Апокаліпсис вчора, побоювання завтра. Італія та Нідерланди на роздоріжжі

Збірні Італії та Нідерландів не потрапили на Чемпіонат Світу-2018, другі не пробилися і на Євро-2016. Звісно, в обох країнах це сприйняли як Апокаліпсис. Відтоді обидві відмінно попрацювали, почали нові проекти, зміну поколінь. Що дозволило блискуче пройти Відбірковий турнір на Євро і повернути посмішки на обличчя змучених вболівальників. "Ораньє" ще й пробилися до фіналу першого розіграшу Ліги Націй. Щоправда, після коронавірусу збірні повернулися в іншому стані. І їхній очний матч прояснив лише деякі питання, збільшивши вагу інших.

Team Koeman

Прольоти повз Євро та ЧС значно струсонули впевненість голландців в собі, у своєму футболі. Тим більше, що все було абсолютно справедливо. Не може розраховувати на успіх збірна, яка виставляє стартовий склад без гравців у віці 25-31 років. Збірна, яка змінила п'ять тренерів за шість років (плюс два тимчасових). Збірна, яка намагається здійснювати зміну поколінь з нафталіновими Гуусом Хіддінком та Діком Адвокаатом, з лояльним до босів, але злим з гравцями тренером без будь-якого досвіду Данні Бліндом. Збірна, у Федерації якої старі чиновники борються з новими силами.

"Ораньє" залишалася без плану, без проекту. Рууд Гулліт, що недовго пропрацював в збірній в 2017-му році, говорив про відсутність ясності, про катастрофу. "Ніхто не знає, хто головний, хто відповідає за збірну". І навіть гірше: "Ми були прикладом для всіх і пишалися цим. Але стояли на місці, думаючи, що знаємо все. Нині всі вміють захищатися, а у нас зникли ініціатива та імпровізація. У нас вже не грають в футбол на вулиці". Чуючи це, не дивуєшся 728-денній серії без перемог вдома. Зокрема, п'яти поразкам вдома поспіль. Найгіршим серіям з аматорських 50-х років, або навіть з 30-х.

Щоправда, останнім часом головні з'явилися. Вже майже рік Федерацією керує Юст Спеє. Людина з величезним досвідом роботи в медіаіндустрії бачить футбол яскравим медіа-продуктом. За два роки до Юста з'явився Рональд Куман. Колишній тренер "Аякса", ПСВ та "Фейєноорда" був рівновіддалений від усіх, як тренер ніяк не пов'язаний зі збірною, відомий відмінною працею з молоддю в Англії. А також тим, що аж ніяк не молиться на надбання Йохана Кройфа та схему 4-3-3, а бачить свій шлях. Такий ковток свіжого повітря був критично потрібен збірній. І вона воскресла, повернувши повагу до себе.

За допомогою свого жорсткого характеру, прагматизму і нового лідера збірної Вірджіла Ван Дейка Куман одразу ж витягнув "Ораньє" з ями до перемог над Німеччиною, Францією, Англією, Португалією. До великої кількості голів, фіналу Ліги Націй, чіткого виходу на Євро. До 4-2-3-1, до міцної оборони, до високого пресингу. До вміння варіювати схеми, грати по супернику. Тобто до того, чого голландський футбол не знав давно, або взагалі ніколи. До побудови клубної системи, Team Oranje, до 12-ти гравців, що грали в "старті" в десяти та більше матчах, до постійного стартового складу.

Сутінкова зона

Втім, як виявилося, Team Oranje трималася лише на Кумані. У Федерації нічого не змінилося. Тож до його відходу в команду своєї мрії "Барселону" (а така можливість була прописана в його контракті) збірна виявилася не готовою. Без бази імен тренерів на зміну. Тому почали з'являтися імена нафталінових Франка Райкарда, Адвокаата, Луї Ван Гаала, Гулліта. У розмовах про тренера відкрито, на камеру, брали участь й гравці, підтримуючи різних кандидатів. Рада Гравців збірної (нічого собі демократія) підтримала Хенка Тен Кате. І вже вся ця вакханалія насторожувала.

