факт, що Португалії вдалося б здобути настільки впевнену перемогу. Історія Ісландії – це одна з казок, без якої наше життя було б зовсім нецікавим. Це розуміння того, що в світі немає нічого неможливого, головне – бажання, самовіддача та правильно побудована робота.

Турнір легенд

Златан Ібрагімовіч попрощався зі збірною Швеції, Кріштіану Роналду забив на четвертому Євро поспіль, Джанлуїджі Буффону зовсім трохи не вистачило, щоб принести Італії перемогу над Німеччиною, Рікарду Карвалью став найстаршим гравцем, який зіграв у фіналі, Маріо Гомес зрівнявся за кількістю голів з Юргеном Клінсманном, Золтан Гера - найстарший автор забитого голу на чемпіонатах Європи, Даріо Срна закінчив свою міжнародну кар’єру на 122-му матчі за картатих. Список можна продовжувати і продовжувати.

Фіаско збірної України

Такі поразки залишають рубець в пам‘яті на довгі роки. Для цивілізованих футбольних країн подібний виступ зазвичай стає можливістю переосмислення реальності. Згадайте Німеччину в 2004-му чи Італію в 2010-му. З помилок робились правильні висновки, що дозволяло в короткі терміни повертатись на вершину. Чи зможемо ми пройти подібний шлях? Поки є сумніви, але хочеться вірити в краще.

Руслан Рудомський

1. Серія післяматчевих пенальті у матчі Італія - Німеччина

Ця серія пенальті стала окрасою цього, в цілому нудного чемпіонату Європи. Такої інтриги, такої боротьби нервів, майстерності і фарту ще треба пошукати в історії футболу.

2. Вихід Ісландії до чвертьфіналу

Сам факт попадання цієї екзотичної збірної на Євро-2016 став сенсацією. Потім сенсацією став їхній вихід з групи з другого місця. Але перевершила все гра 1/8-ї фіналу проти збірної Англії, у якій ісландці здобули вольову перемогу і остаточно закохали в себе всю Європу.

3. Перемога Португалії на турнірі

Ця подія в моєму топі виключно через її історичність – вперше в історії збірна Португалії стала чемпіоном Європи, і це неможливо не відзначити. Яким чином ця перемога відбулась – вже інше питання.

4. Участь у Євро-2016 збірної України

Саме так. Судячи з гри нашої збірної, сама участь на турнірі для неї вже є колосальним успіхом і історичним досягненням. Принаймні, спроб довести, що це не так і що вони вимагають більшого, наші футболісти не продемонстрували.

5. Сітка плей-офф

За підсумками групового турніру склалась така ситуація, коли майже всі топ-збірні потрапили до однієї гілки і повинні були зіграти між собою до фіналу, тоді як до другої гілки потрапила лише Португалія, на долю якої випало розштовхувати різну футбольну дрібноту на шляху до фіналу. Це було б кумедно, якби не завершилось так сумно – у фінал вийшли два футбольних пройдисвіти.

Володимир Миленко

5. Травма Роналду у фіналі

Фінал турніру – Євро це, Ліга чемпіонів чи Кубок України – матч особливий. І речі, які трапляються в фіналі – особливі. А коли вони унікальні – тут і говорити нічого. Ану пригадайте, коли в фіналах ЧЄ/ЧС уже в першому таймі ламали (ламали-ламали, хай там французофіли не розказують; ламають і не спеціально) лідера команди і одного із кращих футболістів світу? Я вже не кажу про те, що ця подія стала головною на весь фінальний матч. Отак от буває.

Кріштіану весь турнір тягнув команду, забив три голи – але у фіналі фактично не зіграв. Надавши своїм партнерам можливість упоратися без нього. Чи ж не королівський жест?

4. Успіх маленьких збірних

Завжди, на кожному турнірі, є збірні, від яких нічого не чекають – і які видають менші чи більші сенсації. Євро-2016 на такі збірні був багатий. Чотири команди вийшли в плей-офф – і там пошуміли на славу, команди, яких ніхто не очікував на такому рівні. Вельс, Угорщина, Ісландія, Північна Ірландія. Причому тільки остання вийшла з третього місця – три перших опинилися б у плей-офф і за старою нормою.