Підсумок? Тренером став Франк Де Бур. Антипод Кумана. Міцно пов'язаний з "Аяксом", тренер, що вже працював у збірній. Ярий кройфіст, прихильник схеми 4-3-3. Похмура людина з дуже непростими взаємовідносинами з гравцями. І головне - за межами Нідерландів він лише провалювався. Він невдало грав з "Аяксом" у Єврокубках (а після нього були фінал Ліги Європи та півфінал Ліги Чемпіонів), його ім'я вболівальники "Інтера" та "Крістал Пелас" донині бачать в нічних жахах. Звільнений він був і з "Атланти" з МЛС, у липні. Не дивно, що це призначення зустріли вкрай скептично.

Вже точно не допоміг Де Буру слабкий початок. 0:1 вдома проти Мексики та 0:0 у Боснії продовжили серію з матчів без перемог та забитих м'ячів до трьох. Він постійно заявляє, що нерозумно відмовлятися від спадщини Кумана, але вже помітне наближення до 4-3-3, вже зник високий пресинг, вже бачать просте перекочування м'яча та неорганізованість після його втрат. І, як в жахах "Інтера" та "Крістал Пелас", постійні безадресні "кроси" з флангів. Френкі де Йонг та Ван Дейк говорять про повільність та незграбність. У Боснії було лише сім відборів м'яча та 35 "кросів", а не 22-26, як раніше.

Реакція на все це не дивувала. ЗМІ заявляли, що збірна вже в "сутінковій зоні", що від її гри "болять очі", а "негатив швидко зростає". Чемпіон Європи-1988 Вім Кіфт вже називав призначення Де Бура великою помилкою. Віце-чемпіон світу-1974 Джонні Реп вже не задовольняється грою збірної. А вельми відомий у минулому тренер Аад де Мос говорить про обмежену тактику. Щоправда, він також вказує на відсутність Топів в атаці. Справді, в обороні є Ван Дейк, Де Ліхт, Де Фрай, в центрі поля - Френкі Де Йонг. А навіть 20-відсоткової заміни Ван Персі, Роббену, Снейдеру, ван дер Ваарту немає.

Хто є? Посередні вінгери Промес та Бергхюйс, молодий і дуже наївний Мален, в центрі атаки - "дерев'яний" Люк Де Йонг та колишній вінгер не бомбардир Депай. Немає і "десятки". Вейналдум в центрі поля "Ліверпуля" майже забув про голи та гольові передачі.

Тренер намагався виправдатися. Частково - логічно. Нереалізацією "500-відсоткових нагод у Боснії", ненасиченістю штрафного суперника. "Довгий пас - не наша гра". Але здебільшого - непереконливо. "Поразка тренера збірної Нідерландів у його дебюті - майже традиція". "Не важливо, яким я був кандидатом". "Мої команди нудні? Ні, поперечні паси - не мій стиль". "Я навчився бути більше менеджером, ніж тренером і краще контактую з гравцями. Я намагаюся скоротити час розмов, інакше лише повторюватимуся". Кого він так намагався переконати в тому, що змінився? Чи не самого себе?

І все ж хоча б під тиском ззовні, але Де Бур змінився. Його нова схема 3-5-2 вчора приголомшила всіх. Манчіні також зізнався в цьому. Зате була успішною. Так, незвичний центр оборони пропускав чимало закидань за комірець. Також Франк моторошно запізнився з замінами, через що в останні півгодини довелося оборонятися. Зате центр поля цього разу боровся на рівних. Френкі Де Йонг, що розрізав оборону в гольовому епізоді, заявив, що так йому значно вільніше. Присутність в штрафному суперника з двома форвардами і сміливішими опорниками підвищилася. "Кросів" знову 26, відборів - вже 11.

Перед дзвінком до Х'юстона

В Італії все значно спокійніше та організованіше, і з Х'юстоном зв'язуватися зарано. Нещодавні часи, коли рік Федерація залишалася без президента, збірна - півроку без тренера, а в контракті останнього був ганебний пункт про продовження в разі лише виходу на Євро, вже забуто. Роберто Манчіні здивував всім та всіх. І відсутністю будь-яких конфліктів та гучних заяв, і вмінням працювати з молоддю. Проект Team Italia, в якому гравці почуваються як в клубі, як вдома, і обгорнуті увагою, допомогою і всією необхідною інформацією з усіх боків, працює відмінно.