Всі чотири виявилися різними. Вельс, як вже написали колеги, продемонстрував гру і зрілість не андердога, але фаворита. Угорщині взагалі жодного очка ніхто не пророкував – а вони, суто тренерська команда, посміялися з усіх скептиків. Північна Ірландія особливо запам’ятається нам, а усім іншим – своїм складом, в якому знайшлося місце гравцям третього і навіть четвертого (!) дивізіону чемпіонату Англії.

Ісландія ж – це головна перлина чемпіонату. Можливо, через те, що чемпіонат такий, сіренький і невиразний – але це не проблеми Ісландії. Феномен острів’ян ще буде досліджений, а зараз можна лише зняти капелюха перед тамтешньою федерацією і шведським тренером Ларсом Лагербеком. Вони уже – легенди.

3. Некваліфіковане суддівство

Дуже неприємний сюрприз. Мало того, що сам по собі чемпіонат не був чимось аж таким феєричним – так ще й судді упевнено допомагали його добити. Починаючи з першого чвертьфіналу чи не в кожному матчі були грубі суддівські помилки. А там, де їх не було – було ще гірше. Так, я все про той же півфінальний пенальті. Звісно, суддя мав його призначати. А що робити з валлійською рукою у чвертьфіналі? (Про той матч взагалі говорити нема чого – Скоміна став чи не головним антигероєм зі свистком.) Всі оці «на розгляд арбітра», «дух гри», «не побачив» і таке інше – в 2016-му році, з колосальними технічними можливостями – сприймаються уже тільки як можливість маніпулювати результатом. І ніхто мені не доведе протилежного, особливо коли ці маніпуляції – на користь господарів турніру.

Суддівство не просто відстає від загального розвитку – і футболу, і технологій. Воно просто гальмує, зумисно чи, можливо, ні, весь процес. Доки не будуть втілені у життя ідеї, які мінімізують вплив конкретних персонажів зі свистком, на багатьох із яких уже ніде тавра ставити – доброго слова від мене світовий футбол не дочекається.

До речі, пан Колліна не хоче розказати українським журналістам, чому на чемпіонаті імені Карбальо, Скоміни і Ріццолі не було українських арбітрів? Невже вони настільки гірші навіть за оце? А що ж тоді сіньор П’єрлуїджі робить в Україні, крім отримання зарплатні?

2. Чемпіонат не виграли, а програли

Парадоксально, але факт. Цей чемпіонат не виграли – його програли. Особливо чітко це було помітно у «лігоєвропейській» (як епічно назвав її колега Рудомський – «Таке враження, що фінал Євро-2016, це Суперкубок, бо частина плей-офф, з якої вийшла Португалії, за складом нагадує ЛЄ, а інша, з купою грандів, ЛЧ) частині плей-офф. 1/8-а – хорвати програли майже виграний матч португальцям. Чвертьфінал – поляки мали убивати лузітанів, а Бельгія була фаворитом у матчі з Вельсом.

Та і на «лігочемпіонському» шляху теж довелося спостерігати таке – і Англія, і Італія, і Німеччина так само програли свої фінальні матчі, а не суперники у них виграли. Про сам фінал і говорити нічого – класичний приклад, коли переможця немає, а є той, хто зумів не програти.

1. Засвистали подяку Платіні

А оцей момент майже ніхто не помітив – крім колеги Крамара з «Футболів». Але він, цей епізод, є дуже важливим і символічним. Вчора на «Стад де Франс» організатори вирішили подякувати тому, завдяки кому чемпіонат зміг позапланово і не дуже справедливо (від попереднього ЧЄ тут пройшло всього 32 роки, а мундіаль грали взагалі 1998-го, майже учора) приїхати до Франції. «Дякуємо за все, Мішель» - світилося на табло після гри. І це викликало різко негативну реакцію – свист і крики майже повністю французькозаповнених трибун.

З одного боку, це – некрасиво і навіть підло. Бо де була б та Франція, якби не домашній Євро? Злилась би ще десь у першому раунді плей-офф – та й по всьому. З іншого… Платіні отримав те, що заробив. Свідомо чи випадково – але саме на «Стад де Франс» європейський футбол цим свистом попрощався із легендарним футболістом, який перетворилася на нікчемного функціонера. Не всім бути Беккенбауером, так. І для усіх інших (в тому числі й майбутньому тренеру збірної України) нехай це буде доброю наукою.

А УЄФА, сподіваюся, назавжди розпрощалося зі своїм минулим, про яке дуже важко сказати щось добре. Навіть, як виявилося, французам.