Більше того, дуже швидко вдалося перевести збірну на гру в пас, інтенсивність і залишити її там. Про це Манчіні говорить постійно, збереження таких принципів називає найважливішим завданням. Збірна Італії не вимикається з боротьби за м'яч і не просто перекочує його, а швидко спрямовує в штрафний. І цей ігровий фундамент завдяки постійному стартовому складу дуже міцний, що дозволяє не лише домінувати, але й знімати напругу та відштовхувати гру ближче до атаки. Причому ніяк не на шкоду обороні. Різниця м'ячів 48:6 в останніх 18-ти матчах вражає в обох компонентах.

Результати всього цього "молодіжного", "іноваційного", як його назвав Джанлука Віаллі, футболу - серії серед найкращих в історії збірної. 19 матчів без поразок поспіль (14 перемог), найкращий старт тренера в історії. Десять перемог у десяти матчах Відбору на Євро з 37:4 за голами, 21 матч поспіль без двох та більше пропущених. 26 різних авторів голів в еру Манчіні. А також чимало компліментів звідусіль. Навіть з самих Нідерландів. Останнє тренер особливо цінує: "Радий, що країна Тотального футболу помітила наш атакувальний характер". Італія справді повністю змінилася.

Разом з тим, тривожні дзвіночки є. Преса, що віщувала про Апокаліпсис три роки тому і вже ховала італійський футбол, нині настільки обожнює збірну, що прощає їй чимало і навіть відмовляється критикувати результати та погану реалізацію. Сам Манчіні розуміє це, говорячи про настільки велику розбещеність від гри збірної, що нічия вже сприймається мало не як провал. "Ми перетворили вболівальників на занадто впевнених у нас". Один з лідерів збірної та "жертва" процесу Марко Верратті навіть заявляє, що вона вже близька до Франції. А такі заяви та відчуття небезпечні для розвитку.

9:1 та 6:0 було досягнуто проти Вірменії, Молдови та Ліхтенштейну. Також у Відборі були переможені розвалена Греція, скромна Фінляндія, Боснія, у якої буде п'ятий тренер за шість років. А в історії Ліги Націй, якраз створеної для перевірки сил проти рівних, у італійців дві перемоги у восьми матчах завдяки голам у доданий час. Лише п'ять забитих. Проти тієї ж самої Боснії і у Польщі вони навіть виконували роботу за воротарів суперників, не влучаючи у ворота впритул. Схоже на Іспанію або ту ж саму Голландію 90-х, які трощили аутсайдерів, але одразу ж буксували проти пристойних суперників.

Ось і проти голландців з постійним, а не тимчасовим наставником, вони забуксували. Знову підвела реалізація. Щось потрібно вирішувати з Золотою Бутсою на клубному рівні Іммобіле, яка відмовляється забивати за збірну. Спробувати обійтися без одного з непотрібних в атаці опорників - Верратті або Жоржиньо. Подумати, як суперник, про зміну схеми. Адже ховатися за креативом та збереженням стилю, про що гравці та тренер знову заявили, вже неефективно. А тим більше, як Алессандро Флоренці, хвалитися тим, що голландці "підлаштували схему під нас, боючись нас". Надто вже мало перемог.

Вчора збірна Нідерландів довела, що з критикою на її адресу перебільшили. Де Бур задоволений грою, і особливо агресією, "як зграї гієн". Але не результатом. Та й загалом заявив, що матч приніс "лише" спокій і можливість знову говорити про футбол. Попереду важка праця, можливо, все доводиться починати з нуля. А збірній Італії час усвідомити, що потрібно шукати перехід на наступний етап і не спочивати на лаврах. Що її занадто перехвалили. 2018-19 роки для обох пішли в небуття. А в 2020-му у них по одній перемозі в чотирьох турах Ліги Націй. І місця позаду Польщі.